Ухвала

від 01.08.2016 по справі 822/4718/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2016 року м. Київ К/800/33414/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., секретар судового засідання у

Вищому адміністративному суді України - Савченко А.А.,

секретар судового засідання у

Хмельницькому окружному адміністративному суді - Дубіна Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року

у справі № 822/4718/13-а

за позовом Приватного підприємства «Універсал-Хмельницький»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Універсал-Хмельницький» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі № 822/4718/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 13.12.2013 року № 0005872205/2900 в частині основного платежу в сумі 2 811 028, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 555 206, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Універсал-Хмельницький» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 27.11.2013 року № 4782/22-05, яким вставлено порушення: - пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 084, 00 грн.; - п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8 378, 00 грн., завищено податок на прибуток в сумі 8 378, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 44 233, 00 грн.; - пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 322, 00 грн.; - п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 2 842 863, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року: - № 0005852205/2899 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 239, 00 грн., в тому числі 4 084, 00 грн. за основним платежем та 155, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005872205/2900 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3 408 072, 00 грн., в тому числі 2 845 834, 00 грн. за основним платежем та 562 238, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005862205/2901 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44 233, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських відносин позивача з його контрагентами - ДП «Маркет плазо», ПрАТ «Фірма Бакалія», ТОВ «Суматра ЛТД», ФОП ОСОБА_6 та порушення порядку віднесення сум податку до податкового кредиту в сумі 2 811 028, 00, сплачених в ціні товарів по господарським операціям з ТОВ ТПП «Універсал».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не доведено фактичного надання/отримання маркетингових (мерчандайзингових) послуг від ДП «Маркет Плазо», ПрАТ «Фірма Бакалія», ТОВ «Суматра ЛТД», ФОП ОСОБА_6, а також щодо відсутності порушень вимог податкового законодавства при формуванні ним податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів по господарським операціям з ТОВ ТПП «Універсал» за зведеними податковими накладними.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, однією з визначальних умов формування податкового кредиту є наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної.

За правилами п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (діяв з 10.01.2011 року по 15.12.2011 року) та п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (діяв з 16.12.2011 року по 01.03.2014 року) (далі - Порядок), податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В той же час, пунктом 15 Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про можливість виписки зведеної податкової накладної в разі одночасної наявності таких умов, як безперервний або ритмічний характер постачання при постійних зв'язках із покупцем, визначена у договорі періодичність оплати поставок та наявність у платника товарно-супровідних документів, складенням яких опосередковано такі поставки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промисловим підприємством «Універсал» (далі - ТОВ ТПП «Універсал») (постачальник) та ПП «Універсал-Хмельницький» (покупець) укладено договір на поставку товарів № 8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві за його заявками товари, назва, асортимент та кількість яких визначатиметься у видаткових накладних, що будуть оформлюватись при відвантажені товарів та вважатимуться невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2010 року № 1 до даного договору розрахунок за поставку здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу. Оплата здійснюється у терміни, обумовлені чинним законодавством, але не більше ніж 180 днів з дня поставки товарів. Днем поставки товарів вважається день зазначений в накладній, за якою товари відвантажено покупцеві. Згідно із додатковою угодою від 02.01.2010 року № 2 поставка товарів здійснюється зі складу постачальника таким способом: самовивіз товару покупцем. Умови поставки можуть бути змінені за узгодженою домовленістю сторін. Згідно із додатковою угодою від 04.01.2010 року №б/н незалежно від інших умов договору, покупець має право здійснювати передоплату за товар. Згідно із додатковою угодою від 31.12.2012 року цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року.

Факт отримання позивачем товарів від ТОВ ТПП «Універсал», проведення оплати та використання в господарській діяльності відповідачем не заперечується, однак податковий орган вважає, що дата виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту не співпадає з датою отримання товарів.

Так, судами встановлено, що ТОВ ТПП «Універсал» фактично виписані зведені податкові накладні, оскільки вказане постачання товару має безперервний характер, а зв'язки позивача як отримувача з ТОВ ТПП «Універсал» як постачальником, протягом усього строку дії договору є постійними.

Отримавши від постачальника товару вищезазначені податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару і були виписані не пізніше останнього дня відповідного місяця, та оплативши його вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Крім того, ТОВ ТПП «Універсал» на проведення позивачем попередньої оплати товару виписувались окремі податкові накладні, які не включались до зведених податкових накладних, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, розрахунками коригування сум ПДВ по податкових декларацій з ПДВ (додатки до податкових декларацій), реєстрами отриманих податкових накладних, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказане узгоджується із Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань складання зведеної податкової накладної, затвердженою наказом Державної податкової служби України від 21.12.2012 року № 1177.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про законність формування позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі зведених податкових накладних. Відтак податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 0005872205/2900, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в сумі 3 408 072, 00 грн., вірно скасовано в частині основного платежу в сумі 2 811 028, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 555 206, 00 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що в силу вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Власне ж формування податкового кредиту не за фактом настання першої події, однак у тому самому звітному періоді, в якому вона відбулася, не призводить до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі № 822/4718/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук