Постанова

від 06.06.2014 по справі 803/968/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року Справа № 803/968/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Тетріс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Тетріс» (далі - МПП «Тетріс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2011 року Ковельською ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової декларації по орендній платі за землю № 1692 від 30.01.2009 року. За результатами перевірки було складено акт № 1463/1531101074 від 28.11.2011 року, на підставі якого сформовано податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500, якими встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та нараховано штрафні санкції на загальну суму 5014,16 грн. З даними повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується і вважає їх незаконними, оскільки 30.01.2009 року ним до податкової інспекції було подано декларацію орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, в якій задекларовано суму податку 1039 грн. щомісячно, всього 12467.95 грн. Договір оренди землі після 13.02.2009 року не продовжувався, до вищевказаної декларації підприємством 03.03.2010 року, була подана уточнюючу декларація згідно якої було скасовано задекларовану суму орендної плати за термін, впродовж якого договір оренди не діяв.

Вказує на те, що порушення граничного терміну сплати грошового зобов'язання з орендної плати, підприємством не було. Уточнююча декларація виправляла не заниження податкових зобов'язань по орендній платі, а навпаки завищення. Просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року.

Представник позивача звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача на розгляд справи не прибув звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача. В надісланих до суду письмових запереченнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що в ході перевірки позивача виявлено порушення, яке виразилось в несвоєчасній сплаті позивачем податкового зобов'язання самостійно визначеного у податкових деклараціях по орендній платі за землю. Відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховано штрафні санкції на загальну суму 5014,16 грн. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із пунктом 10 частини першої статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки від осіб, які беруть участь у справі, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд даної справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2009 року МПП «Тетріс» подано до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, в якій задекларовано суму податку 1039 грн. щомісячно, всього 12467.95 грн. за рік. 28.11.2011 року Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів проведено камеральну перевірку податкової декларації по орендній платі за землю № 1692 від 30.01.2009 року МПП «Тетріс» за результатами якої складено акт № 1463/1531101074 від 28.11.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України порушено терміни сплати платником податкового зобов'язання самостійно визначеного у податкових деклараціях по орендній платі за землю.

На підставі вищевказаного акту Ковельською ОДПІ винесене податкові повідомлення-рішення № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року, яким за порушення підпункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України МПП «Тетріс» було нараховано штрафні санкції на загальну суму 5014,16 грн.

Суд вважає, що дані податкові повідомлення-рішення № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року винесені невідповідно до вимог Податкового кодексу України, а обставини за яких суб'єкт владних повноважень виносив зазначені рішення не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У підпункті 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України зазначено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з пунктом в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних відносин, а саме статті 14 розділу 6 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 року (зі змінами і доповнення), платник податків щороку на 01 січня до 01 лютого поточного року зобов'язаний був самостійно обчислити суму земельного податку та орендної плати та подати відповідному податковому органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Згідно з статтею 17 розділу 6 вищевказаного Закону податкове зобов'язання по земельному податку та орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року (зі змінами і доповнення), платник податків зобов'язаний був самостійно сплатити суми податкових зобов'язань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2007 року між МПП «Тетріс» та Голобською селищною радою було укладено договір оренди землі (далі-Договір). Відповідно до умов Договору Орендодавець передає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7448 м.кв., в смт. Голоби по вул. Вокзальній, 29, для обслуговування господарських будівель, а Орендар - МПП «Тетріс» приймає в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку. Пунктом 8 даного Договору визначено, що він укладений терміном на один рік. Пунктом 43 передбачено, що договір набирає чинності після підписання та державної реєстрації. Державна реєстрація Договору відбулася 13.02.2008 року, таким чином строк дії договору закінчився 13.02.2009 року. В подальшому Договір позивачем не продовжувався та не поновлювався.

Судом встановлено, що 30.01.2009 року позивачем до Ковельської ОДПІ було подано декларацію орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності (вх. № 1692 від 30.01.2009 року), в якій задекларовано податкові зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності в сумі 12467,95 грн., в розмірі сплати помісячно 1039 грн. В подальшому позивачем 25.02.2010 року подано до податкової інспекції уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2009 рік (вх. № 21193) в якій платником в зв'язку із виправленням помилки, зменшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за 2009 рік на 2078 грн. 03.03.2010 року МПП «Тетріс» знову подано до Ковельської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2009 рік (вх. № 21227), якою платник в зв'язку із виправленням помилки зменшив суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за 2009 рік на 9041,73 грн.

З 01.01.2010 року порядок внесенню змін до податкової звітності регулюється ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно із якою у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом ( абзац другий п. 50.2 ст. 50 ПК України).

З довідки Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області № 48 від 23.01.2014 року (а.с.14) вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться в смт. Голоби вул. Вокзальна, 29, термін дії договору оренди землі закінчився 13.02.2009 року і не продовжувався.

Отже, відповідно до вищезазначених норм, у зв'язку з закінченням дії договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 року, позивачем було використано право подання уточнюючих розрахунків з виправленими показниками.

В свою чергу зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав застосування до позивача фінансових санкцій у цій справі було подання позивачем уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкцій передбаченої вищезазначеною статтею, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, дії органів податкової служби щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань відповідно до вимог ПК України є неправомірними.

Таким чином, виходячи із наданих статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити шляхом: визнання протиправними скасувати податкові-повідомлення рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З врахуванням викладеного, на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. сплачений платіжним чеком від 26 травня 2014 року (а.с.26).

Керуючись ст.ст. 41,122,128,,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13.12.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Тетріс» (45060, Волинська область, Ковельський район, с. Воля Ковельська, вулиця Тиха, 1, код ЄДРПОУ 31101074) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплачений платіжним чеком від 26 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський