Ухвала

від 17.06.2015 по справі 803/968/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 876/6648/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Гінди О.М.., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі за позовом Малого приватного підприємства "Тетріс" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

23 травня 2014 року позивач - МПП "Тетріс" звернулося в суд з позовом до відповідача - Ковельської ОДПІ, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500, якими за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 5014,16 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 від 13 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що з врахуванням поданих уточнюючих декларацій МПП «Тетріс» зменшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2009 рік, зменшена сума грошового зобов'язання призвела до несвоєчасної сплати визначеного платником у поданій 30 січня 2009 року податковій декларації грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2009 рік. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2009 року МПП "Тетріс" подало до Ковельської ОДПІ податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, в якій задекларувало суму податку 1039 грн. щомісячно, всього 12467,95 грн. за рік.

28 листопада 2011 року Ковельська ОДПІ провела камеральну перевірку податкової декларації по орендній платі за землю № 1692 від 30 січня 2009 року МПП "Тетріс", якою встановлено порушення пп.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: порушено терміни сплати платником податкового зобов'язання самостійно визначеного у податкових деклараціях по орендній платі за землю.

За результатами перевірки складено Акт № 1463/1531101074 від 28 листопада 2011 року.

13 грудня 2013 року на підставі вказаного акта Ковельська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500, якими за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 5014,16 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а тому виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. При поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків Ковельської ОДПІ про порушення МПП "Тетріс" податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72 п. 14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

П.в) ч.1 с.96 ЗК України передбачає, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків щороку на 01 січня до 01 лютого поточного року зобов'язаний був самостійно обчислити суму земельного податку та орендної плати та подати відповідному податковому органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Ст.17 вказаного Закону передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку та орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з абз.1 п..п5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний був самостійно сплатити суми податкових зобов'язань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Як бачається з матеріалів справи, 17 грудня 2007 року між МПП "Тетріс" та Голобською селищною радою укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець - Голобська селищна радою передає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7448 м.кв., в смт.Голоби по вул.Вокзальній, 29, для обслуговування господарських будівель, а орендар - МПП "Тетріс" приймає в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку.

Вказаний договір укладений терміном на один рік та набирав чинності після підписання та державної реєстрації.

Державна реєстрація договору відбулася 13 лютого 2008 року, таким чином строк дії договору закінчився 13 лютого 2009 року.

Судом встановлено, що в подальшому договір позивачем не продовжувався та не поновлювався.

Довідкою Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області № 48 від 23 січня 2014 року підтверджується, що термін дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в смт. Голоби вул. Вокзальна, 29, закінчився 13 лютого 2009 року і не продовжувався (а.с.14).

30 січня 2009 року МПП "Тетріс" подало у Ковельську ОДПІ декларацію орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, в якій задекларовано податкові зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності в сумі 12467,95 грн., в розмірі сплати помісячно 1039 грн.

25 лютого 2010 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій платником в зв'язку із виправленням помилки, зменшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за 2009 рік на 2078 грн.

03 березня 2010 року МПП "Тетріс" знову подало у Ковельську ОДПІ уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2009 рік, якою платник в зв'язку із виправленням помилки зменшив суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за 2009 рік на 9041,73 грн.

Відповідно до ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В силу приписів абз.2 п.50.2 ст.50 ПК України платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

У зв'язку з закінченням дії договору оренди земельної ділянки МПП "Тетріс" скористалося правом подання уточнюючих розрахунків з виправленими показниками, а зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань та, відповідно, виключає обов'язок позивача сплатити цю суму.

Колегія суддів звертає увагу на те, що штрафна санкція, передбачена п.126.1 ст. 126 ПК України, нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 126.1 ст.126 ПК України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, а нарахування штрафних санкцій на підставі вказаного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а тому виключає обов'язок позивача сплатити цю суму, у зв'язку з чим відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, що і спростовує доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0003901500, № 0003891500, № 0003881500 прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі № 803/968/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді О.М. Гінда

М.П. Кушнерик