Ухвала

від 26.05.2014 по справі 815/1510/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/56443/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника позивача - Фурмана В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2013

у справі № 815/1510/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, від 16.11.2012 № 0001492230, від 23.01.2013 № 0000292280, від 23.01.2013 № 0001752230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СТК-Україна» з питань взаємовідносин з ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ПП «Марком Плюс», ПП «ПК «Профі БМП», ПП «Укрторг-Трейдінг», ПП «Топтрейдінг» за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, № 6653/22-3/34599502 від 02.11.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 470 623 грн., у т.ч.: І квартал 2010 року - 198 406 грн.; півріччя 2010 року - 1 144 248 грн.; ІІІ квартал 2010 року - 2 425 339 грн.; 2010 рік - 3 894 577 грн.; І квартал 2011 року - 5 76 046 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 576 500 грн., в т.ч.: за березень 2010 року на суму 147 925 грн.; за квітень 2010 року - 434 492 грн.; за травень 2010 року - 332 981 грн.; за липень 2010 року - 247 626 грн.; за серпень 2010 року - 256 762 грн.; за вересень 2010 року - 520 486 грн.; за жовтень 2010 року - 217 727 грн.; за листопад 2010 року - 484 557 грн.; за грудень 2010 року - 473 107 грн.; за лютий 2011 року - 33 357 грн.; за березень 2011 року - 427 480 грн.

Висновки вказаного акту перевірки ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, що не дає можливості встановити місце постачання товару та унеможливлює реальність переміщення товару до ТОВ «СТК-Україна» від контрагентів; згідно «Переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» рахуються розбіжності по контрагентам позивача між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту; ПП «Марком Плюс», відповідно даних АІС РПП стан платника «припинено (ліквідовано, закрито)»; ПП «Топтрейдінг», відповідно даних АІС РПП, стан платника - «визнано банкрутом»; ПП «ПК «Профі БМП», відповідно даних бази даних ДПС України стан платника «припинено (ліквідовано, закрито)»; ТОВ «Віктрейд ЛТД» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», відповідно даних бази ДПС України, стан платника «припинено, але не знято з обліку»; виходячи з податкової інформації, даних та висновків, викладених в актах перевірок/неможливості проведення перевірок щодо контрагентів позивача, зокрема: акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.07.2010 року № 1193/23-5/35930936 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Топтрейдінг» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.06.2011 № 688/23-3/37046350 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 по 30.04.2011»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 № 841/23-5/36927332 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2010 по 31.12.2010»; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.04.2011 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ПК «Профі БМП» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за березень 2010 року»; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 17.09.2010 № 1430/23-513 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Марком Плюс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтеркомсвязь» за червень 2010 року»; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.04.2011 № 2062/23-4/37224116 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Укрторг-Трейдінг» з питань правомірності нарахування кредиту з податку на додану вартість за період жовтень 2010 року по лютий 2011 року».

За результатами проведеної перевірки позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001492230 від 16.11.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 355 470 грн., в т.ч.: 3 576 500 грн. основного платежу та 778 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000292280 від 23.01.2013 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 751 738 грн., в т.ч. по декларації № 9007042347 від 23.01.2012 за 2012 рік у розмірі 1 146 219 грн. та № 9014346212 від 24.01.2012 за І квартал 2012 року у розмірі 1 605 519 грн.;

- № 0001752230 від 23.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 971 249 грн., в т.ч. 4 069 243 грн. основного платежу та 902 006 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та контрагентами позивача (ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Марком Плюс», ПП «Топтрейдінг», ПП «ПК «Профі БМП», ТОВ «Укрторг-Трейдінг») про поставку та купівлю-продаж, щодо яких в акті перевірки позивача встановлені порушення, подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивача, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано, зокрема: податкові накладні; видаткові накладні; акт приймання-передачі товару; журнали-ордери і відомості по рахункам; платіжні доручення; договори подальшої поставки товарів з додатковими угодами до них; товарні накладні; довіреності; договори оренди складських приміщень з додатковими угодами та іншими додатками до них; акти приймання-передачі приміщень; накази про прийняття на посади, в т.ч. завідуючого складом; накази про затвердження штатного розпису; штатні розписи; списки осіб, які мають право доступу на територію складських приміщень; свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача; свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача платниками податку на додану вартість; довідки про взяття контрагентів позивача на облік як платників податків; податкові декларації з податку на додану вартість з додатками та доказами про їх отримання відповідачем.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент укладання договорів з позивачем та виконання договірних зобов'язань всі вищевказані контрагенти зареєстровані за своїм місцезнаходженням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Таким чином, зменшення показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Марком Плюс», ПП «Топтрейдінг», ПП «ПК «Профі БМП», ТОВ «Укрторг-Трейдинг», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний