Ухвала

від 21.05.2014 по справі 2а-2407/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/14875/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представників позивача Іоффе В.Л., Середи Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 по справі №2а-2407/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2009 №0001652301/0 та від 09.02.2010 №0001642301/2.

Рішення суду мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра», реальність вчинення яких підтверджується належними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» 17.03.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 61 Конституції України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра» за період з 01.07.2008 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1 та. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 на загальну суму 59425,00грн., та порушення пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 47539,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя складено акт від 26.10.2009 №125/23-1/13625948 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2009 №0001642301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 89137,50грн. (в тому числі 59425,00грн. - основний платіж, 29712,50грн. - штрафні (фінансові) санкції), та від 30.09.2009 №0001652301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 71308,50грн. (в тому числі 47539,00грн. - основний платіж, 23769,50грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації Запорізької області від 09.02.2010 №399/10/25-020 податкове повідомлення-рішення від 30.10.2009 №0001652301/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 30.10.2009 №0001642301/0 скасовано в частині зайво застосованих штрафних санкцій у розмірі 203,90грн., у зв'язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 №0001642301/2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88933,60грн., в тому числі 59425,00грн. - основний платіж, 29508,60грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок податкового органу, що первинні бухгалтерські документи по господарським операціям позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра» не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 в кримінальній справі №1-528/2009 встановлено створення відповідних товариств за попередньою змовою їх засновниками без наміру займатись статутною господарською діяльністю, а для здійснення незаконної діяльності з надання за комісійну винагороду фінансових послуг з конвертації грошових фінансових коштів під прикриттям спеціально створених для цього господарських товариств.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом доведено сумнівність укладених позивачем угод та відповідно безпідставне віднесення ним витрат на їх виконання до складу валових витрат та податкового кредиту.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами встановлено, що відповідно до поданих первинних документів протягом липня-жовтня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт» було поставлено позивачу проволоку СВ08Г2С діаметром 1,2 на загальну суму 30241,72грн., а у липні 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра» поставлено позивачу лист металевий гарячекатаний на загальну суму 255000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні господарські операції були належним чином оформлені, всі документи були складені в момент проведення кожної господарської операції на бланках типової форми, мали обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб і печаткою підприємства.

На час здійснення операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра» останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, їм було присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Посилання відповідача на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009, якою було закрито провадження у кримінальній справі у зв'язку з амністією, як на підтвердження фіктивності відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делі Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра» є необґрунтованим, оскільки формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами у відповідній постанові не встановлювалось. Первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами в постанові не досліджувалися, правова оцінка їм не надавалася.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про закриття провадження у кримінальній справі, не є документом, який встановлює обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає об'єктивним висновок суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 по справі №2а-2407/10/0870 скасувати, залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного від 27.05.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв