Ухвала

від 26.05.2014 по справі 2а-24962/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/9991/15702/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі №2-а-24692/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбетонбуд»

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську №0000062303/0/16136/23-3 від 19.04.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3696 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інкерам Україна» за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2010 №790/23-3-24641353.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року у розмірі 3696 грн. та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 3696 грн.

Підставою для таких висновків стали доводи відповідача про включення позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2008 року податкової накладної, виписаної ТОВ «Інкерам Україна» №7 від 27.02.2008 на загальну суму 22176 грн., у т.ч. ПДВ 3696 грн., складеної з порушенням встановленого порядку, а саме, з зазначенням місцезнаходження продавця м.Київ, вул.П.Лумумби,150, у той час як згідно отриманої від ДПІ у Печерському районі м.Києва відповіді місцезнаходження підприємства не встановлено.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062303/0/16136/23-3 від 19.04.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2008 року у сумі 3696 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2008 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2008 року, з додатку №5 до якої «Розшифровка податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» вбачається, що до складу податкового кредиту за квітень 2008 року включено ПДВ в сумі 41271,6 грн. на підставі податкової накладної №7 від 02.08.2007 виданої ТОВ «Інкерам Україна» на загальну суму 247629,6 грн.

Доказів наявності податкової накладної, виданої ТОВ «Інкерам Україна», №7 від 27.02.2008 на загальну суму 22176 грн., у т.ч. ПДВ 3696 грн., та включення податку на додану вартість в сумі 3696 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2008 року, що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 3696 грн., відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому судом встановлено, що на час видачі спірних податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Інкерам Україна» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України був зареєстрований за адресою, яка ним зазначалась у податкових накладних, та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун