Постанова

від 02.06.2014 по справі 809/1290/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 809/1290/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Романюка А.Б.,

представника відповідача - Малиневич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт"

до відповідача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліконт" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм чинного законодавства направлено позивачу повідомлення із запрошенням з'явитися до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як запрошення з'явитися з даних підстав не передбачено чинним законодавством. Протиправність дій відповідача полягає також в порушенні ним строків проведення камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень і червень 2013 року, поданих 7 і 27 червня 2013 року відповідно, а висновки в акті, що винесений за результатами перевірки суперечать даним, вказаним у поданих податкових деклараціях та не ґрунтуються на законі. Враховуючи вищенаведені порушення скасуванню підлягає також податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту даної перевірки, а саме за №0000381501 від 31.03.2013 року, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1568,15 грн.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, отримані в процесі збирання доказів, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліконт" перебуває на обліку в Калуській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

4 березня 2014 року, з метою узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підставі підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (надалі також - ПК України), сформовано та направлено позивачу повідомлення №1472, яким 17 березня 2014 року на 10 год. 00 хв. запрошено уповноваженого представника позивача в приміщення відповідача з питання «узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість» (а.с.9).

17 березня 2014 року представник позивача до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції не з'явився, цього ж дня відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом перевірки №147/15-01/35803413 (а.с.10).

Висновками акту перевірки встановлено порушення термінів сплати грошових зобов'язань, самостійно визначених в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: за травень місяць 2013 року, задекларовано до сплати 8222 грн податку, подано декларацію 07.06.2013 року (а.с.12-13), сплачено 03.07.2013 року та 04.07.2013 року із затримкою 3 та 4 дні сплати 568,65 грн та 7653,35 грн відповідно; за червень місяць 2013 року, задекларовано до сплати 8028 грн податку (а.с.15), декларацію подано 27.06.2013 року, у зв'язку із тим, що на дату подання декларації за позивачем обліковувалася переплата в розмірі 568,65 грн, сума узгодженого зобов'язання становила 7459,35 грн, яка сплачена 03.07.2013 року.

У відповідності до висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року, яким згідно із статтею 126 глави ІІ розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку 4, 3, 3 календарних днів сплати суми узгодженого грошового зобов'язання в загальному розмірі 15681,50 грн, до позивача застосовано штраф в сумі 1568,15 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо направлення повідомлення, складання акту, а в результаті - із винесенням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначений конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин належить застосувати наступі нормативно правові акти: Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (також - ПК України); Наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до органу доходів і зборів» за № 120 від 06.02.2014 року.

Так, підпунктом 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

З метою реалізації положень підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 розділу I Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України №120 від 06.02.2014 року «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до органу доходів і зборів» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2014 р., за № 317/25094 затверджено форму повідомлення, яка передбачає зазначення у ньому підстави, на яких платника податків запрошують до органу ДПС, а також з якого питання направляється таке запрошення.

Таким чином, мета запрошення повинна відповідати підпункту 20.1.1 п.20.1 ст.20 ПКУ: чи перевірка правильності сплати податків, або перевірка дотримання вимог іншого законодавства у сфері компетенції органів доходів і зборів. У повідомленні обов'язково повинні бути вказані: підстава для запрошення, питання, з якого запрошують, дата і час візиту.

Як встановлено в судовому засіданні позивач фактично запрошувався з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, натомість відповідач зазначив у повідомленні, що він запрошує платника податку з питання «узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість».

Суд погоджується із доводами позивача, що податкове законодавство не містить поняття «узгодження штрафу», як і не передбачає його процедури.

Також, надсилаючи позивачу повідомлення № 1472 від 04.03.2014р., відповідач не мав правових підстав вести мову про жодний штраф, оскільки станом на 04.03.2014 року перевірок щодо своєчасності сплати ТОВ «Геліконт» податкових зобов'язань відповідачем не проводилося і порушень податкового законодавства не виявлено.

Таким чином, до проведення камеральної перевірки і оформлення її результатів, заздалегідь визначати наявність штрафу за порушення платником податків податкового законодавства податковий орган не мав законних підстав.

З системного аналізу частини другої статті 19 Конституції України, слідує, що при здійсненні своїх повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в тому числі й відповідач, повинні керуватись принципом «дозволено те, що дозволено законом».

За наведених підстав, позовна вимога про визнання протиправними дії Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліконт" повідомлення №1472 від 04.03.2014 року із запрошенням з'явитися до Калуської ОДПІ з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість є підставною та підлягає задоволенню.

Що стосується викладеного в позовній заяві та додаткових поясненнях обґрунтування порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, слід зазначити наступне.

У відповідності до п.200.10 ст.200 ПКУ предметом камеральної перевірки виступають дані, які містяться у податковій декларації. Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 20.03.2011 року № 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість» під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів з дня подання податкової декларації виключно стосовно відомостей, які містяться у податковій декларації. Однак, предметом перевірки, відображеної в Акті від 17.03.2014 року № 147/15-01/35803413 було питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, визначених у податкових деклараціях за травень та червень 2013 року, а не відомості, що містились у податкових деклараціях.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено положення статті 126 ПКУ - несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов'язання, то в такому випадку контролюючий орган застосовує штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Строки застосування штрафних санкцій визначено ст.114 ПКУ, в якій зазначається, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу. Згідно п. 102.1 ст.102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну сплату застосовуються протягом 1095 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань. Відтак дії Калуської ОДПІ в частині дотримання строків проведення камеральної перевірки за результатами якої до позивача застосовано штрафні санкції є правомірними, а доводи позивача, що камеральна перевірка проведена з порушенням строків є безпідставним, оскільки такі строки стосуються перевірок з питань достовірності відображення даних в податкових деклараціях.

Доводи позивача, викладені в додаткових поясненнях про те, що відповідач повинен був проводити документальну перевірку, а не камеральну, теж не обґрунтовують позовні вимоги в частині протиправності дій відповідача, пов'язаних з порушенням строків проведення камеральної перевірки та не можуть слугувати підставою для їх задоволення, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно із пунктом 203.1. статті 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 203.2. цієї статті передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що самостійно узгоджене грошове зобов'язання по декларації за травень 2013 року становило 8222,00 грн, граничний термін сплати якого настав 30.06.2013 року. Фактично грошове зобов'язання, визначене у податкові декларації за травень 2013 року, було погашено позивачем в сумі 568,65 грн - 03.07.2013 року, в сумі 7653,40 - 04.07.2013 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 126.1. статті 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано штраф в розмірі 56,87 грн за 3 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 568,7 грн та штраф в розмірі 765,34 грн за 4 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 7653,40 грн (а.с.46,56).

Згідно з декларацією за червень 2013 року, задекларована позивачем до сплати сума грошового зобов'язання з ПДВ становила 8028,00 грн (а.с.15,16).

Відповідно до даних облікової картки з ПДВ за 2013 рік, на дату подання декларації (27.06.2013 року) за позивачем обліковувалася переплата в сумі 568,65 грн (а.с.45), а тому сума самостійно узгодженого зобов'язання по декларації за червень 2013 року становила 7459,35 грн. Вказану суму позивач сплатив 03.07.2013 року відповідно до платіжного доручення №37 (а.с.17,56).

Відповідач, по декларації за червень 2013 року в Акті перевірки від 17.03.2014 року визначив граничний строк сплати грошового зобов'язання, який становив - 27.06.2013 року (а.с.10). У зв'язку із поданням позивачем заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ та прийняттям з цього приводу рішення тільки 01.07.2013 року (а.с.18) розмір штрафу в сумі 745,94 грн, визначив з розрахунку за 3 дні затримки узгодженого грошового зобов'язання.

В судовому засіданні, граничну дату сплати грошового зобов'язання саме днем, який передував дню анулювання реєстрації платника ПДВ відповідач мотивував тим, що анулювання реєстрації платника ПДВ позивача здійснювалось у відповідності до підпункту «в», п. 184.1 ст.184 ПКУ, а згідно з положеннями п. 184.8 ПКУ, передумовою для анулювання реєстрації платника ПДВ є повне погашення платником податкових зобов'язань за останній звітний період. При цьому, сума податкового зобов'язання платника може бути зарахована в суму зменшення бюджетного відшкодування, якщо такий платник має право на відповідне бюджетне відшкодування.

З таким правовим обґрунтуванням приписів пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України суд не може погодитися виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку , що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні.

За наведених правових норм законодавець чітко визначив, що податкові зобов'язання платника, реєстрація якого анулюється, сплачуються у строки, визначені Податковим кодексом України (ст.203 ПКУ) і не пов'язані із датою анулювання реєстрації такого платника ПДВ.

Суд зазначає, що податкові органи не наділені повноваженнями тлумачити норми права на свій розсуд чи розширювати їх зміст і повинні чітко дотримуватися приписів частини другої статті 19 Конституції України.

З огляду на вищенаведене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 р., Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 745,94 грн.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вчинення дії (ч.3 ст.2 КАСУ).

У відповідності до частини 1 статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 1 та 2 статті 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р., зі змінами та доповненнями від 23.10.2013 року передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За подання позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 року становить 1218 грн.

При визначенні характеру даного адміністративного позову слід враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відтак оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Звернені вимоги позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003881501 від 31.03.2013 року, безпосереднім наслідком якого є зміна майнового стану позивача - є майновими.

Таким чином, позовні вимоги, викладені в даному адміністративному позові є взаємопов'язані та за своїм змістом являються вимогами майнового та немайнового характеру.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Окрім цього, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору майнового характеру, що становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, складає 1827 грн, немайнового характеру 0,06 мінімальної заробітної плати, а саме 73,08 грн.

Сплачений позивачем, згідно із квитанцією №16184.23.1 від 22.04.2014 року, судовий збір в сумі 182,70 грн становить 10 відсотків судового збору за подання адміністративного позову з вимогами майнового характеру.

Таким чином, позивачу у відповідності до частини відхилених позовних вимог слід доплатити 803,84 грн., а саме половину ставки судового збору за вимоги немайнового характеру (73,08 грн/2=36,54 грн) та пропорційно частину відмовленої суми за вимогу майнового характеру ((1827 грн. * 52 %) - 182,70 = 767,30 грн).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати протиправними дії Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліконт" повідомлення №1472 від 04.03.2014 року із запрошенням з'явитися до Калуської ОДПІ з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 р., Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині визначених штрафних санкцій в розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) гривень 94 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" (ідентифікаційний код 35803413) суму несплаченого судового збору в розмірі 803 (вісімсот три ) гривні 84 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 06.06.2014 року.