Ухвала

від 25.05.2015 по справі 809/1290/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 876/6380/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Бєлкіній Н.І.

з участю представника відповідача: Манилевич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» та Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.04.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм чинного законодавства направлено позивачу повідомлення із запрошенням з'явитися до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як запрошення з'явитися з даних підстав не передбачено чинним законодавством. Протиправність дій відповідача полягає також в порушенні ним строків проведення камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень і червень 2013 року, поданих 7 і 27 червня 2013 року відповідно, а висновки в акті, що винесений за результатами перевірки суперечать даним, вказаним у поданих податкових деклараціях та не ґрунтуються на законі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Геліконт» повідомлення №1472 від 04.03.2014 року із запрошенням з'явитися до Калуської ОДПІ з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року, Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині визначених штрафних санкцій в розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) гривень 94 копійки. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку стосовно своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, зазначених ними у податкових деклараціях за травень та червень 2013 року, аж у березні 2014 року, чим у свою чергу порушив вимоги п.203.1 ст.203 ПК України. Крім цього вважають, що суд допустив неправильний розрахунок санкцій, які слід було застосовувати до ТзОВ «Геліконт».

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну є законним, прийнятим на підставі та у відповідності закону, а повідомлення №1472 від 04.03.2014 року відповідає вимогам Наказу Міндоходів від 05.02.2014 року №42.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Малиневич О.І. надала пояснення та просить їхню апеляційну скаргу задовольнити, а скаргу позивача відхилити.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на його правонаступника Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання платника, реєстрація якого анулюється, сплачуються у строки, визначені Податковим кодексом України (ст.203 ПКУ) і не пов'язані із датою анулювання реєстрації такого платника ПДВ. Податкові органи не наділені повноваженнями тлумачити норми права на свій розсуд чи розширювати їх зміст і повинні чітко дотримуватися приписів частини другої статті 19 Конституції України.

Відповідачем правомірно застосовано штраф в розмірі 56,87 грн за 3 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 568,7 грн та штраф в розмірі 765,34 грн за 4 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 7653,40 грн..

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Геліконт» перебуває на обліку в Калуській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

04.03.2014 року, з метою узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підставі підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (надалі також - ПК України), сформовано та направлено позивачу повідомлення №1472, яким 17 березня 2014 року на 10 год. 00 хв. запрошено уповноваженого представника позивача в приміщення відповідача з питання «узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість».

17.03.2014 року представник позивача до Калуської ОДПІ не з'явився, цього ж дня відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом перевірки №147/15-01/35803413.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення термінів сплати грошових зобов'язань, самостійно визначених в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: за травень місяць 2013 року, задекларовано до сплати 8222 грн податку, подано декларацію 07.06.2013 року (а.с.12-13), сплачено 03.07.2013 року та 04.07.2013 року із затримкою 3 та 4 дні сплати 568,65 грн та 7653,35 грн відповідно; за червень місяць 2013 року, задекларовано до сплати 8028 грн податку (а.с.15), декларацію подано 27.06.2013 року, у зв'язку із тим, що на дату подання декларації за позивачем обліковувалася переплата в розмірі 568,65 грн, сума узгодженого зобов'язання становила 7459,35 грн, яка сплачена 03.07.2013 року.

У відповідності до висновків вищевказаного Акту перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 року, яким згідно із статтею 126 глави ІІ розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку 4, 3, 3 календарних днів сплати суми узгодженого грошового зобов'язання в загальному розмірі 15681,50 грн, до позивача застосовано штраф в сумі 1568,15 грн.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначений конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин належить застосувати наступі нормативно правові акти: Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (також - ПК України); Наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до органу доходів і зборів» за № 120 від 06.02.2014 року.

Так, підпунктом 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

З метою реалізації положень підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 розділу I Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України №120 від 06.02.2014 року «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до органу доходів і зборів» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2014 р., за № 317/25094 затверджено форму повідомлення, яка передбачає зазначення у ньому підстави, на яких платника податків запрошують до органу ДПС, а також з якого питання направляється таке запрошення.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що мета запрошення повинна відповідати підпункту 20.1.1 п.20.1 ст.20 ПКУ: чи перевірка правильності сплати податків, або перевірка дотримання вимог іншого законодавства у сфері компетенції органів доходів і зборів. У повідомленні обов'язково повинні бути вказані: підстава для запрошення, питання, з якого запрошують, дата і час візиту.

Колегія суддів зазначає, що позивач фактично запрошувався з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, натомість відповідач зазначив у повідомленні, що він запрошує платника податку з питання «узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість».

Суд погоджується із доводами позивача, що податкове законодавство не містить поняття «узгодження штрафу», як і не передбачає його процедури.

Також, надсилаючи позивачу повідомлення № 1472 від 04.03.2014р., відповідач не мав правових підстав вести мову про жодний штраф, оскільки станом на 04.03.2014 року перевірок щодо своєчасності сплати ТОВ «Геліконт» податкових зобов'язань відповідачем не проводилося і порушень податкового законодавства не виявлено.

Таким чином, до проведення камеральної перевірки і оформлення її результатів, заздалегідь визначати наявність штрафу за порушення платником податків податкового законодавства податковий орган не мав законних підстав.

З системного аналізу частини другої статті 19 Конституції України, слідує, що при здійсненні своїх повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в тому числі й відповідач, повинні керуватись принципом «дозволено те, що дозволено законом».

За наведених підстав, позовна вимога про визнання протиправними дії Калуської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в частині направлення ТзОВ «Геліконт» повідомлення №1472 від 04.03.2014 року із запрошенням з'явитися до Калуської ОДПІ з питання узгодження штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість є підставною та підлягає задоволенню.

Що стосується порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, слід зазначити наступне.

У відповідності до п.200.10 ст.200 ПКУ предметом камеральної перевірки виступають дані, які містяться у податковій декларації. Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 20.03.2011 року № 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість» під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів з дня подання податкової декларації виключно стосовно відомостей, які містяться у податковій декларації. Однак, предметом перевірки, відображеної в Акті від 17.03.2014 року № 147/15-01/35803413 було питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, визначених у податкових деклараціях за травень та червень 2013 року, а не відомості, що містились у податкових деклараціях.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено положення статті 126 ПКУ - несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов'язання, то в такому випадку контролюючий орган застосовує штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Строки застосування штрафних санкцій визначено ст.114 ПКУ, в якій зазначається, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу. Згідно п. 102.1 ст.102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату застосовуються протягом 1095 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань. Відтак дії Калуської ОДПІ в частині дотримання строків проведення камеральної перевірки за результатами якої до позивача застосовано штрафні санкції є правомірними, а доводи позивача, що камеральна перевірка проведена з порушенням строків є безпідставним, оскільки такі строки стосуються перевірок з питань достовірності відображення даних в податкових деклараціях.

Доводи позивача, викладені в додаткових поясненнях про те, що відповідач повинен був проводити документальну перевірку, а не камеральну, теж не обґрунтовують позовні вимоги в частині протиправності дій відповідача, пов'язаних з порушенням строків проведення камеральної перевірки та не можуть слугувати підставою для їх задоволення, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно із пунктом 203.1. статті 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 203.2. цієї статті передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Самостійно узгоджене грошове зобов'язання по декларації за травень 2013 року становило 8222,00 грн, граничний термін сплати якого настав 30.06.2013 року. Фактично грошове зобов'язання, визначене у податкові декларації за травень 2013 року, було погашено позивачем в сумі 568,65 грн - 03.07.2013 року, в сумі 7653,40 - 04.07.2013 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 126.1. статті 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано штраф в розмірі 56,87 грн за 3 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 568,7 грн та штраф в розмірі 765,34 грн за 4 дні затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання за травень 2013 року в сумі 7653,40 грн..

Згідно з декларацією за червень 2013 року, задекларована позивачем до сплати сума грошового зобов'язання з ПДВ становила 8028,00 грн..

Відповідно до даних облікової картки з ПДВ за 2013 рік, на дату подання декларації (27.06.2013 року) за позивачем обліковувалася переплата в сумі 568,65 грн., а тому сума самостійно узгодженого зобов'язання по декларації за червень 2013 року становила 7459,35 грн. Вказану суму позивач сплатив 03.07.2013 року відповідно до платіжного доручення №37 (а.с.17,56).

Відповідач, по декларації за червень 2013 року в Акті перевірки від 17.03.2014 року визначив граничний строк сплати грошового зобов'язання, який становив - 27.06.2013 року (а.с.10). У зв'язку із поданням позивачем заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ та прийняттям з цього приводу рішення тільки 01.07.2013 року (а.с.18) розмір штрафу в сумі 745,94 грн, визначив з розрахунку за 3 дні затримки узгодженого грошового зобов'язання.

В судовому засіданні, граничну дату сплати грошового зобов'язання саме днем, який передував дню анулювання реєстрації платника ПДВ відповідач мотивував тим, що анулювання реєстрації платника ПДВ позивача здійснювалось у відповідності до підпункту «в», п. 184.1 ст.184 ПКУ, а згідно з положеннями п. 184.8 ПКУ, передумовою для анулювання реєстрації платника ПДВ є повне погашення платником податкових зобов'язань за останній звітний період. При цьому, сума податкового зобов'язання платника може бути зарахована в суму зменшення бюджетного відшкодування, якщо такий платник має право на відповідне бюджетне відшкодування.

З таким правовим обґрунтуванням приписів пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України суд не може погодитися виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні.

За наведених правових норм законодавець чітко визначив, що податкові зобов'язання платника, реєстрація якого анулюється, сплачуються у строки, визначені Податковим кодексом України (ст.203 ПКУ) і не пов'язані із датою анулювання реєстрації такого платника ПДВ.

Суд зазначає, що податкові органи не наділені повноваженнями тлумачити норми права на свій розсуд чи розширювати їх зміст і повинні чітко дотримуватися приписів частини другої статті 19 Конституції України.

З огляду на вищенаведене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000381501 від 31.03.2014 р., Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 745,94 грн.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» та Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №809/1290/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний