Ухвала

від 03.06.2014 по справі 820/10115/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 820/10115/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

представника позивача Кощій О.В.

представника відповідача Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/10115/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро"

до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", звернувся до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000840221 та № 0000830221.

У зв'язку з реорганізацією Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, первинного відповідача судом першої інстанції замінено на належного відповідача - правонаступника Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2013 року № 0000840221 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 382123,25 грн. (триста вісімдесят дві тисячі сто двадцять три гривні двадцять п'ять копійок), з яких 341760,00 грн. - за основним платежем, 40363,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", Основ`янська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подали апеляційні скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" в апеляційній скарзі просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо нарахування ТОВ "Паритет-Агро" ПДВ у розмірі 69 975 грн. та податку на прибуток у розмірі 226511,25 грн.

Основ`янська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 51, п.п. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70, п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Паритет-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р..

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 р. № 1630/22.1-04/31642413 (т. 1 а.с. 20-85), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.1 ст. 198, п.п. 201.6, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту на загальну суму 397740,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 397740,00 грн., в тому числі: за листопад 2010 року на суму 79194,00 грн., за січень 2011 року на суму 125431,00 грн., за лютий 2011 року на суму 54880,00 грн., за березень 2012 року на суму 80088,00 грн., за червень 2012 року на суму 34131,00 грн., за грудень 2012 року на суму 24016,00 грн.;

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі висновків, наведених у довідці від 13.03.2013 р. № 9/16-12, в результаті чого ТОВ «Паритет-Агро» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у сумі 78654,00 грн., в тому числі по періодам: у 3 кварталі 2010 року на суму 26919,00 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 51735,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ТОВ «Паритет-Агро» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в сумі 102555,00 грн., в тому числі по періодам: у 2 кварталі 2012 року на суму 33562,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 68993,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 19.04.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000830221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226511,25 грн., з яких 181209,00 грн. - за основним платежем, 45302,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0000840221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 452098,25 грн., з яких 397740,00 грн. - за основним платежем, 54358,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 96, 97).

Також судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000840221 слугував висновок податкового органу, зокрема, про порушення контрагентами позивача ТОВ «Крокус-Агро», ТОВ «Компанія «Флора України», ПП «Енергобуд», своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). В основу висновку Основ'янської ОДПІ м. Харкова покладено відомості актів: акт ДПІ у Київському районі м. Харкова № 1169/18-010/32437793 від 04.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крокус-Агро» (код ЄДРПОУ 32437793) з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроімпекс-Україна» (код ЄДРПОУ 37092558) за період вересень - грудень 2010 року», акт Основ'янської МДПІ м. Харкова № 853/221/34389464 від 05.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Флора України» (код ЄДРПОУ 34389464) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2012 року», акт Катеринопільської ОДПІ № 164/22-017/30772653 від 19.09.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енергобуд» (код ЄДРПОУ 30772653) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з липня 2011 року по липень 2012 року». Згідно вказаних актів, зазначені підприємства мають ознаки нереальності здійснення господарської діяльності в перевіряємих періодах.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційних скарг та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, між ТОВ «Паритет-Агро» (Покупець) та ТОВ «Крокус-Агро» (Продавець) були укладені договори № 28/10-П від 28.10.2010 р., № 16/11-П від 16.11.2010 р., № П-06/12 К від 06.12.2010 р., № 07/12-П від 07.12.2010 р., № 10/12-П від 10.12.2010 р., № 28/12-П від 28.12.2010 р. (т. 2 а.с. 90, 115, 159, 163, 170, 223) на поставку соняшника, ячменя.

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено : видаткові накладні (т. 2 а.с. 91, 93, 116, 119, 127, 134, 160, 164, 171, 181, 188, 195, 202, 224), податкові накладні за №№ 372, 438, 373, 447, 446, 469, 519, 637, 518, 533, 543, 560, 549, 572 (т. 2 а.с. 92, 94, 117, 120, 128, 135, 161, 165, 171а, 182, 189, 196, 203, 225), товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 95, 96, 173, 174, 184, 185, 191, 198), реєстри накладних на отримане зерно (т. 2 а.с. 118, 121, 129, 136, 162).

Оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковій та готівковій формі (т. 2 а.с. 97, 208-217, 227).

Сума ПДВ у загальному розмірі 184625,00 грн., згідно отриманих від ТОВ «Крокус-Агро» податкових накладних, була включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року у розмірі 79194,00 грн. та у січні 2011 року у розмірі 105431,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Крокус-Агро» мало можливість виконувати умови укладених з позивачем договорів в перевіряємому періоді (т. 5 а.с. 2-6, 12-16, 23, 24).

Також судовим розглядом встановлено, що 06.02.2012 р. між ТОВ «Паритет-Агро» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Флора України» (Продавець) був укладений договір № 060212-01 на поставку олії соняшникової нерафінованої вимороженої 1-го сорту (т. 3 а.с. 24-25).

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено видаткові накладні (т. 3 а.с. 26, 30), податкові накладні за №№ 2, 3, 4, 5 (т. 3 а.с. 33-36), товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 29, 32). Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок контрагента (т. 3 а.с. 38-41).

Сума ПДВ у загальному розмірі 80088,00 грн., згідно отриманих від ТОВ «Компанія «Флора України» податкових накладних, була включена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2012 року.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Компанія «Флора України» мало можливість виконувати умови укладеного з позивачем договору в перевіряємому періоді (т. 5 а.с. 45-47, 55).

Також, 25.05.2012 р між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ПП «Енергобуд» (Виконавець) 25.05.2012 р. був укладений договір будівельного підряду № 25 на виконання ремонту фасаду за адресою: вул. Плеханівська, 41/43, м. Харків (т. 3 а.с. 65-67).

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено: рахунок-фактуру, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2012 року, дефектний акт, договірну ціну, відомість ресурсів, локальний кошторис, розрахунок, податкову накладну № 1, платіжне доручення (т. 3 а.с. 68-84).

Сума ПДВ у загальному розмірі 2167,00 грн., згідно отриманої від ПП «Енергобуд» податкової накладної, була включена позивачем до складу податкового кредиту у червні 2012 року.

Також, згідно відповіді Звенигородської ГУ Міндоходів у Черкаській області, ПП «Енергобуд» мало можливість виконувати роботи згідно укладеного з позивачем договору в перевіряємому періоді (т. 5 а.с. 74-87).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості висновків Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо здійснення правочинів між ТОВ «Паритет-Агро» та ТОВ «Крокус-Агро», ПП «Енергобуд», ТОВ «Компанія «Флора України» без мети настання реальних наслідків з огляду на те, що проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку, що діє з 01.01.2011 р., визначений у Податковому кодексі України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, вбачається що ТОВ "Паритет-Агро" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів та виконаних робіт контрагентів ТОВ «Крокус-Агро», ПП «Енергобуд», ТОВ «Компанія «Флора України», які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Паритет-Агро" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Враховуючи те, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення в частині нарахування грошового зобов'язання по ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Компанія «Флора України», ТОВ «Крокус-Агро» та ПП «Енергобуд» у загальному розмірі 266880,00 грн., та штрафна санкція - 40363,25 грн., всього - 307243,25 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його скасування в зазначеній частині.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000840221 слугував висновок податкового органу про те, що позивачем у січні та лютому 2011 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів у СТОВ «Дмитровка» та ТОВ «ПКФ «Орбіта» по податковим накладним, не підтвердженими оригіналами податкових накладних, на загальну суму 74880,34 грн. Актом перевірки відповідачем було встановлено відсутність оригіналів податкових накладних № 03 від 05.01.2011 р. та № 2 від 28.02.2011 р., виданих СТОВ «Дмитровка» та ТОВ «ПКФ «Орбіта» (т. 1 а.с. 59).

Так, в перевіряємому періоді (січень 2011 року) позивач мав взаємовідносини зі СТОВ «Дмитровка». Між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та СТОВ «Дмитровка» (Продавець) 01.10.2010 р. був укладений договір № 14/10/2010-Ф на поставку сільськогосподарської продукції врожаю 2011 року (т. 3 а.с. 92-93).

СТОВ «Дмитровка» була виписана позивачу податкова накладна № 03 від 05.01.2011 р. на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20000,00 грн. (т. 3 а.с. 94). Позивачем була здійснена оплата за товар.

Також 24.02.2011 р. між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ТОВ «ПКФ «Орбіта» (Продавець) 24.02.2011 р. був укладений договір № 0001 на поставку олії соняшникової нерафінованої 1-го сорту (т. 2 а.с. 238-241).

Матеріали справи містять: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (т. 2 а.с. 242, 243, 248). Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок контрагента (т. 2 а.с. 245, 246).

ТОВ «ПКФ «Орбіта» була виписана позивачу податкова накладна № 2 від 28.02.2011 р. на суму 329282,02 грн., в т.ч. ПДВ - 54880,34 грн. (т. 2 а.с. 244).

Суми ПДВ згідно отриманих від СТОВ «Дмитровка» та ТОВ «ПКФ «Орбіта» податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту у січні 2011 року у розмірі 20000,00 грн. та у лютому 2011 року у розмірі 54880,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено оригінали зазначених податкових накладних: № 03 від 05.01.2011 р. та № 2 від 28.02.2011 р.

Також оригінали вказаних податкових накладних були надані та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки, у зв'язку з чим тому доводи податкового органу на порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, та завищення суми податкового кредиту у загальному розмірі 74880,00 грн. у січні - лютому 2011 року, в т.ч. у січні 2011 року - 20000,00 грн., у лютому 2011року - 54880,00 грн. є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000840221 в частині нарахування грошового зобов'язання по ПДВ по взаємовідносинам позивача зі СТОВ «Дмитровка» та ТОВ «ПКФ «Орбіта» у загальному розмірі 74880,00 грн. (т. 5 а.с. 131) необґрунтовано, з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині правомірності прийнятого податковим органом податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000830221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226511,25 грн., з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те,, що в перевіряємому періоді (червень, грудень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ПВП «Квадро». Так, між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ПВП «Квадро» (Виконавець) були укладені договори: від 02.04.2012 р. № МУ-0204 на надання маркетингових послуг, від 18.09.2012 р. № 1809 АУЗ на надання послуг з організації закупки товарів, від 19.09.2012 р. № 1909 АУР на надання послуг з організації реалізації товарів (т. 3 а.с. 122-123, 137-139, 150-152).

Матеріали справи містять: акт № 62 приймання-передачі наданих послуг до договору від 02.04.2012 р. (т. 3 а.с. 124), податкову накладну № 35 (т. 3 а.с. 125), акт № 199 приймання-передачі наданих послуг до договору від 18.09.2012 р. (т. 3 а.с. 140), податкову накладну № 7 (т. 3 а.с. 141), акт № 200 приймання-передачі наданих послуг до договору від 10.12.2012 р. (т. 3 а.с. 153). Оплата послуг ПВП «Квадро» здебільш здійснювалась шляхом підписання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення старих заборгованостей. Оплата за вказаними договорами здійснена у повному обсязі (т. 3 а.с. 127-130, 143-146, 156-157).

Суми ПДВ згідно отриманих від ПВП «Квадро» податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту у червні 2012 року у розмірі 31964,00 грн., у грудні 2012 року у розмірі 24016,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів щодо необхідності отримання послуг по організації закупки та реалізації товарів від ПВП «Квадро», враховуючи те, що у штаті ТОВ «Паритет-Агро» передбачені посади, відповідно до функціональних обов'язків яких входить організація реалізації, придбання товарів та здійснення відповідних супутніх заходів.

Також, згідно зазначених актів приймання-передачі наданих послуг № 62, № 199, № 200, позивачем були оплачені надані ПВП «Квадро» послуги по організації закупки та реалізації товарів відповідно в сумі 191784,21 грн., 250150,45 грн. та 144099,11 грн. Суд вважає такий розмір оплати наданих послуг досить надмірним, враховуючи те, що позивачем не доведено фактичне виконання договорів та надання таких послуг. Матеріали даної справи містять лише вказані акти приймання-передачі наданих послуг, в яких зазначені лише назви знайдених постачальників та покупців, кількість та ціну товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати по сплаті позивачем наданих ПВП «Квадро» послуг не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, вказані господарські операції були здійснені з метою штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту у розмірі 55980,00 грн., в т.ч. у червні 2012 року на суму 31964,00 грн., у грудні 2012 року на суму 24016,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000830221 слугував висновок відповідача про те, що витрати позивача по сплаті послуг ПВП «Квадро» не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та безпідставно віднесені позивачем до складу витрат у 2, 4 кварталах 2012 року на загальну суму у розмірі 488360,60 грн.

Як вже зазначалось вище, витрати по сплаті позивачем наданих ПВП «Квадро» послуг не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, вказані господарські операції були здійснені з метою штучного формування валових витрат.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, ТОВ «Паритет-Агро» в порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України безпідставно завищено витрати на загальну суму у розмірі 488360,60 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 року на суму 159820,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 328540,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000830221 слугував також висновок відповідача про те, що позивачем до складу витрат у 3, 4 кварталах 2010 року були безпідставно включені витрати у загальній сумі 314618,00 грн., нараховані за актами наданих ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 маркетингових послуг, оскільки витрати позивача по сплаті послуг вказаним фізичним особам-підприємцям не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Так, в перевіряємому періоді (3, 4 квартали 2010 року) позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_5). Між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) 05.01.2010 р. укладено договір № 0501-10 М на надання маркетингових послуг (т. 1 а.с. 154).

Матеріали справи містять акти здачі-приймання наданих послуг: акт від 31.08.2010 р., акт від 30.09.2010 р., акт від 29.10.2010 р., акт від 30.11.2010 р., акт від 30.12.2010 р. (т. 1 а.с. 158-162). Оплата здійснювалась позивачем в готівковій формі або перераховувалась безготівково (т. 1 а.с. 163-173).

В перевіряємому періоді (3, 4 квартали 2010 року) позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_6). Між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) 05.01.2010 р. укладено договір № 01/2010 на надання маркетингових послуг (т. 1 а.с. 194).

Матеріали справи містять акти здачі-приймання наданих послуг: акт від 30.12.2010 р., акт від 30.11.2010 р., акт від 29.10.2010 р., акт від 31.08.2010 р., акт від 30.09.2010 р. (т. 1 а.с. 199-203). Оплата здійснювалась позивачем в готівковій формі або перераховувалась безготівково (т. 1 а.с. 204-233).

В перевіряємому періоді (3, 4 квартали 2010 року) позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_7). Між ТОВ «Паритет-Агро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) були укладені договори від 01.07.2010 р. № 01/07-У, від 05.01.2011 р. № 03/2011 р., від 02.04.2010 р. № МУ-0304, від 07.09.2010 р. № 0709МУМП на надання послуг (т. 2 а.с. 9-10, 30, 40-41, 43-44).

Матеріали справи містять акти здачі-приймання наданих послуг: акт від 31.08.2010 р., акт від 29.10.2010 р., акт від 30.11.2010 р., акт від 30.12.2010 р., акт від 15.06.2012 р., акт від 23.11.2012 р., акт від 03.12.2012 р., акт від 24.03.2011 р. (т. 2 а.с. 11-14, 31, 42, 45-46, 49). Оплата здійснювалась позивачем в готівковій формі або перераховувалась безготівково (т. 1 а.с. 15-29, 32-38, 50-79).

На виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 здійснювався, зокрема, пошук постачальників та покупців товару для ТОВ «Паритет-Агро».

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що більшість підприємств, які були знайдені у якості постачальників та покупців, раніше перебували у фінансово-господарських відносинах з позивачем, а саме: ВАТ «Вербівське», ПП «Агропрогрес», ТОВ «Оптимус», ТОВ «Фідлайф», ТОВ АПК «Надія», ТОВ ТД «Агроімпекс», ТОВ «Хімагросервіс», ТОВ «Укренергоінвест», ТОВ «ПММ Сервіс-М», ТОВ «Петроль-И», ТОВ «Норма Трейд», ПАТ «Спутник», ТОВ «АгроКорн», які були знайдені ФОП ОСОБА_4 згідно актів від 29.04.2009 р., від 31.07.2009 р., від 30.09.2009 р. до договору від 01.01.2008 р.; ВАТ «Київський маргариновий завод», ВАТ «Бобруйський завод рослинних масел» - ФОП ОСОБА_3 згідно акту від 31.05.2010 р., а також ПВП «Квадро», ТОВ «Крокус-Агро», ТОВ «Лідер Україна», ТОВ «Кернел Трейд», ПП «Логістік Центр». Зазначене не заперечувалось представником позивача.

Тобто вказані суб'єкти господарської діяльності мали з позивачем сталі фінансово-господарські відносини і до початку перевіряємого періоду, тобто до 2010 року.

Крім того, згідно даних 1-ДФ встановлено, що ОСОБА_3, що був одночасно зареєстрований як фізична особа-підприємець, працював за основним місцем роботи на «Паритет-Агро», зокрема, у 2, 3, 4 кварталах 2010 року, 1 кварталі 2011 року, 2, 3, 4 кварталах 2012 року, та обіймав посаду начальника відділу продаж, та виконував функції, пов'язані з розширенням кола постачальників та покупців товарів позивача. Також, ОСОБА_4, що був одночасно зареєстрований як фізична особа-підприємець, працював за основним місцем роботи на ТОВ «Паритет-Агро», зокрема, у 2, 3, 4 кварталах 2010 року, та одночасно перебував співзасновником ТОВ «Паритет-Агро» разом із ОСОБА_6 ОСОБА_5, що був одночасно зареєстрований як фізична особа-підприємець, працював за основним місцем роботи на «Паритет-Агро», зокрема, у 4 кварталі 2010 року, 1 кварталі 2011 року, 2, 4 кварталах 2012 року (т. 5 а.с. 108-125).

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що проведення господарських операцій по вищевказаним договорам, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, було здійснено без мети їх використання у власній господарській діяльності, з метою штучного формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, витрати по сплаті позивачем наданих ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 послуг не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, та безпідставно віднесені позивачем до складу витрат у 3, 4 кварталах 2010 року суму у загальному розмірі 314618,00 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2010 року - 107676,00 грн., у 4 кварталі 2010 року - 206942,00 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/10115/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/10115/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2014 р.