Ухвала
від 29.05.2014 по справі 820/1194/14
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р.Справа № 820/1194/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/1194/14

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області

третя особа Приватне підприємство "КОМПАНІЯ "АГРОФУЛ"

про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області (далі - відповідач), третя особа: Приватне підприємство "КОМПАНІЯ "АГРОФУЛ", в якому просив суд визнати незаконним рішення відповідача № 9326069 від 20.12.2013 року; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію іншого речового майна - права оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325158500:00:001:0024, загальною площею 0,2054 гектарів, за приватним підприємством "Компанія "Агрофул" на підставі договору оренди землі від 31.10.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області № 9326069 від 20.12.2013 року.

Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції Харківської області розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 4372848 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2013 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ" АГРОФУЛ" укладено договір оренди землі.

За умовами вказаного договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6325158500:00:001:0024. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2054 га, у тому числі рілля - 0,2054 га.

Земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6325158500:00:001:0024, передана в оренду позивачем третій особі 31.10.2013 року згідно з актом прийому - передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 31.10.2013 року.

07.11.2013 року позивач звернулась до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області з заявою про проведення державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки.

Рішенням від 25.11.2013 року №8310611 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі того, що цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, зазначено як "для ведення особистого селянського господарства", але умови використання земельної ділянки не відповідають її цільовому призначенню, оскільки відповідно до п. 14 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи зауваження, викладені у рішенні Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції, договір оренди землі від 31.10.2013 року було переукладено між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ"АГРОФУЛ", та повторно подано позивачем на реєстрацію 06.12.2013 року.

20 грудня 2013 року рішенням Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції №9326069 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області № 9326069 від 20.12.2013 року та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 4372848 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зауважив, що відповідач, відмовляючи у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, діяв не у спосіб та у не у межах, встановлених чинним законодавством України, що свідчить про незаконність рішення № 9326069 від 20.12.2013 року .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 4 статті 24 вказаного Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 20.12.2013 року № 9326069, державним реєстратором, з посиланням на положення Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство", відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки законодавством не передбачено можливості передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення юридичним особам у користування (оренду) для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на те, що з системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що відповідач не наділений законодавцем правом надавати оцінку умовам передачі земельної ділянки в оренду з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено чітку низку повноважень державного реєстратора, з аналізу якої вбачається, що відповідач при виконані покладених на нього завдань встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, приймає рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, присвоює реєстраційні номери, та здійснює інший перелік повноважень, які встановлені чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області, відмовляючи у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, діяла не у спосіб, та у не у межах, встановлених чинним законодавством України, що свідчить про незаконність рішення № 9326069 від 20.12.2013 року, прийнятого відповідачем.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування в даному випадку положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 4372848 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язання відповідача розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України суперечить положенням статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до норм зазначеної статті реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області здійснити державну реєстрацію іншого речового майна - права оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325158500:00:001:0024, загальною площею 0,2054 гектарів, за Приватним підприємством "Компанія"Агрофул" на підставі договору оренди землі від 31.10.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що питання про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку віднесено виключно до компетенції державного реєстратора та не входить до компетенції суду, а тому вказані позовні вимоги є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем та третьою особою постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/1194/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Курило Л.В.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.05.2014
Оприлюднено13.06.2014
Номер документу39142837
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/1194/14

Ухвала від 14.05.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Черпіцька Л.Т.

Ухвала від 12.05.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Черпіцька Л.Т.

Ухвала від 25.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Черпіцька Л.Т.

Ухвала від 29.05.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Ухвала від 30.04.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Постанова від 18.03.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

Ухвала від 18.02.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

Ухвала від 29.01.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні