Ухвала

від 14.05.2015 по справі 820/1194/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Київ К/800/33459/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. у справі № 820/1194/14 за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, третя особа Приватне підприємство "Компанія "Агрофул" про визнання рішення незаконним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась з позовом, в якому просила суд:

- визнати незаконним рішення відповідача № 9326069 від 20.12.2013 року;

- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію іншого речового майна - права оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,2054 гектарів, за приватним підприємством "Компанія "Агрофул" на підставі договору оренди землі від 31.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 25.11.2013 року про відмову у державній реєстрації договору оренди між ОСОБА_4 та приватним підприємством "КОМПАНІЯ" АГРОФУЛ" від 31.10.2013р. порушують права позивача як власника земельної ділянки, та унеможливлюють його право вільно розпоряджатись своєю земельною ділянкою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р., позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області № 9326069 від 20.12.2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції Харківської області розглянути заяву ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 4372848 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2013 року між ОСОБА_4 та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ" АГРОФУЛ" укладено договір оренди землі. За умовами вказаного договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2054 га, у тому числі рілля - 0,2054 га.

07.11.2013 року позивач звернулась до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області з заявою про проведення державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки.

Рішенням від 25.11.2013 року №8310611 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі того, що цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, зазначено як "для ведення особистого селянського господарства", але умови використання земельної ділянки не відповідають її цільовому призначенню, оскільки відповідно до п. 14 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи зауваження, викладені у рішенні Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції, договір оренди землі від 31.10.2013 року було переукладено між ОСОБА_4 та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ"АГРОФУЛ", та повторно подано позивачем на реєстрацію 06.12.2013 року.

20 грудня 2013 року рішенням Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції №9326069 ОСОБА_4 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим рішенням, ОСОБА_4 і звернулась до суду з вказаним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій вмотивували свої висновки тим, що відмовляючи у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, діяв не у спосіб та у не у межах, встановлених чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів враховуючи наступне.

При проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-1V від 01.07.2004р ., "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 4 статті 24 вказаного Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 20.12.2013 року № 9326069, державним реєстратором, з посиланням на положення Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство", відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки законодавством не передбачено можливості передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення юридичним особам у користування (оренду) для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, з системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що відповідач не наділений законодавцем правом надавати оцінку умовам передачі земельної ділянки в оренду з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено чітку низку повноважень державного реєстратора, з аналізу якої вбачається, що відповідач при виконані покладених на нього завдань встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, приймає рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, присвоює реєстраційні номери, та здійснює інший перелік повноважень, які встановлені чинним законодавством.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: