Постанова

від 05.06.2014 по справі 9/643-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 9/643-05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року у справі № 9/643-05 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, заборгованості в сумі 4 182 712,88 грн., 3% річних у сумі 503 644,47 грн. та 1 777 493,09 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язань з оплати наданих послуг з транспортування природного газу відповідно до укладених договорів від 24.07.2001 року № 73/1170, від 19.03.2002 року № 4/18-Г/398, від 16.04.2002 року № 13/07/523-Р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року у справі, яке набрало законної сили, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 4 182 712,88 грн. заборгованості, 1 777 493,09 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 503 644,47 грн., 25 500 грн. витрат з оплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.01.2008 року заяву боржника про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року задоволено частково та відстрочено виконання зазначеного рішення суду першої інстанції строком до 01.01.2010 року, розстрочено виконання цього рішення на п'ять років, з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року, щомісячними рівномірними платежами по 95 582,83 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 року зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині надання відстрочки скасовано, а в решті ухвалу змінено та надано боржнику розстрочку виконання рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року з 01 січня 2009 року до 01 січня 2014 року щомісячними рівними платежами по 108 157,80 грн.

У січні 2014 року боржник звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про розстрочку виконання рішення зазначеного суду від 11.04.2007 року таким чином: погашення заборгованості буде здійснюватися у період з 01.01.2014 року до 01.01.2024 року рівномірними щомісячними платежами в сумі 47 423,91 грн., посилаючись на винятковість обставин, які ускладнюють виконання цього рішення.

До початку розгляду справи у суді першої інстанції боржник уточнив заявлені вимоги та просив розстрочити виконання рішення зазначеного суду від 11.04.2007 року таким чином: погашення заборгованості буде здійснюватися у період з 01.01.2014 року до 01.01.2024 року рівномірними щомісячними платежами в сумі 54 078,90 грн., а в останній місяць в сумі 54 079,34 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.01.2014 року (суддя Зражевський Ю.О.) заяву боржника задоволено та розстрочено виконання рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року строком на 36 місяців шляхом сплати заборгованості рівномірними щомісячними платежами по 178 945,68 грн. починаючи з 01.02.2014 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року (судді Сіверін В.І., Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та в задоволенні заяви боржника про розстрочку виконання рішення відмовлено.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від стягувача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та оскаржені в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що боржник звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про розстрочку виконання рішення зазначеного суду від 11.04.2007 року, мотивуючи таке звернення скрутним фінансовим становищем боржника, спровокованим тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, загрозою зупинення його виробничої діяльності.

Задовольняючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення місцевий господарський суд виходив із того, що додані боржником до заяви документи вказують на скрутне фінансове становище відповідача.

Апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення виходив з того, що суд першої інстанції не врахував майнові права та інтереси стягувача і не взяв до уваги ступінь вини боржника.

Частиною 1 статті 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені боржником обставини в обгрунтування заяви не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан боржника. Апеляційний господарський суд також врахував фінансовий стан стягувача та дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення господарського суду.

До того ж, судом апеляційної інстанції провильно зазначено, що боржнику вже надавалася розстрочка виконання судового рішення з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року із сплатою щомісячних платежів по 108 157,80 грн., однак боржник сплатив в рахунок погашення болргу лише 47 423,91 платіжним дорученням від 24.02.2014 року № 15932.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а відповідно до ч. 1 ст. 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанцій про недоведеність боржником виняткових обставин, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення ґрунтується на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

Отже, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року - без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді: І.Вовк

С.Могил