Рішення

від 04.06.2014 по справі 922/466/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 922/466/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жиляєв Є.М.

судді: Добреля Н.С. , Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі : 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 2. Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого позивача - Міністерства промислової політики України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гейзер", м. Харків про визнання недійсними додаткових угод за участю представників:

прокурора - Зливка К.О., службове посвідчення № 013773 від 06.12.2012 року;

першого позивача - Шафоростова О.М., довіреність № 223 від 06.12.2013 року;

другого позивача - не з'явився;

відповідача - Васильєва І.Л., директор ТОВ "Гейзер", наказ № 6 від 03.03.2013 року, Мазуріна В.М., довіреність від 01.04.2014 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого позивача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дзержинського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 2. Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень, м. Харків, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.04.2014 р., яка була прийнята судом) просить визнати додаткові угоди від 30.12.1999р. № 9, від 31.12.2003р. № 9, від 26.12.2006р. № 9, від 05.11.2012 б/н, від 01.10.2013р. № 9/01102013 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 р., укладені між другим позивачем - Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер" недійсними. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача. Позовні вимоги вмотивовані порушенням сторонами вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при укладанні додаткових угод.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/466/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 березня 2014 року об 11:15.

У зв`язку з хворобою судді Сальнікової Г.І. відповідно до приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, автоматизованою системою було призначено справу № 922/466/14 до розгляду судді Жиляєву Є.М., про що складено відповідний витяг повторного розподілу справи між суддями від 03 березня 2014 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 04 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 18 квітня 2014 року о 10:40; від 18 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 01 квітня 2014 року об 11:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 03 квітня 2014 року клопотання другого позивача (вх. № 11247) задоволено, усне клопотання першого позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 07 квітня 2014 р. о 11:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2014 року клопотання першого позивача (вх. № 11508 від 04.04.2014р.) задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого позивача - Міністерство промислової політики України та розгляд справи відкладено на 14 квітня 2014 р. об 11:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2014 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення позовних вимог (вх. № 12928 від 14.04.2014р.) та вирішено розглядати справу в подальшому з її врахуванням, розгляд справи відкладено на 22 квітня 2014 р. о 15:30, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року для розгляду справи № 922/466/14 призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області № 537 від 22 квітня 2014 року призначено для розгляду справи № 922/466/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді Добреля Н.С., Ємельянова О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року клопотання другого позивача (вх. № 13413 від 22.04.2014р.) задоволено та розгляд справи відкладено на 14 травня 2014 року об 11:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року клопотання прокурора про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 04 червня 2014 року об 11:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

26 травня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшов супровідний лист (вх. № 17382) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04 червня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшла заява (вх. № 18733), в якій прокурор з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог та пояснень щодо цього, просить суд вважати позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати недійсними додаткові угоди до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладені між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", а саме: додаткову угоду від 30.12.1999р. № 9 недійсною в частині надання в оренду кімнати № 214, яка розташована в будівлі по вул. Сумській, 1 в м. Харкові; угоду від 31.12.2003 року № 9 визнати недійсною в частині надання в оренду комори площею 22 кв.м. та підвалу площею 90,5 кв.м.; угоду від 26.12.2006 року № 9; угоду від 05.11.2012 року б/н недійсною; угоду від 01.10.2013 року № 9/01102013.

Прокурор в призначене судове засідання з'явився, заявлений позов підтримав повністю та наполягав на його задоволенні.

Перший позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлений прокурором позов підтримав.

Другий позивач в призначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчить поштове повідомлення від 26.05.2014 року.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявленого прокурором позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позов, просив суд в його задоволенні відмовити повністю.

Судова колегія, розглянувши заяву прокурора (вх. № 18733 від 04.06.2014 року) задовольняє її в порядку ст. 22 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, судова колегія встановила наступне.

01.04.1998 року між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень (2-й позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 9 . (далі - Договір, а.с. 19-22), відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гейзер" отримало у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: кімнати 200, 212, 213 площею 86,2 кв.м., кімнати 314, 316 площею 31,9 кв.м., підвал площею 75,7 кв.м. Загальна площа орендованих приміщень складала 193,8 кв.м. Строк дії вказаного договору визначений до 31.03.2001 р. (п.10.1 Договору).

Пунктом 10.3 вищенаведеного Договору закріплено, що зміни або дострокове розірвання договору здійснюється на підставі взаємної згоди сторін та оформлюється Угодою. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не припустимо.

У випадку якщо протягом місяця після закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить вимог про його закінчення, договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 10.6 Договору).

Після чого, між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер" укладались додаткові угоди до спірного Договору, якими продовжувався строк дії договору та збільшувалась площа нежитлових приміщень переданих в оренду. На підставі цих додаткових угод, сторонами складались та підсувались акти прийому-передачі додатково наданих в оренду приміщень.

Так, угодою від 30.12.1999р. № 9 (а.с. 25) внесено зміни до п. 1.1 Договору та об'єктом договору визначено кімнати 200, 212, 213 площею 86,2 кв.м., 214, 316 площею 36,0 кв.м., підвал площею 75,7 кв.м. та обладнання.

Угодою від 31.12.2003 року № 9 до Договору (а.с. 28), внесено зміни до Договору, предметом якого визначено: нежитлові приміщення загальною площею 236,1 кв.м., в тому числі кімнати 200, 212-214, 316 загальною площею 123,6 кв.м., підвал площею 90,5 кв.м., комору 22,0 кв.м.

Додатковою угодою від 26.12.2006 року № 9 до спірного Договору оренди № 9 від 01.04.1998р. (а.с. 29), орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Гейзер" додатково, надано в строкове платне користування підвальне приміщення № 14 площею 20,6 кв.м.

Додатковою угодою від 05.11.2012 року б/н до Договору (а.с. 31), продовжено термін дії договору оренди від 01.04.1998 року № 9 на строк до 31.12.2015 року.

Додатковою угодою від 01.10.2013 року № 9/01102013 до Договору (а.с. 32), орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Гейзер" додатково надано в строкове платне користування приміщення площею 2,4 кв.м.

За наслідками перевірки проведеної прокуратурою дзержинського району міста Харкова встановлено, що додаткові угоди від 30.12.1999р. № 9, від 31.12.2003р. № 9, від 26.12.2006р. № 9, від 05.11.2012 б/н, від 01.10.2013р. № 9/01102013 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 р. до договору оренди від 01.04.1998 р. № 9 суперечать нормам законодавства, в тому числі приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після чого прокуратура звернулась до суду з позовом про визнання вищезазначених додаткових угод недійсними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, судова колегія виходить з наступного.

В частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 4 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про наукові парки".

Відтак, до даних правовідносин, орендодавцем у яких виступає Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень, підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, судова колегія прийшла до висновку, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та підлягають визнанню недійсними, виходячи з наступного.

За статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21.04.2011 внесено зміни до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вказаною правовою нормою встановлено, що у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Вказаний закон набув чинності 24.05.2011.

Таким чином, з 24.05.2011р. законодавцем встановлено умову обов'язкового проведення переоцінки об'єкта оренди, як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою.

Згідно з п.п.2,6,15,16 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України від 10.08.1995р. №629, оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться у такій послідовності: укладення договору про проведення незалежної оцінки майна; проведення незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, оборотних матеріальних засобів (запасів) відповідно до положень (національних стандартів) оцінки майна; рецензування звіту про оцінку майна; відображення результатів незалежної оцінки в бухгалтерському обліку підприємства (у разі проведення оцінки з метою укладення договору оренди - з подальшим складенням передавального балансу); проведення стандартизованої оцінки цілісного майнового комплексу на підставі даних передавального балансу з урахуванням аудиторського висновку і складення акта встановленого зразка; рецензування і затвердження акта оцінки цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка. Акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, що передається в оренду, затверджується керівником відповідного органу, визначеного у абзацах другому і третьому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В абз. 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" також зауважено, що умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оцінка вартості нежитлових приміщень, переданих в оренду ТОВ "Гейзер" за договором оренди від 01.04.1998 року № 9, проведена НПП "Прогрес" станом на 1998 рік. В той же час, без проведення нової оцінки об'єкта оренди, додатковою угодою від 05.11.2012 року продовжено термін дії договору оренди від 01.04.1998р. № 9 до 31.12.2015 р., чим порушено вимоги ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вимоги, встановлені Методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629.

Судова колегія також зазначає, що в порушення вимог ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без проведення будь-якої оцінки вартості нежитлових приміщень, на підставі додаткових угод від 30.12.1999р. № 9, 31.12.2003 року № 9, від 26.12.2006 року № 9, 01.10.2013 року № 9/01102013, відповідачу додатково були надані в оренду нежитлові приміщення.

Отже, порушення сторонами вимог ч.2 ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 24.05.2011р.), при укладені спірних додаткових угод, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21.04.2011, внесено зміни до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вказаною нормою, окрім іншого, зобов'язано орендодавців розмішувати в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду.

Таким чином, ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено порядок надання майна державної форми власності в оренду, зокрема, передбачено проведення конкурсу за умови надходження двох або більше заяв про оренду.

Як вбачається з матеріалів господарської справи, оголошення про намір передати спірне майно в оренду в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті другого позивача не розмішувались.

Отже, судова колегія приходить до висновку про порушенням норм вказаного законодавства, яке встановлює порядок надання державного майна в оренду, без розміщення оголошень, а як наслідок без проведення конкурсу.

Судова колегія також зазначає, що в спірних додаткових угодах, якими були надані відповідачу в оренду додаткові нежитлові приміщення, не зазначений розмір орендної плати за додатково надані приміщення, що також є порушенням приписів п.3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В п. 2 Постанови Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" від 06.11.2009 № 9 роз'яснено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені порушення вимог законодавства, допущені при укладанні зазначених додаткових угод, обумовили, зокрема, неефективне використання майна державної форми власності, закріпленого за другим позивачем на праві господарського відання, що в свою чергу призвело до недоотримання додаткових доходів інститутом в розмірі 288,8тис. грн. та "Державним бюджетом в розмірі 679,3 тис. грн. Вказаний факт підтверджується проведеним Державною фінансовою інспекцією в Харківській області фінансовим аудитом (а.с. 37-40) діяльності другого позивача за 2010-2012 роки та І півріччя 2013 року. Зокрема, відповідно до довідки про розмір додаткового доходу другого позивача в разі укладання договорів оренди у відповідності з вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", складеної ДФІ в Харківські області, сума додаткового доходу, яку міг би отримати другий позивач та державний бюджет, за передані в оренду відповідачу нежитлові приміщення складає 188164,35 грн.

Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що при укладанні додаткових угод від 30.12.1999р. № 9, від 31.12.2003р. № 9, від 26.12.2006р. № 9, від 05.11.2012 б/н, від 01.10.2013р. № 9/01102013 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 р. до договору оренди від 01.04.1998 р. № 9 були порушенні вищезазначені приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що в свою чергу, є підставою для визнання зазначених додаткових угод недійсними.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати недійсними наступні додаткові угоди: додаткову угоду від 30.12.1999р. № 9 в частині надання в оренду кімнати № 214, яка розташована в будівлі по вул. Сумській, 1 в м. Харкові; угоду від 31.12.2003 року № 9 в частині надання в оренду комори площею 22 кв.м. та підвалу площею 90,5 кв.м.; угоду від 26.12.2006 року № 9; угоду від 05.11.2012 року б/н; угоду від 01.10.2013 року № 9/01102013.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

В п 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор просить визнати недійсними п'ять додаткових угод, тобто позов містить п'ять вимог немайнового характеру.

Керуючись положеннями ст. 49 ГПК України судова колегія зазначає, що в даному разі прокурор звернувся за захистом інтересів держави що були порушені внаслідок неправильних дій як Державного інституту праці та соціально економічних досліджень так і дій ТОВ Фірми Гейзер, а отже судовий за наслідками розгляду спору судова колегія вирішила покласти на ці сторони порівну.

Таким чином, беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі має бути стягнуто до Державного бюджету України 6090,00 грн. судового збору, а саме: з Державного інституту праці та соціально економічних досліджень у розмірі 3045,00 грн. та з ТОВ Фірми Гейзер у розмірі 3045,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати додаткову угоду від 30.12.1999р. № 9 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладеного між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", в частині надання в оренду кімнати № 214, яка розташована по вул. Сумській, буд. 1 в м. Харкові, недійсною.

Визнати угоду від 31.12.2003 року № 9 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладеного між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", в частині надання в оренду комори площею 22,0 кв.м. та підвалу площею 90,5 кв.м., недійсною.

Визнати додаткову угоду від 26.12.2006 року № 9 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладеного між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", недійсною.

Визнати додаткову угоду від 05.11.2012 року б/н до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладеного між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", недійсною.

Визнати додаткову угоду від 01.10.2013 року № 9/01102013 до договору оренди № 9 від 01.04.1998 року, укладеного між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гейзер", недійсною.

Стягнути з Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00190325) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 3045,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гейзер" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14082763) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 3045,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Є.М. Жиляєв Н.С. Добреля О.О. Ємельянова