Рішення

від 03.04.2008 по справі 22ц-1574/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1574/2008

Справа

№ 22ц-1574/2008

Головуючий 1

-ї інстанції -Губська Л.В.

Категорія -

31

Доповідач -

Кондратьева О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

3 квітня

2008 року                                                                                                         м.  Донецьк

Апеляційний суд

Донецької області в складі: головуючої- Кондратьєвої О.М. ,  суддів - Могутової Н.Г.,  Шевченко В.Ю.,  при секретарі - Петрушенко А.О.,  за участю - сторін,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення

Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року по

цивільній справі за позовом Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах

держави в особі Ясинуватського професійно-технічного училища до ОСОБА_2,  ОСОБА_1, 

ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, 

завданої злочином -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на

рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2007

року,  яким з неї стягнуто в солідарному

порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Ясинуватського професійно-технічного

училища у відшкодування шкоди, 

заподіяної злочином,  4500

грн.,  а також судові витрати на користь

держави в сумі 81 грн.

В апеляційній

скарзі відповідачка просила скасувати зазначене рішення,  оскільки вважала,  що суд безпідставно стягнув з неї вказану

суму шкоди в солідарному порядку з іншими відповідачами. З ухвали Верховного

Суду України від 16.08.2007 року видно, 

що будь-яких даних,  які б

свідчили про те,  що вона привласнювала

або в будь-який інший спосіб викрадала чужі гроші,  про які йдеться у вироку суду,  у матеріалах кримінальної справи немає і

таких даних судом не встановлено,  тому

її дії перекваліфіковані із ч.2  ст. 27,  ч.3 

ст.  191 КК України на

ч.5  ст. 27,  ч.2 

ст.  366 КК України.

Вказане свідчить про те,  що вона не

спричиняла матеріальної шкоди,  тим

більше,  сумісними діями з іншими

відповідачами по справі,  тому не повинна

нести матеріальну відповідальність.

Суд першої

інстанції,  задовольняючи позовні вимоги

прокурора,  виходив з того,  що вина відповідачів встановлена вироком

Ясинуватського міськрайонного суду від 27

жовтня 2006 року,  а також даними перевірки училища

Ясинуватським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом про виявлення

незаконних витрат на суму 4500

грн. Враховуючи,  що посібник

підлягає кримінальній відповідальності за відповідною частиною  ст.  27

і тією статтею Особливої частини КК України, 

яка передбачає злочин,  вчинений

виконавцем,  суд прийшов до

висновку,  що матеріальну шкоду заподіяно

спільними діями відповідачів,  тому вони

повинні нести солідарну відповідальність.

Заслухавши суддю

- доповідача,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає

задоволенню,  а рішення суду -скасуванню з

ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Висновки суду

про те,  що відповідачка ОСОБА_1,  як посібник у вчиненні злочину,  повинна нести солідагау відповідальність за

заподіяну шкоду,  не відповідають

обставинам по справі і зроблені внаслідок неправильного застосування норм

матеріального і процесуального права,  що

відповідно до  ст.  309

ЦПК України,  є підставою для

скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Як вбачається з

матеріалів справи,  вироком

Ясинуватського міськрайонного суду від 27

жовтня 2006 року

ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні злочину, 

передбаченого  ст.  ст.  27 ч.2, 191 ч.3 КК України.

Ухвалою

Апеляційного суду Донецької області від 6

лютого 2007 року

вказаний вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Верховний Суд

України ухвалою від 16 серпня 2007 року вирок та

ухвалу суду змінив,  перекваліфікував дії

ОСОБА_1 з ч.2  ст.  27, 

ч.3  ст.  191 КК України на ч.5  ст. 27, 

ч.2  ст.  366 КК України,  врахувавши, 

що ОСОБА_1 у співучасті з іншими особами безпосередньо чи іншим шляхом

не привласнювала заробітної плати,  що

нараховувалась непрацюючому в училищі працівникові,  але надавала необхідні документи для

фіктивного працевлаштування цієї особи, 

то її дії у даному конкретному випадку необхідно розглядати як

пособництво службовому підробленню.

Згідно з вимогами  ст.  61

ЦПК України,  вирок у кримінальній

справі,  що набрав законної сили,  обов"язковий для суду,  що розглядає справу про цивільно-правові

наслідки дій особи,  стосовно якої

ухвалено вирок,  з питань,  чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

Оскільки в

ухвалі Верховного Суду України зазначено, 

що „будь-яких даних,  які б

свідчили про те,  що ОСОБА_1

привласнювала,  або в будь-який інший

спосіб викрадала чужі гроші,  про які

йдеться у вироку,  у матеріалах справи

немає і таких судом не встановлено", 

Апеляційний суд вважає,  що судом

1-ї інстанції безпідставно покладений обов"язок по відшкодуванню

матеріальної шкоди на ОСОБА_1

Пунктом 13 постанови

Пленуму Верховного Суду України №

3 від 31.03.1989 р. „Про

практику застосування судами України законодавства про відшкодування

матеріальної шкоди,  заподіяної

злочином,  і стягнення безпідставно

нажитого майна" передбачено,  що при

вчиненні злочину кількому особами вони несуть солідарну відповідність за

заподіяну шкоду по епізодах злочину,  в яких

встановлено їх спільну участь. Разом з тим є неприпустимим покладення

солідарної відповідальності на осіб, 

яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній

справі,  але за самостійні злочини,  не пов"язані спільним наміром,  а так само на осіб,  коли одних з них засуджено за корисливі

злочини,  наприклад,  за розкрадання,  а других - за халатність, 

незважаючи на те,  що дії останніх

об"єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.

Враховуючи

викладене,  Апеляційний суд приходить до

висновку про те,  що заподіяна

Ясинуватському училищу шкода не була наслідком спільних дій ОСОБА_2 та

ОСОБА_1,  яка не мала наміру привласнити

чужі гроші,  а лише була посібником

ОСОБА_2 у службовому підробленні,  тому

позов Ясинуватского міжрайонного прокурора про стягнення з ОСОБА_1 незаконно

отриманих грошових коштів не підлягає задоволенню.

Разом з

тим,  з вироку Ясинуватського

міськрайонного суду від 27

жовтня 2006 року

вбачається,  що ОСОБА_2 визнаний винним у

скоєнні повторно привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим

становищем та у службовому підробленні, 

що спричинило тяжкі наслідки,  і

засуджений до 4 років

обмеження волі з позбавленням права займатись адміністративно-госпг»дарською

діяльністю на 3 роки.

Ухвалою

Апеляційного суду Донецької області від 06.02.2007

року вирок суду відносно ОСОБА_2 змінений і призначено покарання у вигляді 4 років обмеження

волі з позбавленням права займатись адміністративно-господарською діяльністю

строком на 2 роки,  з застосуванням  ст. 

ст.  75 та 76 КК України.

Викладене

свідчить,  що заподіяна матеріальна шкода

стала наслідком навмисних корисних дій саме ОСОБА_2,  тому й обов'язок по її відшкодуванню повинен

нести він.

Враховуючи

уточнені позовні вимоги прокурора (а.с. 91), 

Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь

Ясинуватського професійно-технічного училища 4500 грн. у відшкодування

матеріальної шкоди заподіяної злочином.

На підставі  ст.  88

ЦПК України,  з відповідача ОСОБА_2 слід

стягнути на користь держави суде зі витрати з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та судовий збір в розмірі 51

грн.

Апеляційний суд

звертає увагу також на безпідставність стягнення судом 1-ї інстанції

грошових сум з ОСОБА_3

З позовної заяви

вбачається,  що прокурор просив стягнути

суму у відшкодування шкоди тільки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку.

Ухвалою

Ясинуватського міськрайсуду від 30

листопада 2007 року до

участі в справі притягнута як співвідповідач ОСОБА_3 Між тим,  в позовній заяві від 10.12.2007 р. (а.с. 91) прокурор уточнив

позовні вимоги стосовно розміру матеріальної шкоди,  знову ж таки пред"явивши позов тільки до

ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Враховуючи,  що згідно з ч.1  ст.  11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб, 

поданим відповідно до цього Кодексу, 

в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін,  а Ясинуватським міжрайонним прокурором

позовні вимоги до ОСОБА_3 не заявлялись, 

Апеляційний суд вважає,  що у суда

1-ї інстанції не було підстав для стягнення грошових сум з ОСОБА_3

Керуючись  ст. 

ст.  309, 

314,  316 ЦПК

України,  Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ясинуватського міськрайонного суду

Донецької області від 20

грудня 2007 року

скасувати.

Позовні вимоги

Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі

Ясинуватського професійно-технічного училища задовольнити частково.

Стягнути з

ОСОБА_2 на користь Ясинуватського професійно-технічного училища (р/рахунок 35219005000092 МФО 834016 в ВДК

м.  Ясинуватої та Ясинуватському районі

Донецької області код ЄДРПОУ 02542047) у відшкодування заподіяної злочином

матеріальної шкоди 4500 грн.

Стягнути з

ОСОБА_2 на користь держави судові витрати з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справи в розмірі 30

грн,  (тридцять грн.) та судовий збір

в розмірі 51грн. (п"ятьдесят одна грн.)

В задоволенні

позовних вимог Ясинуватського міжрайонного прокурора до ОСОБА_1 про

відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає

законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо

до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.