Рішення

від 04.06.2014 по справі 922/1411/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 922/1411/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства фірми "Доміно" м. Харків до 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ , 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Харків , 3) Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фізична особа ОСОБА_4; Фізична особа ОСОБА_5 про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - Бурлакова С.Ю. довіреність №4 від 01.01.14 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

третіх осіб - не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "Доміно" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 3) Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якій позивач просить визнати недійсними наступні договори: 2 іпотечні договори від 25.05.2007 р., укладені між позивачем та 1-им відповідачем, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровими №992, 994. Також позивач просить скасувати запис у державному реєстрі іпотек за реєстровим номером 993 від 25.05.2007 р. відносно нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 255,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Скасувати запис у державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №995 від 25.05.2007 р. відносно нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 255,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та надав: нормативно - правове обґрунтування позовних вимог за вх.№15863; документи згідно супровідних листів за вх.№15865, 16151, 15864, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області заперечення на позовну заяву за вх.№18415, в якій 1-ий відповідач зазначив проте, що під час укладення оскаржуваних договорів позивачем до банку надано довідку від 10.04.2009 р. №15 про виділення об"кта нерухомого майна в натурі, в якій зазначалось, що нежитлове приміщення першого поверху в літ. "А-2" загальною площею 30,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виділено в натурі, з посиланням на виписку з реєстру прав власності на нерухоме майно №14667358, який виданий КП "Харківське МіськБТІ" 24.05.2007 р. (номер запису 3006 в книзі 1), і може виступати предметом іпотеки. Таким чином на момент укладання іпотеки від 25.05.2007 р. за реєстровими номерами 992 та 994 всі вимоги чинного законодавства були дотримані, а значить і підстави для визнання їх недійсними, на думку 1-го відповідача, відсутні. За таких обставин, 1-ий відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов не надав.

Представник 3-го відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 05 червня 2014 року заперечення на позов за вх.№18812, в яких зазначив, що при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції не допустила порушень вимог чинного законодавства, тому 3-ій відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

15 травня 2014 року від третьої особи (ОСОБА_4) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за вх.№15874, яка судом задоволена.

15 травня 2014 року від третьої особи (ОСОБА_5) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за вх.№15875, яка судом задоволена.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

25.07.2007 р. позивачем та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний банк" (1-ий відповідач) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 992, відповідно до якого позивач передав в іпотеку 1-му відповідачу нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення 1-го поверху в літ. "А-2", зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 30,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Вказаний договір було укладено в забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 208 від 25.05.2007 р., укладеного між 1-м відповідачем та третьою особою ОСОБА_5.

Також між позивачем та 1-им відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 994, відповідно до якого позивач передав в іпотеку 1-му відповідачу те ж саме нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення 1-го поверху в літ. "А-2", зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 30,3 кв.м, що заходиться за адресою АДРЕСА_1. Вказаний договір було укладено в забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 209 від 25.05.2007 р., укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та третьою особою ОСОБА_4.

Твердження позивача про те, що вищевказані правочини були вчинені з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки предмет іпотеки не зареєстрований у встановленому Законом України "Про іпотеку" порядку та не є окремим виділеним у натурі об'єктом права власності не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1,2, 4 статті 202 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Іпотека, в силу ст. 575 Цивільного кодексу України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені повноваження органу державної реєстрації прав, а саме, проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав, надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом, забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинені нотаріальні дії, які полягають у посвідченні оспорюваних договорів іпотеки та була здійснена реєстрація заборон відчудження предмету іпотеки (нежитлового приміщення 1-го поверху в літ. "А-2", загальною площею 30,3 кв.м у будинку АДРЕСА_1) та внесено запис в реєстр іпотек за реєстраційним номером нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 255,9 кв.м в результаті чого, позивач втратив право розпоряджатися належною йому часної нежитлової будівлі загальною площею 225,6 кв.м, яка не являлася предметом іпотеки.

Під час укладання оскаржуваних договорів Позивачем до Банку було надано довідку від 10.04.2009 р. № 15 про виділення об'єкта нерухомого майна в натурі, в якій зазначалось, що нежитлове приміщення першого поверху в літ. "А-2" загальною площею 30,3 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виділено в натурі, з посиланням на виписку з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14667358, який виданий КП "Харківське МіськБТІ" 24.05.2007 р. (номер запису 3006 в книзі 1), і може виступати предметом іпотеки. Таким чином на момент укладання договорів іпотеки від 25.05.2007 р. за реєстровими номерами 992 та 994.

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За таких обставин, враховуючи положення договорів іпотеки, приписи чинного законодавства, - позовні вимоги є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, відповідно до цього суд вважає в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 92, 202, 203, 204, 215, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний