Ухвала

від 29.05.2014 по справі 918/200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2014 р. Справа № 918/200/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ"

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк"

до відповідача 3: Державної податкової інспекції у Рівненському районі

до відповідача 4: Управління пенсійного фонду в Рівненському районі

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції

За участю прокуратури м.Рівне Рівненської області

про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Оспанов Р.О. (довіреність №3 від 01.10.2013 року);

Від відповідача 1 : Пелих А.Б. (довіреність №3191 від 07.10.2013 року);

Від відповідача 2 : не з'явився;

Від відповідача 3 : не з'явився;

Від відповідача 4 : не з'явився;

Від третьої особи 1: Бабінець І.А, (довіреність №479/10 від 08.04.2014 року);

Від третьої особи 2: не з'явився;

Від третьої особи 3: не з'явився;

Від органу прокуратури: Грицак Ю.М. (посвідчення №024979 від 20.03.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції та Державної податкової інспекції у Рівненському районі, відповідно до якого просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" право власності на автомобіль марки Toyota Hilux, д.н. НОМЕР_3, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та зняти арешт з вказаного автомобіля.

28.03.2014 року від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.04.2014 року залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.04.2014 року було замінено первісного відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк" та залучено до участі в справі іншого відповідача Управління пенсійного фонду в Рівненському районі.

30.04.2014 року на адресу суду надійшло клопотання прокуратури м.Рівне про вступ в справу. 15.05.2014 року було допущено до участі в справі прокуратуру м.Рівне в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на укладений між позивачем та третьою особою 2 договору купівлі-продажу.

Представники відповідачів 1, 3, 4 в судових засіданнях заперечували проти задоволення позову.

Представник відповідача 2 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При винесенні рішення судом встановлено та досліджено зокрема такі обставини.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу він набув право власності на спірний автомобіль однак наявність арешту накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження перешкоджає йому у здійснені права власності.

Так, 10.11.2010 року між Приватним підприємством "УБ-КОМЕНСЕ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" (далі - позивач, покупець) та підприємцем ОСОБА_7 (далі - продавець, третя особа 2) був укладений Договір купівлі-продажу. Відповідно, до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця рухоме майно, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (далі - Договір купівлі-продажу).

Товаром, який продавець зобов'язується передати покупцю згідно пункту 5 Договору купівлі-продажу сторони визначили автомобіль Toyota Hilux 2007 року випуску, загальною вартістю 80000,00 грн. у кількості 1 штука. Будь-яких інших ідентифікуючих ознак транспортного засобу в тексті Договору купівлі-продажу не зазначено.

10.11.2010 року Приватним підприємством "УБ-КОМЕНСЕ" та підприємцем ОСОБА_7 складено акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 10.11.2010 pоку, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність автомобіль Toyota Hilux, 2007 року випуску, загальною вартістю 80000,00 грн.

11.11.2010 року покупець здійснив оплату вищевказаного автомобіля шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 11.10.2011 року.

На підтвердження повноважень підприємця ОСОБА_7, як продавця автомобіля, на реалізацію спірного майна, позивачем подано договір комісії на продаж майна від 04.11.2010 року, згідно умов якого підприємець ОСОБА_7, як комісіонер, зобов'язався за дорученням ТОВ "Укрзахідцинк", здійснювати в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу майна (далі - Договір комісії). Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третьою особою (пункт 1.2. Договору комісії).

Відповідно до пункту 3.1. Договору комісії, майно для реалізації передається комітентом комісіонеру по акту приймання-передачі в момент підписання цього договору.

Згідно акту прийняття-передачі до Договору комісії від 04.11.2010 року ТОВ "Укрзахідцинк" передало підприємцю ОСОБА_7 для реалізації майно серед якого автомобіль Toyota Hilux 2007 року випуску, вартістю 80000,00 грн. Іншої інформації про переданий автомобіль в Договорі комісії та в акті прийняття-передачі не вказано.

Суд встановив, що 06.06.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Рівненській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ТОВ "Укрзахідцинк" на користь стягувачів було накладено арешт на автомобіль марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Як з'ясовано судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ТОВ "Укрзахідцинк" на користь стягувачів, а саме: виконавчий лист № 2а-6140/09/1770 виданий 07.02.2010 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 14797,14 грн. на користь ДПІ у Рівненському районі; виконавчий лист № 2а-1770/5210/11 виданий 02.11.2012 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 31022,27 грн. на користь ДПІ у Рівненському районі; виконавчий лист № 2а-5001 виданий 06.10.2009 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 3813,76 грн. на користь ПФУ у Рівненському районі; наказ № 5/105 від 10.08.2009 року господарського суду Рівненської області про стягнення боргу в сумі 2883684,00 грн. на користь ПАТ "Ощадбанк".

Судом також встановлено, що 15.07.2009 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 15/78 було задоволено позовні вимоги АБ "Укоопспілки" в особі Рівненської філії до ТОВ "Укрзахідцинк" про стягнення заборгованості, стягнуто з ТОВ "Укрзахідцинк" 1312764,81 грн. заборгованості по кредиту, 125482,09 грн. заборгованості по відсотках, 24807,53 грн. заборгованості по комісійних та 143806,41 грн. неустойки.

15.12.2010 pоку Господарським судом Рівненської області була винесена ухвала по справі № 15/78 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, яким задоволена заява про затвердження мирової угоди від 03.11.2010 року.

В тексті затвердженої судом мирової угоди зокрема зазначено наступне.

В рахунок забезпечення кредитних зобов'язань між АБ "Укоопспілка" та ТОВ "Укрзахідцинк" було укладено договір застави транспортного засобу від 17.09.2008 року у відповідності з пунктом 1.2. якого в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору банку було надано в заставу об'єкт рухомого майна : належний йому автомобіль марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований МРЕВ ДАІ в м.Рівне 12.09.2007 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 загальною вартістю 152000,00 грн., укладені договори застави обладнання та товарів в обороті. Пунктом 2.12. Договору застави транспортного засобу сторони передбачили право заставодержателя - АБ "Укоопспілка" (у разі невиконання заставодавцем - ТОВ "Укрзахідцинк" зобов'язання за кредитним договором) вирішити питання про реалізацію предмету застави на підставі договору будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом в порядку, передбаченому статті 20 Закону України "Про заставу"; в інший спосіб, що не суперечить закону. Боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в наказі Господарського суду Рівненської області про примусове виконання рішення суду від 15.07.2009 року № 15/28 і становить 1624679,91 грн.

Крім того, в зазначеній мировій угоді викладено зобов'язання ТОВ "Укрзахідцинк" протягом 15 днів, з моменту затвердження цієї мирової угоди судом, погасити частину заборгованості перед АБ "Укоопспілка", яка дорівнює 80000,00 грн. шляхом передачі права власності на предмет застави згідно договору застави транспортного засобу від 17.09.2007 року спірного автомобіля марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Також даною мировою угодою визначено, що ТОВ "Укрзахідцинк", як власник спірного автомобіля, уповноважує АБ "Укоопспілка" реалізувати його будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом, подавати та отримувати довідки та документи, які необхідні для вчинення дій пов'язаних з реалізацією автомобіля сплачувати всі необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з його реалізацією.

З наведеного суд приходить до висновку, що згідно умов мирової угоди ПАТ АБ "Укоопспілка", як стягувач, мав право прийняти у власність спірний автомобіль в рахунок боргу, а також був уповноваажений власником автомобіля ТОВ "Укрзахідцинк" на підставі відповідного договору реалізувати його будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази щодо уповноваження стягувачем АБ "Укоопспілка" третіх осіб або ж самого боржника ТОВ "Укрзахідцинк" на реалізацію предмета застави - спірного автомобіля. При цьому, Договір комісії та Договір купівлі-продажу автомобіля були вчинені до того як мирова угода була затверджена судом.

На момент укладення Договору комісії та Договору купівлі-продажу продовжувала діяти заборона відчудження вказаного майна на підставі Договору застави транспортного засобу від 17.09.2007 року, укладеного між АБ "Укоопспілка", як заставодержателем, та ТОВ "Укрзахідцинк", як заставодавцем, згідно умов якого ТОВ "Укрзахідцинк" передав в заставу АБ "Укоопспілка" належний йому автомобіль Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 в забезпечення вимог заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 182 від 06.09.2007 року.

З огляду на таке, суд ставить під сумнів правомірність набуття позивачем права власності на підставі Договору купівлі-продажу та Договору комісії, оскільки, з урахуванням умов мирової угоди та наявної на момент вчинення правочинів застави транспортного засобу, сторони вказаних договорів не були уповноважені АБ "Укоопспілка" на реалізацію спірного автомобіля.

Суд також наголошує на тому, що у вказаних вище договорах, на підставі яких було реалізовано спірний автомобіль, відсутні ідентифікуючі ознаки траспортного засобу як речі визначеної індивідуальними ознаками.

Так, в Договорі комісії та Договорі купівлі-продажу спірне майно визначено як автомобіль Toyota Hilux 2007 року випуску, вартістю 80000,00 грн.

Проте, положення цивільного законодавства визначають окремий режим цивільно-правового регулювання для речей з індивідуальними ознаками, в тому числі для транспортних засобів.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, при реалізації транспортного засобу, який є річчю визначеною індивідуальними ознаками, обов'язковим є зазначення в договорі індивідуальних ознак, зокрема таких як державний номерний знак, номер шасі тощо.

Ознаки майна зазначені в Договорі комісії та Договорі купівлі-продажу - марка автомобіля та рік випуску не дозволяють індивідуалізувати транспортний засіб та стверджувати, що саме на нього позивачем набуто право власності на підставі вказаних договорів.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на рухоме майно, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Як роз'яснено в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9, відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинам і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Відтак, вимога про зняття арешту з майна може задовольнятися лише після визнання права власності за позивачем, оскільки з таким позовом може звернутися лише власник.

За приписами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 328, 329 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту статті 662 ЦК України випливає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (частина 1 статті 658 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 659 ЦК України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Відповідно до статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за виплату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 (далі - Порядок), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно пункту 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Позивач не надав суду доказів перереєстрації за ним права власності на спірний автомобіль чи доказів звернення до підрозділів державтоінспекції із заявою про проведення перереєстрації права власності.

З наявної в матеріалах справи інформації Відділу державтоінспекції УМВС України в Рівненській області станом на 21.05.2014 року автомобіля Toyota Hilux, номер шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований не за позивачем а за ТОВ "Укрзахідцинк" на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 12.12.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що з часу реєстрації - 12.12.2007 року та станом на час розгляду даного спору власником спірного транспортного засобу є ТОВ "Укрзахідцинк", а не позивач.

Вказану обставину позивач навів в тексті позовної заяви, зазначивши: "безпосереднім власником автомобіля Toyota Hilux, д.н. НОМЕР_3, 2007 року випуску являється ТОВ "Укрзахідцинк"".

Подані позивачем Договір купівлі-продажу транспортного засобу та Договір комісії не є належними документами, які підтверджують правомірність придбання позивачем спірного транспортного засобу у розумінні приписів наведених вище норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" про визнання права власності на автомобіль марки Toyota Hilux, д.н. НОМЕР_3, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, не підлягає задоволенню, оскільки позивач не набув права власності на спірний транспортний засіб, а позовна вимога про зняття арешту з даного автомобіля є похідною від позовної вимоги про визнання права власності на майно, на яке було накладено арешт, а відтак також не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Повне рішення складено 03.06.2014 року

Суддя Качур А.М.