Постанова

від 18.08.2014 по справі 918/200/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № 918/200/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Миханюк М.В.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.14 р. у справі № 918/200/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ"

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк"

до відповідача 3: Державної податкової інспекції у Рівненському районі

до відповідача 4: Управління пенсійного фонду в Рівненському районі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції

за участю прокуратури м. Рівне Рівненської області

про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту

за участю представників:

позивача - Оспанов Р.О. (дов. № 7 від 15.08.2014 р.)

відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" - Пелих А.Б. (дов. № 3191 від 07.10.2013р.)

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк" - не з'явився

відповідача 3 Державної податкової інспекції у Рівненському районі - не з'явився

відповідача 4 Управління пенсійного фонду в Рівненському районі - не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення - Бабінець І.А. (дов. № 294/10 від 08.04.2014 р.)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції - не з'явився

прокурора - Білера І.В., посв. № 026119 від 12.05.2014 р.

Судом роз'яснено представникам сторін та прокурору права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 29 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/200/14 (суддя Качур А.М.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк" (відповідач 2), Державної податкової інспекції у Рівненському районі (відповідач 3), Управління пенсійного фонду в Рівненському районі (відповідач 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції, за участю прокуратури м. Рівне, про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту

Не погоджуючись з даним рішенням позивач ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року у справі № 918/200/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" зазначає, що судом не взята до уваги Додаткова угода № 1 до Договору купівлі-продажу від 11 листопада 2010 року та звіт про експертну оцінку ринкової вартості автомобіля. На думку скаржника судом проігноровано письмові пояснення, які були надані ОСОБА_2, за якими останній підтверджує реалізацію вищевказаного транспортного засобу та вказує на той факт, що автомобіль був відчужений на користь ПП "УБ-КОМЕНСЕ". Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно виконання положень мирової угоди від 03.11.2013 р. при наявності того факту, що сторони мирової угоди підтверджують той факт, що претензій один до одного за вищевказаною мировою угодою вони не мають. Апелянт також зазначає, що не погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність у ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" доказів належності йому спірного майна, зокрема доказів перереєстрації за ним права власності на спірний автомобіль. Скаржник стверджує, що судом проігноровано той факт, що причиною відсутності звернення до державтоінспекції УМВС України є бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби і аж ніяк не являється виною ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. апеляційну скаргу ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

08.08.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли пояснення прокуратури м. Рівне (вх. № 16008/14), в яких прокурор пояснює, що вимога про зняття арешту з майна може задовольнятися лише після визнання права власності за позивачем, оскільки з таким позовом може звернутися лише власник майна. Відтак, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції від 29.05.2014 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

15.08.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вх. № 16466/14), в якому відповідач 1 повідомив, що вважає рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга підлягає відхиленню. Також, у відзиві відповідач 1 зазначив, що Державтоінспекція, при вчиненні будь-яких дій, в межах повноважень, фактично перевіряє право власності на транспортний засіб та здійснює будь-які дії виключно на підставі документів, що посвідчують право власності на транспортний засіб. Таким чином, на думку відповідача 1, спростовується твердження позивача про те, що Державтоінспекція не володіє інформацією стосовно права власності на транпортний засіб. АТ "Ощадбанк" вважає, що таким чином керівництво ТзОВ "Укрзахідцинк" намагається уникнути відповідальності щодо повернення суми заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 114.1 від 14 грудня 2007 року.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено у справі № 918/200/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П., суддя Павлюк І.Ю.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" Оспанов Р.О., представник відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" - Пелих А.Б., представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення - Бабінець І.А. та прокурор Білера І.В. у судовому засіданні 18.08.2014 р. надали пояснення по суті спору.

Представники відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк", відповідача 3 Державної податкової інспекції у Рівненському районі, відповідача 4 Управління пенсійного фонду в Рівненському районі, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції не з'явилися у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 184, 186-188).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. До Рівненського апеляційного господарського суду повернувся конверт з ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою пошти про причину повернення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 189-191).

Проте, така неявка представників відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідцинк", відповідача 3 Державної податкової інспекції у Рівненському районі, відповідача 4 Управління пенсійного фонду в Рівненському районі, третіх осіб ОСОБА_2, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 р. у даній справі явка їх представників не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ", відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ АБ "Укоопспілка" Рівненське відділення, прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2010 року між Приватним підприємством "УБ-КОМЕНСЕ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" (далі - позивач, покупець) та підприємцем ОСОБА_2 (далі - продавець, третя особа 2) був укладений Договір купівлі-продажу. Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця рухоме майно, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (далі - Договір купівлі-продажу).

Товаром, який продавець зобов'язується передати покупцю згідно пункту 5 Договору купівлі-продажу сторони визначили автомобіль Toyota Hilux 2007 року випуску, загальною вартістю 80000,00 грн. у кількості 1 штука. Будь-яких інших ідентифікуючих ознак транспортного засобу в тексті Договору купівлі-продажу не зазначено.

10.11.2010 року Приватним підприємством "УБ-КОМЕНСЕ" та підприємцем ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 10.11.2010 pоку, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність автомобіль Toyota Hilux, 2007 року випуску, загальною вартістю 80000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 1 від 11.11.2010 р. до Договору купівлі-продажу від 10.11.2010 р. сторони виклали п. 2.3 в наступній редакції: "Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту здійснення повної оплати вартості товару, що є предметом цього Договору"; п. 3.3 Договору сторони виклали в наступній редакції: "Загальна вартість товару визначається у відповідності до "Звіту про експертну оцінку ринкової вартості автомобіля "Toyota Hilux" д.н. НОМЕР_2" від 02 листопада 2010 року та згідно висновку експерта про вартість автомобіля "Toyota Hilux" д.н. НОМЕР_2" станом на 01 листопада 2010 року становить 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп."; п. 5.1 Договору сторони виклали в наступній редакції: "Покупець оплачує Товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього Договору".

11.11.2010 року покупець здійснив оплату вищевказаного автомобіля шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 11.10.2011 року.

На підтвердження повноважень підприємця ОСОБА_2, як продавця автомобіля, на реалізацію спірного майна, позивачем подано договір комісії на продаж майна від 04.11.2010 року, згідно умов якого підприємець ОСОБА_2, як комісіонер, зобов'язався за дорученням ТОВ "Укрзахідцинк", здійснювати в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу майна (далі - Договір комісії). Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третьою особою (пункт 1.2. Договору комісії).

Відповідно до пункту 3.1. Договору комісії, майно для реалізації передається комітентом комісіонеру по акту приймання-передачі в момент підписання цього договору.

Згідно акту прийняття-передачі до Договору комісії від 04.11.2010 року ТОВ "Укрзахідцинк" передало підприємцю ОСОБА_2 для реалізації майно серед якого автомобіль Toyota Hilux 2007 року випуску, вартістю 80000,00 грн. Іншої інформації про переданий автомобіль в Договорі комісії та в акті прийняття-передачі не вказано.

06.06.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Рівненській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ТОВ "Укрзахідцинк" на користь стягувачів було накладено арешт на автомобіль марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ТОВ "Укрзахідцинк" на користь стягувачів, а саме: виконавчий лист № 2а-6140/09/1770 виданий 07.02.2010 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 14797,14 грн. на користь ДПІ у Рівненському районі; виконавчий лист № 2а-1770/5210/11 виданий 02.11.2012 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 31022,27 грн. на користь ДПІ у Рівненському районі; виконавчий лист № 2а-5001 виданий 06.10.2009 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 3813,76 грн. на користь ПФУ у Рівненському районі; наказ № 5/105 від 10.08.2009 року господарського суду Рівненської області про стягнення боргу в сумі 2883684,00 грн. на користь ПАТ "Ощадбанк".

15.07.2009 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 15/78 було задоволено позовні вимоги АБ "Укоопспілки" в особі Рівненської філії до ТОВ "Укрзахідцинк" про стягнення заборгованості, стягнуто з ТОВ "Укрзахідцинк" 1312764,81 грн. заборгованості по кредиту, 125482,09 грн. заборгованості по відсотках, 24807,53 грн. заборгованості по комісійних та 143806,41 грн. неустойки.

15.12.2010 pоку Господарським судом Рівненської області була винесена ухвала по справі № 15/78 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, яким задоволена заява про затвердження мирової угоди від 03.11.2010 року.

В тексті затвердженої судом мирової угоди зокрема зазначено наступне.

В рахунок забезпечення кредитних зобов'язань між АБ "Укоопспілка" та ТОВ "Укрзахідцинк" було укладено договір застави транспортного засобу від 17.09.2008 року у відповідності з пунктом 1.2. якого в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору банку було надано в заставу об'єкт рухомого майна : належний йому автомобіль марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ ДАІ в м.Рівне 12.09.2007 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 загальною вартістю 152000,00 грн., укладені договори застави обладнання та товарів в обороті. Пунктом 2.12. Договору застави транспортного засобу сторони передбачили право заставодержателя - АБ "Укоопспілка" (у разі невиконання заставодавцем - ТОВ "Укрзахідцинк" зобов'язання за кредитним договором) вирішити питання про реалізацію предмету застави на підставі договору будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом в порядку, передбаченому статті 20 Закону України "Про заставу"; в інший спосіб, що не суперечить закону. Боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в наказі Господарського суду Рівненської області про примусове виконання рішення суду від 15.07.2009 року № 15/28 і становить 1624679,91 грн.

Крім того, в зазначеній мировій угоді викладено зобов'язання ТОВ "Укрзахідцинк" протягом 15 днів, з моменту затвердження цієї мирової угоди судом, погасити частину заборгованості перед АБ "Укоопспілка", яка дорівнює 80000,00 грн. шляхом передачі права власності на предмет застави згідно договору застави транспортного засобу від 17.09.2007 року спірного автомобіля марки Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Також даною мировою угодою визначено, що ТОВ "Укрзахідцинк", як власник спірного автомобіля, уповноважує АБ "Укоопспілка" реалізувати його будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом, подавати та отримувати довідки та документи, які необхідні для вчинення дій пов'язаних з реалізацією автомобіля сплачувати всі необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з його реалізацією.

На підставі вищенаведеного, згідно умов мирової угоди ПАТ АБ "Укоопспілка", як стягувач, мав право прийняти у власність спірний автомобіль в рахунок боргу, а також був уповноважений власником автомобіля ТОВ "Укрзахідцинк" на підставі відповідного договору реалізувати його будь-яким прийнятним способом самостійно або через третіх осіб за власним розсудом.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази щодо уповноваження стягувачем АБ "Укоопспілка" третіх осіб або ж самого боржника ТОВ "Укрзахідцинк" на реалізацію предмета застави - спірного автомобіля. При цьому, Договір комісії, Договір купівлі-продажу автомобіля, Додаткова угода № 1 від 11.11.2010 р. до Договору купівлі-продажу від 10.11.2010 р. були вчинені до того як мирова угода була затверджена судом.

Перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На момент укладення Договору комісії, Договору купівлі-продажу, Додаткової угоди № 1 від 11.11.2010 р. до Договору купівлі-продажу від 10.11.2010 р. та акту прийому-передачі автомобіля продовжувала діяти заборона відчуження вказаного майна на підставі Договору застави транспортного засобу від 17.09.2007 року, укладеного між АБ "Укоопспілка", як заставодержателем, та ТОВ "Укрзахідцинк", як заставодавцем, згідно умов якого ТОВ "Укрзахідцинк" передав в заставу АБ "Укоопспілка" належний йому автомобіль Toyota Hilux, випуску 2007 року, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в забезпечення вимог заставодержателя, згідно кредитного договору № 182 від 06.09.2007 року.

З огляду на вищещезазначене, колегія суддів ставить під сумнів правомірність набуття позивачем права власності на підставі Договору купівлі-продажу та Договору комісії, оскільки, з урахуванням умов мирової угоди та наявної на момент вчинення правочинів застави транспортного засобу, сторони вказаних договорів не були уповноважені АБ "Укоопспілка" на реалізацію спірного автомобіля.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 16857189 від 19.07.2013 року засновником ТзОВ "Укрзахідцинк" (код ЄДРПОУ 33618644) є ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 16857066 від 19.07.2013 року засновником ТОВ "УБ-Коменсе" (код ЄДРПОУ) є ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТзОВ "Агро-Хміль".

Зокрема, договір купівлі-продажу, виходячи зі змісту ст. 655 Цивільного кодексу України, є двостороннім. Проте, фактично продавцем та кінцевим отримувачем є одна і та ж особа ОСОБА_10

Виходячи з того, що ОСОБА_10 є як директором ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" так і ТОВ "УкрЗахідЦинк", колегія суддів приходить до висновку, що договір комісії між ТОВ "УкрЗахідЦинк" та ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ТОВ "УБ-КОМЕНСЕ" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на рухоме майно, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Як роз'яснено в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9, відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинам і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень апелянта проти арешту (опису) майна які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Відтак, вимога про зняття арешту з майна може задовольнятися лише після визнання права власності за позивачем, оскільки з таким позовом може звернутися лише власник.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 328, 329 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (частина 1 статті 658 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 659 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за виплату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 (далі - Порядок), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно пункту 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Позивач не надав суду доказів перереєстрації за ним права власності на спірний автомобіль чи доказів звернення до підрозділів державтоінспекції із заявою про проведення перереєстрації права власності.

З наявної в матеріалах справи інформації Відділу державтоінспекції УМВС України в Рівненській області станом на 21.05.2014 року автомобіля Toyota Hilux, номер шасі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований не за позивачем а за ТОВ "Укрзахідцинк" на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.12.2007 року.

Таким чином, з часу реєстрації - 12.12.2007 року та станом на час розгляду спору власником спірного транспортного засобу є ТОВ "Укрзахідцинк", а не позивач.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем Договір купівлі-продажу транспортного засобу та Договір комісії не є належними документами, які підтверджують правомірність придбання позивачем спірного транспортного засобу у розумінні приписів наведених вище норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Водночас, апеляційний господарський суд не погоджується з доводами місцевого господарського суду щодо відсутності ідентифікуючих ознак автомобіля в договорах купівлі-продажу та комісії, проте, колегія суддів зазначає, що дана обставина не вплинула на висновок місцевого суду щодо відмови в позові.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 р. у справі № 918/200/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-КОМЕНСЕ" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 р. у справі № 918/200/14 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи № 918/200/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Павлюк І. Ю.