Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1219/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1219/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2», м. Львів,

про: стягнення 2 529 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 205 грн. 91 пені, 65 грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Свідрик Г.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» про стягнення 2 529 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 205 грн. 91 пені, 65 грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 10.04.2014 року рекомендованою поштою №79052 0681283 2 та №79052 068124 0, відповідач - 11.04.2014 року рекомендованою поштою №79037 0308195 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 29.04.2014 року відкладено на 10.06.2014 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 10.06.2014 року з'явився, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №388948 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32327736, знаходиться за адресою: 79037, Львівська область, м. Львів, вул. Творча, буд. 8, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №202688 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №899154 (докази в матеріалах справи).

23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (надалі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №51379 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який укладено відповідно до статті 714 ЦК України.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання сторін.

Так, пунктом 2.1. договору встановлено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно пунктів 2.3.3. та 2.3.4. договору споживач зобов'язувався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів лічильників», а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Розділом 4 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 7 договору - облік електричної енергії та порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 4.2.1 договору споживач за внесення платежів, передбачених договором, із порушенням термінів, визначених відповідним додатком, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно пункту 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-правових документів щодо встановлення та експлуатації приладів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку до договору «Порядок розрахунків».

Відповідно до пункту 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків» розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно пункту 2 вказаного додатку до договору розрахунковим періодом вважається період з 25 числа попереднього місяця до 24 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідно до пункту 6 додатку №2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати п'ять операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно пункту 7 вказаного додатку до договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно пункту 9.4. договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011 року. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковою угодою від 08.10.2012 року б/н до договору сторони погодили у зв'язку із залученням додаткової точки обліку електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Нечуй-Левицького, 2, внести зміни до договору, доповнивши його додатками від 08.10.2012 року №1, №3, №6, №9, №10, №11.

Додатковою угодою від 06.12.2012 року б/н до договору сторони погодили у зв'язку із залученням додаткової точки обліку електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 9, внести зміни до договору, доповнивши його додатками від 06.12.2012 року №1, №3, №6, №9, №10, №11.

Додатковою угодою від 01.04.2013 року б/н до договору сторони погодили у зв'язку із залученням додаткової точки обліку електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 5, внести зміни до договору, доповнивши його додатками від 01.04.2013 року №1, №3, №4, №6, №9, №10, №11, №12.

Додатковою угодою від 25.09.2013 року б/н до договору сторони погодили у зв'язку із залученням додаткової точки обліку електричної енергії за адресою: м. Львів, вул. Чигиринська, 1, 5, внести зміни до договору, доповнивши його додатками від 25.09.2013 року №1, №3, №4, №6, №9, №10, №11.

Вказані додаткові угоди до договору підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірені копії додаткових угод долучено до матеріалів справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, постачав відповідачу електричну енергію в обсягах, необхідних для живлення електроустановок відповідача.

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої електричної енергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 529 грн. 13 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» з Господарського договору про постачання електричної енергії від 23.06.2011 року №51379, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 205 грн. 91 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 7 додатку №2 договору від 23.06.2011 року №51379 (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (у чинній редакції) передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 65 грн. 40 коп. трьох відсотків річних та 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

В судовому засіданні 10.06.2014 року перераховано розмір інфляційних витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

(1 442,78 х 100,1%) - 1 442,78 = 1 грн. 44 коп.

(2 401,34 х 99,9%) - 2 401,34 = - 2 грн. 40 коп.

(2 401,34 х 99,3%) - 2 401,34 = - 16 грн. 81 коп.

(2 401,34 х 100,4%) - 2 401,34 = 9 грн. 61 коп.

(2 982,84 х 100,2%) - 2 401,34 = 5 грн. 97 коп.

(3 616,13 х 100,5%) - 3 616,13 = 18 грн. 08 коп.

(3 616,13 х 100,2%) - 3 616,13 = 7 грн. 23 коп.

(3 282,34 х 100,2%) - 3 282,34 = 6 грн. 56 коп.

(2 529,13 х 100,6%) - 2 529,13 = 15 грн. 17 коп.

Так, сума інфляційних втрат позивача від прострочення відповідачем сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів становить 44 грн. 85 коп. (1,44 + (-2,40) + (-16,81) + 9,61 + 5,97 + 18,08 + 7,23 + 6,56 + 15,17).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем Платіжним дорученням від 01.04.2014 року №5322 (57508631) в розмірі 1 827 грн. 00 коп. покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленої за договором електричної енергії.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Творча, буд. 8; код ЄДРПОУ 32327736) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 2 529 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 205 грн. 91 пені, 65 грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

10.06.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 11.06.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.