Постанова

від 20.05.2014 по справі 808/1062/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року 11:53Справа № 808/1062/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоус А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року за № 0002732211.

за участю представників:

від позивача: Подорожко В.В. (дов. №145 від 26.03.2014),

від відповідача: Косицький С.В. (дов. № 432/10/10-017 від 16.01.2014),

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» (далі - позивач, ТОВ «Інком-ВП») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року за № 0002732211.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обставини порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Південний регіон Транзит» податковий орган пов'язує виключно із фактами того, що договір поставки № ДГ-27/11 від 27 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «Інком-ВП» та ТОВ «Південний регіон Транзит» є недійсний (нікчемний). Однак, відповідно до презумпції правомірності правочину між позивачем та його контрагентом, правочин (договір поставки) є чинним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний недійсним в судовому порядку. Так, за даними операціями товари поставлені, оплату за отримані товари здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку.

Усі первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій із ТОВ «Південний регіон Транзит» відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованим в Мінюсті України 05 червня 1995 року за № 168/704, тобто мають всі обов'язкові реквізити. Податкові накладні відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, та наказу Мінфіну України № 1379 від 01 листопада 2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстроване в Мінюсті України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях. У запереченнях відповідач зазначає, що порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) відбулось внаслідок віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум по господарським операціям з ТОВ «Південний регіон Транзит». Так, податковим органом від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС отримано акт перевірки № 327/22-320/36098831 від 22 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південний регіон Транзит» (код ЄДРПОУ 36098831), щодо підтвердження господарських відносин по податку на додану вартість з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ «Миколаїв Шампиньон» (код ЄДРПОУ 36433394) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року». Актом перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Південний регіон Транзит» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності.

Також, податний орган зазначає, що до перевірки не надані документи, що свідчать про транспортування товару від ТОВ «Південний регіон Транзит» до ТОВ «Інком-ВП», а саме товарно-транспортні накладні або інші документи. На підставі вище викладеного вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 04 жовтня 2013 року по 10 жовтня 2013 року, на підставі наказу № 466 та направлення № 424 від 04 жовтня 2013 року, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 78.1.1 та 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інком-ВП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Південний регіон Транзит» (код ЄДРПОУ 36098831) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інком-ВП», зокрема, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 459 977 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2012 року на суму 459 977 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1291/22-11/38229192 від 17 жовтня 2013 року.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки № 1291/22-11/38229192, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подало до відповідача письмові заперечення вих. №599 від 25 жовтня 2013 року (вх. №7485/10 від 25 жовтня 2013 року).

01 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя надана відповідь № 4173/10/08-28-22-11, в якій податковим органом зазначено, що висновки акту перевірки № 1291/22-11/38229192 від 17 жовтня 2013 року зроблені згідно з діючим законодавством України та є правомірними, а заперечення №599 від 25 жовтня 2013 року є не обґрунтованими.

На підставі акту перевірки № 1291/22-11/38229192 від 17 жовтня 2013 року, заступником начальника Державної податкової служби у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 574 971 гривень, у тому числі за основним платежем 459 977 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 114 994 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано скаргу вих. №634 від 11 листопада 2013 року (вх. №5028/10 від 12 листопада 2013 року) на податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 3817/10/08-01-1004-20 від 24 грудня 2013 року, скаргу ТОВ «Інком-ВП» вих. №634 від 11 листопада 2013 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року без змін.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 3817/10/08-01-1004-20 від 24 грудня 2013 року та податковим повідомленням-рішенням № 0002732211 від 06 листопада 2013 року, позивачем до Міністерства доходів і зборів України подано скаргу вих. №694 від 30 грудня 2013 року (вх. №8/6 від 03 січня 2014 року) на податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 1084/6/99-99-10-01-15 від 23 січня 2014 року, скаргу ТОВ «Інком-ВП» вх. № 694 від 30 грудня 2013 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0002732211 від 06 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Судом встановлено, що 27 листопада 2012 року між ТОВ «Інком-ВП» (покупець) та ТОВ «Південний регіон Транзит» (код ЄДРПОУ 36098831) укладено договір поставки № ДГ-27/11.

Згідно підпунктом 1.1 пункту 1 Договору постачальник зобов'язується постачати товар у власність покупця, для використання його підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.

У відповідності до підпункту 1.2 пункту 1 Договору, предметом поставки є такий товар: самоутримуваний ізольований провід (СІП), лінійна арматура в асортименті, інструмент для монтажу електричних ліній та інші товари вказані у видаткових накладних.

Підпунктами 2.1.1 - 2.1.2 пункту 2 Договору передбачено, що товар, вказаний в п. 1.2 цього Договору, поставляється покупцю партіями згідно його письмової або усної заявки з переліком товарів та кількістю. Кожна партія товару передається згідно накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товару.

На підтвердження виконання умов договору поставки № ДГ-27/11 від 27 листопада 2012 року позивачем в матеріали справи надані наступні податкові накладні: № 768 від 26 грудня 2012 року на загальну суму 509 863,20 грн., у тому числі ПДВ - 84 977,20 грн.; № 769 від 26 грудня 2012 року на загальну суму 150 013,16 грн., у тому числі ПДВ - 25 002,19 грн., № 770 від 28 грудня 2012 року на загальну суму 1 289 047,82 грн., у тому числі ПДВ - 214 841,30 грн., № 771 від 28 грудня 2012 року на загальну суму 810 939,02 грн., у тому числі ПДВ - 135 156,50 грн., № 1 від 17 січня 2013 року на загальну суму 68,98 грн. у тому числі ПДВ - 11,50 грн.

Видаткові накладні: № РН-0000773 від 26 грудня 2012 року на загальну суму 509 863,20 грн., у тому числі ПДВ - 84 977,20 грн., № РН-0000774 від 26 грудня 2012 року на загальну суму 150 013,16 грн., у тому числі ПДВ - 25 002,19 грн., № РН-0000775 від 28 грудня 2012 року на загальну суму 1 251 540,27 грн., у тому числі ПДВ - 208 590,04 грн., № РН-0000001 від 17 січня 2013 року на загальну суму 37 507,55 грн., у тому числі ПДВ - 6 251,26 грн., № РН-000055 від 17 січня 2013 року на загальну суму 811 008,00 грн., у тому числі ПДВ - 135 168,00 грн.

Представником позивача надані суду також банківські виписки від 26 грудня 2012 року та 28 грудня 2012 року, які підтверджують розрахунки між сторонами.

Враховуючи наявність вищезазначених первинних документів при проведенні перевірки, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, про факт отримання товару позивачем свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 20, актами списання ТМЦ, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Первинні документи, наявності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Південний регіон Транзит», виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит, а також відображати їх у звітності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, документів про оплату придбаного товару від ТОВ «Південний регіон Транзит» приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно визначено податку на додану вартість.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та ТОВ «Південний регіон Транзит» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «Південний регіон Транзит», в акті перевірки податковий орган посилається на те, що господарська діяльність ТОВ «Південний регіон Транзит» має ознаки нереальності здійснення за період грудень 2011 року - грудень 2012 року, а саме: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, відсутні основні фонди, транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів в належних умовах, також в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС № 327/22-320/36098831 від 22 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південний регіон Транзит» (код ЄДРПОУ 36098831), щодо підтвердження господарських відносин по податку на додану вартість з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ «Миколаїв Шампиньон» (код ЄДРПОУ 36433394) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року».

Також, в акті перевірки міститься посилання на постанову слідчого СВ ДПС у Миколаївській області Лобко О.Ю. від 20 березня 2013 року, відповідно до якої, в провадженні СВ ДПС у Миколаївській області перебувають матеріали досудових розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012160000000021 від 22 листопада 2012 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України. Так, в постанові зазначено, що згідно з висновку експерта № 3284 судово-технічної експертизи по матеріалам кримінальної справи № 46-3116 підписи від імені Ткаченко В.В., який є директором ТОВ «Південний регіон Транзит» на фінансових документах товариства не відповідають підписам Ткаченко Валерія Віталійовича, які були надані для дослідження як вільні та експериментальні зразки. Отже, документи ТОВ «Південний регіон Транзит» підписувались не Ткаченком Валерієм Віталійовичем.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому Кримінально-процесуального кодексу України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ТОВ «Інком-ВП» та ТОВ «Південний регіон Транзит» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а податковий орган не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

У свою чергу, суд також вважає необхідним зазначити, що такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортної накладної та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення ТОВ «Інком-ВП» права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Південний регіон Транзит» суду надано необхідні первинні документи, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року скасуванню повністю.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002732211 від 06 листопада 2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» (код ЄДРПОУ 38229192) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно дол. частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Постанову буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов.