ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2014 р. Справа № 914/113/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
Суддів Гриців В.М.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Кардинал Л.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "МСМ Технології" б/н від 20.05.2014р. (Вхідний № ЛАГС 01-05/2424/14 від 27.05.2014р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014р.
у справі № 914/113/14 (суддя - О.Ф. Шпакович)
за позовом Львівської обласної громадської організації "Львівський прес-клуб", м. Львів
до Приватного підприємства "МСМ Технології", с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області
про розірвання Договору та стягнення грошових коштів у сумі 3 574, 50 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шостак Р.В. - представник (довіреність від 02.06.2014 р., ОСОБА_3 - адвокат (договір №14 від 05.01.2014 р.)
від відповідача: Барбадин-Дунець Н.М. - представник (довіреність від 06.02.2014 р.), Майовець В.Є. - директор,
ВСТАНОВИВ:
Львівська обласна громадська організація "Львівський прес-клуб" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "МСМ Технології" про розірвання договору № 0313052013 від 13.05.2013р. про розробку та впровадження Інтернет-орієнтованого програмного забезпечення; стягнення 32 296,00 грн. збитків, 2 384,48 грн. пені та 437,99 грн. 3 % річних (Т.1, а.с.11-18).
Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору №0313052013 від 13.05.2013р., зокрема, невиконанням останнім робіт у визначений договором строк.
В процесі розгляду справи Львівська обласна громадська організація "Львівський прес-клуб" неодноразово змінювала позовні вимоги, шляхом подання до суду заяв як про збільшення, так і про зменшення їх розміру (Т.1, а.с.76-79, 101, 102).
26 березня 2014 року позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми пені, яка, за новим розрахунком, складає 3 574,50 грн. (Т.2, а.с.5-6). Суд першої інстанції, керуючись нормою ч.4 ст. 22 ГПК України, прийняв відповідне збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки.
Крім того, 26.03.2014 р. позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "МСМ Технології" 32 296 грн. збитків та 586, 64 грн. 3% річних (Т.2, а.с.9).
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2014р. у справі №914/113/14 прийнято відмову Львівської обласної громадської організації "Львівський прес-клуб" від позовних вимог про стягнення суми збитків та 3% річних; провадження у справі, в частині позовних вимог про розірвання Договору (№ 0313052013 від 13.05.2013) та стягнення сум збитків і 3 % річних від простроченого платежу - припинено. Позов стосовно решти позовних вимог задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства "МСМ Технології" на користь Львівської обласної громадської організації "Львівський прес-клуб" неустойку у сумі 3 574,50грн., а також - судовий збір у сумі 1827,00 грн. (Т.2, а.с.38-45).
Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "МСМ Технології" оскаржило його в апеляційному порядку.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані несправедливістю та незаконністю прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не доведено невиконання відповідачем будь-якого зобов'язання за договором від 13.05.2013р., а господарським судом Львівської області упереджено та необ'єктивно зроблено висновок про відсутність факту передання послуг від відповідача позивачу виключно через відсутність підписаного акту приймання-передачі послуг.
З огляду на наведене, скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Львівська обласна громадська організація "Львівський прес-клуб" у відзиві, б/н від 04.06.2014 р., заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що факт невиконання відповідачем робіт у визначені строки підтверджується відсутністю акту приймання-передавання, який, згідно з умовами Договору, є доказом виконання і передання робіт. Твердження відповідача про наявність факту виконання ним робіт 06.08.2013 р., після чого тривав період виправлення виявлених замовником недоліків, вважає безпідставним, оскільки, згідно з умовами п.п. 4.1., 4.2. договору, виконані роботи підлягали переданню замовнику за актом приймання-передавання. Доводи відповідача про своєчасне виконання ним чотирьох етапів робіт не підтверджено жодними доказами. Крім цього, факт здійснення позивачем часткових оплат також не підтверджує факт виконання робіт, а є лише виконанням умов договору зі сторони замовника. Крім цього, з врахуванням того, що ПП «МСМ Технології» не виконало умови договору в частині передачі програмного забезпечення в обумовлені договором строки, що позбавило замовника того, на що він розраховував при укладені договору, ЛОГО «Львівський прес-клуб» повідомило виконавця про відмову від договору №0313052013 від 13.05.2013 р. про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2014р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "МСМ Технології" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2014 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М., Кордюк Г.Т.
В судовому засіданні 10.06.2014 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї , оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін , судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
13.05.2013 р. Львівською обласною громадською організацією "Львівський прес-клуб" (далі - замовник та позивач у справі) та Приватним підприємством "МСМ Технології" (далі - виконавець та відповідач у справі) укладено договір №0313052013 про розробку та впровадження Інтернет-орієнтованого програмного забезпечення (далі - договір) (Т.1, а.с. 24-27).
Відповідно до п.1.1.,1.2. договору, виконавець зобов'язався за завданням замовника здійснити проектування та дизайн (дизайн користувацьких інтерфейсів, інтернет-сайтів, дизайн-макетів для всіх видів реклами, брендингу, розробку маркетингової концепці, маркетингове планування рекламної кампанії в інтернет-мережі), розробку (інтернет сайтів, інтернет-орієнтованого програмного забезпечення та систем електронної комерції), розміщення (хостинг, реєстрацію доменних імен). Конкретний перелік послуг згідно з предметом договору, вимоги до послуг, спосіб їх надання, строки їх надання та вартість, встановлюються у відповідних додатках до договору, які після підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення печатками сторін становитимуть його невід'ємні частини.
Згідно з умовами п.2.1. договору, виконавець зобов'язався:
- виконати роботи відповідно до переліку, визначеного у додатках (п.2.1.1.);
- подати на погодження замовника зразки макетів (п.2.1.2);
- виконати роботи у строк, визначений договором і додатками (п.2.1.3);
- після завершення робіт передати їх замовнику за актом (п.2.1.4).
Відповідно до умов п.2.2. договору, замовник зобов'язався:
- прийняти роботи, виконані виконавцем, відповідно до розділу 4 цього договору (п.2.2.3);
- вчасно та в повному обсязі оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов розділу 3 цього договору ( п.2.2.4.).
Згідно п.п.3.1.,3.2. договору вартість робіт є договірною та визначена сторонами у додатках №1 та №2 до договору. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником поетапно. Сума оплати - 40 368 грн. та спосіб оплати визначений в додатку №1 до договору.
Згідно з п.4.1 договору після завершення виконання робіт, виконавець передає виконані роботи замовнику за актом приймання-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. При запиті замовника до акту також додається комплект графічних та інших матеріалів, що стосуються виконаних робіт.
Термін виконання робіт визначений у додатках до цього договору та починається із дати надання виконавцем матеріалів для роботи та проведення авансового платежу. Виконавець має право на дострокову здачу виконаних робіт (п.5.1. договору).
Роботи (і послуги) підлягали виконанню згідно з технічним завданням, що є додатком № 2 до договору.
Додатком № 1 до договору №0313052013 від 13.05.2013р. сторони погодили виконання робіт у шість етапів без визначення вартості, строку виконання та порядку передання кожного етапу окремо, зазначивши, при цьому, загальний строк виконання відповідачем усіх робіт (послуг) приблизно 47 робочих днів.
Загальна кошторисна вартість робіт визначена сторонами у розмірі 40 368 грн.
Окрім того, додатком № 1 до договору сторони погодили наступний спосіб оплати послуг :
1) 20% - до початку робіт;
2) 20% - перед початком 2 етапу;
3) 20% - перед початком 3 етапу;
4) 20% - перед початком 4 етапу;
5) 20% - після завершення 5-6 етапу і тестування.
На виконання умов договору, 15.05.2013р. замовник сплатив на розрахунковий рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 8 074, 00 грн. (20% загальної вартості робіт), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №73 (Т.1., а.с.35).
Проте, Приватне підприємство "МСМ Технології", у визначений договором строк, роботи не виконало, що і слугувало підставою для звернення Львівської обласної громадської організації "Львівський прес-клуб" з позовом у даній справі.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.
В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, додатком №1 до договору №0313052013 від 13.05.2013р. сторони погодили виконання робіт у шість етапів без визначення строку виконання кожного з них окремо. При цьому, загальний строк виконання робіт за договором сторонами погоджено приблизно 47 днів з моменту проведення замовником авансового платежу (20% від загальної вартості робіт).
Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №73 від 15.05.2013 р. (Т-1, а.с.35) підтверджено оплату замовником авансового платежу в сумі 8074, 00 грн., що становить 20% від загальної вартості робіт за договором. Відтак, усі роботи виконавець повинен був завершити приблизно до 22.07.2013р.
Вжиття сторонами терміну "приблизно" не свідчить про непогодження ними строку виконання робіт. Відповідно, лише у випадку прострочення виконання робіт на кілька днів, можна було б вважати (при певних умовах) своєчасним виконанням договірних зобов'язань, але не у випадку невиконання таких.
Відповідач, передбачені договором роботи (і послуги), ні у 47 - денний строк (до 22.07.2013), ні в подальшому, не виконав, що підтверджується відсутністю підписаного уповноваженими представниками обох сторін та скріпленого відтисками їх печаток акту приймання - передачі, який, згідно з умовами договору (п.4.1), є єдиним належним та допустимим доказом виконання робіт за договором.
Твердження відповідача про наявність факту виконання ним робіт 06.08.2013, (після чого тривав період виправлення виявлених замовником недоліків), безпідставне та необґрунтоване, оскільки, згідно з умовами п.п. 4.1, 4.2 договору, виконані роботи підлягали переданню замовнику за актом приймання - передачі. При цьому, відповідно до умов п.4.2 договору, після отримання (від виконавця) акту приймання - передачі, замовник вправі, виявивши недоліки у роботі, відмовитись від його підписання, що зумовлювало необхідність складення сторонами акту про виявлені недоліки з переліком необхідних доопрацювань та строком їх виконання.
Згідно з умовами п.4.3 договору, лише після усунення виконавцем усіх недоліків, зазначених в акті (про виявлені недоліки), у замовника виникав обов'язок підписання акту приймання-передачі робіт.
Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ним робіт за договором №0313052013 від 13.05.2013р.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.
Встановивши в п.4.1., 4.2. договору спосіб прийняття робіт шляхом підписання акта приймання-передачі, сторони самостійно визначили та погодили саме такий спосіб фіксування факту виконання робіт. Твердження скаржника про те, що виконанні ним роботи передавались в електроному вигляді і приймались замовником, не відповідають погодженому сторонами в Договорі №0313052013 від 13.05.2013 р. способу прийняття таких.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає непереконливими доводи скаржника про те, що прийняття робіт позивачем підтверджується оплатою таких.
З наявних в матеріалах справи платіжних доручень: №73 від 15.05.2013 р. (Т-1,а.с.35), №74 від 28.05.2013 р. (а.с.36), №78 від 16.07.2013 р. (Т-1, а.с.37), №75 від 13.06.2013 р. (Т-1, а.с.38) вбачається, що дійсно, позивачем в травні-липні 2013 р. на рахунок відповідача перераховувались кошти, однак, не як оплата виконаних робіт, а як передоплата, визначена в додатку №1 до договору.
Відповідно до вимог ст.230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В пункті 7.1. договору сторони домовились, що за порушення термінів виконання робіт виконавець сплачує замовнику штраф (пеню, неустойку) завбільшки як подвійна ставка НБУ, що діє на час протермінування від суми договору за кожен день протермінування.
Як вбачається з заяви Львівської обласної громадської організації "Львівський прес-клуб" про збільшення позовних вимог (Т-2, а.с.5), позивач просив стягнути з відповідача 3 574, 50 грн. пені за увесь період прострочення виконання робіт (з 23.07.2013р. по 27.03.2014р.), як передбачено в п.7.1.договору.
У відповідності до вимог ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Така позиція узгоджується з викладеним у п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 р. - сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на підставі п.7.1. договору та частин 4 і 6 ст. 231 ГК України, стягненню підлягають штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 3 574,50 грн. за весь час прострочення виконання зобов»язання.
З приводу позовних вимог про розірвання договору № 0313052013 від 13.05.2013р. про розробку та впровадження Інтернет-орієнтованого програмного забезпечення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Наведеними нормами чинного законодавства України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
В силу ч. 3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим.
Згідно ч. 2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2014 р. позивач на підставі ст. 849 ЦК України надіслав відповідачу відмову від договору № 0313052013 від 13.05.2013р. про розробку та впровадження Інтернет-орієнтованого програмного забезпечення (Т-2 а.с.19-20).
Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст. ст.653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір № 0313052013 від 13.05.2013р. про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення є припиненим.
Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме: наявність односторонньої відмови позивача від договору, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду, а відтак, предмет спору в частині вимог про розірвання договору відсутній.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 44 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2014 позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "МСМ Технології" 32 296 грн. збитків та 586,64 грн. 3% річних, а тому місцевим господарським судом вірно у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України, припинено провадження у справі в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат, судова колегія зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, частиною другою ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таке твердження узгоджується з п.4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.
Враховуючи те, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій Відповідача, місцевим господарським судом правомірно віднесено витрати по сплаті судового збору на нього.
У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 р. у справі № 914/113/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "МСМ Технології" б/н від 20.05.2014р. (Вхідний № ЛАГС 01-05/2424/14 від 27.05.2014р.) - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 914/113/14 повернути господарському суду Львівської області.
повний текст постанови підписано 12.06.2014 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.06.2014 |
Оприлюднено | 16.06.2014 |
Номер документу | 39169428 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Давид Л.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні