Постанова

від 21.05.2014 по справі 814/282/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21 травня 2014 року справа № 814/282/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Яковішин Я.М. (довіреність №01 від 10.01.14);

від відповідача: Навратюк О.М. (довіреність "630/9/14-07-10-112 від 25.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного підприємства "Ространсагро", вул. І.Франка, 59, с. Благодатне, Очаківський район, Миколаївська область, 57532

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область,57508

проскасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2014р. № 0000012200, В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство "Ространсагро" (далі-позивач, ПП "Ространсагро") звернулось з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 13.01.2014 р. №0000012200, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентами не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Ространсагро" з питань правомірності обчислення та своєчасної сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з платниками податків ПП "Нико-Автотранс Юг" (код ЄДРПОУ 34949050) за період листопад, грудень 2012 р., ТОВ "ПРОФ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32283867) за період січень 2013 р.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №107/22/33429448 від 27.12.2013р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі правочину що не створює юридичних наслідків всього у сумі 868876 грн., в т.ч. по періодам: за листопад 2012 р. в сумі 284314 грн., за грудень 2012 р. в сумі 251241 грн., за січень 2013 р. в сумі 333321 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 13.01.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1303314 грн. (основний платіж - 868876 грн., штраф - 434438 грн.)

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ПП "Нико-Автотранс Юг", ТОВ "ПРОФ-ТРЕЙД" здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

Підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення стали в тому числі акти ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 13.11.2013 р. №118/14-04-22-02/32283867 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОФ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32283867) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р.», від 28.10.2013 р. №99/14-04-22-02/34949050 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нико-Автотранс Юг" за грудень 2012 р., від 31.10.2013 р. №104/14-04-22-02/34949050 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нико-Автотранс Юг" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бімоша-Україна" (код ЄДРПОУ 35911871) за листопад-грудень 2012 р., ТОВ "ЛАЙТ СІСТЕМЗ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 36867855) за листопад 2012 р.".

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з контрагентами, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Позивачем було укладено договір поставки від 28.09.2012 року, згідно якого ПП "Ніко - Автотранс Юг" зобов'язується поставити у власність ПП "Ространсагро" нафтопродукти та мінеральні добрива, договір поставки від 23.01.2013 року, згідно якого ТОВ "Проф Трейд" зобов'язується поставити у власність ПП "Ространсагро" нафтопродукти.

При дослідженні взаємовідносин ПП "Ространсагро" та ПП "Ніко - Автотранс Юг" для перевірки представникам ДПІ було надано податкові накладні №70 від 30.11.12р. за листопад 2012 року, №28 від 14.12.2012 року за грудень 2012 року; прибуткові накладні від 30.11.2012 року за листопад 2012 року, від 14.12.2012 року за грудень 2012 року, платіжні доручення.

При дослідженні взаємовідносин ПП "Ространсагро" та ТОВ "Проф Трейд" для перевірки представникам ДПІ було надано податкову накладну №1 від 23.01.13р. за січень 2013 року; прибуткову накладну від 30.11.2012 року за січень 2013 року, платіжні доручення.

До належності оформлення даних документів у ДПІ претензій не було.

В акті перевірки містяться доводи відповідача про те, що позивачем не надано на запит Очаківської ОДПІ Миколаївської області вантажно - транспортні накладні за формою №1-ТТН (нафтопродукт), довіреності на отримання товару, сертифікати якості дизельного палива та інші фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товару, зазначивши? з посиланням на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, обов'язковість наявності на підприємстві накладних за формою №1-ТТН, журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, журналів за формою №31-НП, №6-НПЮ, №7-НП, наказів про облікову політику та дорожніх листів, накази про відрядження працівників, актів приймання передачі товару.

Посилання відповідача на вищезазначену Інструкцію суд вважає необґрунтованим, так як її дія не поширюється на позивача, - її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів, - позивачем здійснювалась закупівля лише для забезпечення власних потреб діяльності підприємства.

Зберігання нафтопродуктів, що закупив позивач, йому забезпечило ТОВ СГВП "Правда" згідно договору від 10.09.20012 року, яке має в наявності необхідні резервуари для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ТОВ СГВП "Правда" на об'єкт - нафтобаза, місце розташування - с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область. Перевезення здійснювали ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Посилання відповідача як на довод нереальності операцій позивача з ПП "Ніко Автотранс Юг" та ТОВ "Проф - Трейд" відсутність ліцензії на перевезення небезпечних вантажів у перевізників нафтопродуктів також не заслуговує на увагу, так як перевозив даний вантаж не позивач, а ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Згідно наказу "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 2.07.2010 року перевізник повинен мати ліцензію на перевезення небезпечних вантажів. Перевізником в даному випадку позивач не був і не зобов'язаний контролювати виконання законодавства перевізниками, так само й нести відповідальність за невиконання ними законодавства. Те ж слід зазначити й щодо доводів відповідача про неналежність транспортних засобів, на яких здійснювалось транспортування, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 чи контрагентам позивача.

Також слід зазначити, що акті перевірки йде посилання на Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.2995 року №488/346, що втратив чинність на підставі Наказу Міністерства інфраструктури №1005/1454 від 10.12.2013 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ "Проф трейд" та ПП "Ніко - Автотранс Юг" нафтопродуктів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість, та включених до Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому слід вказати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В судовому засіданні представником відповідача було надано доводи щодо неналежності автотранспортних засобів, на яких було здійснено перевезення нафтопродуктів для позивача, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 А саме, відповідь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області Управління Державної автомобільної інспекції, зі змісту якої вбачається що автотранспортні засоби, що зазначені в товаро-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів не зареєстровані за ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Суд наголошує на тому що позивач не зобовязаний перевіряти діяльність перевізників, які на свій розсуд вчинять господарську діяльність, маючи можливість як придбання у власність основних засобів так і в оренду.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі. Те ж стосується і покупця.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий позивачем за договорами зі своїми контрагентами не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення судів вищих інстанцій узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Керуючись ст. 2, ст.7, ст. 158, ст. 161-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.01.2014 р. №0000012200.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ространсагро" (код ЄДРПОУ 33429448).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна