Ухвала

від 09.12.2014 по справі 814/282/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/282/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В

Лук'янчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014р. по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Ространсагро» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2014р. №0000012200,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014р. ПП «Ространсагро» (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2014р. №0000012200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань правомірності обчислення та своєчасної сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з платниками податків ПП «Нико-Автотранс Юг» за період листопад, грудень 2012р., ТОВ «РОФ-ТРЕЙД» за період січень 2013р.

За результатами перевірки відповідачем 27.12.2013р. складено акт за №107/22/33429448 у висновках якого зазначено про те, що угоди мають ознаки нікчемності та відсутність господарських відносин між підприємством та його контрагентами.

На підставі таких висновків ОДПІ 13.01.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення за №0000012200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1303314грн. (основний платіж - 868876грн., штраф - 434438грн.).

Позивач вважає, що визнання правочинів нікчемними є повноваженням виключно суду, а ні податкових органів. Дійсність господарських відносин з контрагентами підтверджена належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.01.2014р. №0000012200.

Відшкодовано судові витрати в сумі 487,20грн. з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ространсагро».

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтвердили реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту по цим контрагентам.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі позапланової невиїзної перевірки ПП «Ространсагро» по взаємовідносинам з ПП «Ника Автотранс-Юг» за листопад, грудень 2012р., ТОВ «Проф-Трейд» за січень 2013р. працівниками ДПІ 27.12.2013р. складено акт за №107/22/33429448, у висновках якого вказано на порушення позивачем п. 198.6 , п. 198.3 ст. 198ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість по операціям, що проведені на підставі правочину, що не створює юридичних наслідків, а усього в сумі 868876грн., в т.ч. по періодам: за листопад 2012р. в сумі 284314грн., за грудень 2012р. в сумі 251241грн., за січень 2013р. в сумі 333321грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ 13.01.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000012200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1303314грн. (основний платіж - 868876грн., штраф - 434438грн.)

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про те, що: - по ПП «Нико-Автотранс Юг» - неможливо провести зустрічну звірку, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, підприємство не надало первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не надані ТТН щодо перевезення товару, що спростовує факт перевезення вантажу: - по ТОВ «Проф-Трейд» - неможливо провести зустрічну перевірку, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у підприємства відсутні транспортні засоби, підприємство не надало первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не надані ТТН, що спростовує факт поставки товару, та ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Перевіряючи правомірність прийнятого ДПІ рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з пп."а" п. 198.1 ст. 198ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 201.1 ст. 201ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Також п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження реальності господарських операцій, платником податку надано до перевірки наступні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку: податкові накладні на поставку товару (т.1 а.с.73,73) від ПП «Нико Автотранс Юг»; видаткові накладні (т.1 а.с.71,72); виписки з банку по особистим рахункам про оплату у безготівковому порядку отриманого товару (т.1 а.с.74-78); технічні паспорти на транспортні засоби (т.1 а.с.82-86); договір про надання транспортних послуг від 03.01.2012р., укладений між позивачем та ПП «Благодатне» (т.1 а.с.87); договір про надання транспортних послуг від 01.01.2012р. укладений між позивачем та ТОВ «Кернел Трейд» (т.1а.с.96); додаткову угоду до цього договору; податкові накладні на поставку товару (т.1 а.с.99, 100,105,109,111, 114); акти виконаних робіт щодо поставки сільгосппродукції; договір зберігання від 10.09.2012р., укладений між позивачем та СГВП «Правда» на зберігання нафтопродуктів (т.2 а.с.224,225); акти приймання нафтопродуктів (т.2 а.с.226-245).

Наведені вище первинні документи бухгалтерського та податкового обліку дають підстави для висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту операції по вказаним контрагентами. Факт реальності господарських операцій підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції представниками постачальника.

Що стосується висновків ДПІ про те, що платником податку не надано вантажно-транспортні накладні за формою №1-ТТН (нафтопродукт), довіреності на отримання товару, сертифікати якості дизельного палива та інші фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товару, з посиланням на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, суд першої інстанції встановив, що такі посилання є безпідставними, оскільки дія вказаної правової норми не поширюється на позивача, її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів, а позивачем здійснювалась закупівля дизпалива лише для забезпечення власних потреб господарської діяльності підприємства.

У своїх висновках акту перевірки, ДПІ посилався на нереальність господарських операцій з ПП «Ніко Автотранс Юг» та ТОВ «Проф - Трейд», оскільки у них були відсутні ліцензії на перевезення небезпечних вантажів, як перевізників нафтопродуктів. Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наданим до справи доказами, що перевезення нафтопродуктів здійснювали інші особи, які мають відповідні дозволи на перевезення.

Що стосується посилання ДПІ на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ПП «Ніко Автотранс Юг» та ТОВ «Проф - Трейд», судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неможливість проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів не може бути доказами того, що платником податку порушено норми податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47\10 та з практики Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт придбання робіт (послуг) у контрагентів, а тому він правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані робіт (послуг) у ПП «Ніко Автотранс Юг» та ТОВ «Проф - Трейд».

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції представником ДПІ не доведено належними доказами безтоварність господарських операцій та, відповідно, правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук