Постанова

від 02.06.2014 по справі 809/259/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 809/259/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Шиманської Н.С.

представника відповідача: Джоголика Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012201, № 0000022201, № 0000032201 та № 0000042201 від 09.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" (надалі - ТДВ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012201, № 0000022201, № 0000032201 та № 0000042201 від 09.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 4739/09-15-22-01/00445676 від 13.12.2013 року, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, посилається на те, що висновки відповідача про відсутність умов для здійснення позивачем господарської діяльності з Фермерським господарством «Сад І.І.» є помилковими, ґрунтуються виключно на акті документальної позапланової виїзної перевірки вказаного контрагента, складеним Кам'янець-Подільською ОДПІ від 12.07.2012 року № 1475/221/34669752. Також позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам ст.ст. 204, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України визнає недійсними договори на закупівлю молока № 1/8 від 29.11.2011 року та від 01.01.2012 року, укладені з Фермерським господарством «Сад І.І.», оскільки вказані договори відповідають вимогам ст.ст. 203, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 180 Господарського кодексу України, ніким не оспорені та не визнанні недійсними, виконані в повному обсязі обома сторонами, спричинили зміну в виробничих активах товариства, так як придбане у вказаного фермерського господарства молоко використано для виробництва позивачем молочної продукції, що є його основною статутною діяльністю. Вважає висновки відповідача про нікчемність вказаних господарських договорів припущеннями, оскільки встановлення вказаного факту не входить до його компетенції, тоді як ні в силу закону, ні судом вказаний факт не встановлено. Також позивач вказує на те, що товарність операцій по поставці молока згідно договорів на закупівлю молока № 1/8 від 29.11.2011 року та від 01.01.2012 року підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку: спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, податковими накладними, шляховими листами вантажного автомобіля, приймальними квитанціями на закупівлю молока, платіжними дорученнями про оплату за товар, копії яких було надано інспекторам під час перевірки, однак відповідач в порушення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 17, 20, 77, 86, 133-135, 198 Податкового кодексу України не взяв їх до уваги та безпідставно донарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Позивач зазначає про те, що господарські операції по закупівлі молока у Фермерського господарства «Сад І.І.» спричинили зміну в структурі активів, зобов'язань, власному капіталі товариства, що відповідає вимогам ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вважає, що відповідно до ст.ст. 133-138, 198 Податкового кодексу України у нього виникло право на врахування вказаних операцій в податковому обліку.

Представник позивача в судовому засіданні додатково зазначила про те, що ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" частково погоджується з висновками відповідача про завищення товариством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в ІІ та ІV кварталі 2012 року, а саме: в ІІ кварталі 2012 року на суму 18455 грн., в ІV кварталі 2012 року на суму 10967 грн. внаслідок списання основних засобів та віднесення до валових витрат разом з ПДВ. В решті позов підтримала в повному обсязі. Також представник позивача пояснила про те, що за відсутності доведення відповідачем факту укладення позивачем з ФГ «Сад І.І» правочинів поставки за передньою домовленістю без мети настання правових наслідків, і як наслідок умислу позивача на заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту, при наявності всіх необхідних первинних документів в підтвердження реального характеру господарських операцій на виконання вказаних правочинів, контролюючий орган не вправі ставити під сумнів задекларовані позивачем податкові зобов'язання та покладати на нього відповідальність за неналежне ведення постачальником бухгалтерського та податкового обліку, дотримання касової дисципліни. Також представник позивача зазначили про те, що товариство як покупець не контролює господарську діяльність продавця, зокрема, виробничий процес чи закупівлю молока в населення, а лише вправі будо вимагати виконання в ФГ «Сад І.І» своїх зобов'язань по договорах щодо кількості та якості товару при його прийманні-передачі товариству.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмових запереченнях, поданих в судове засідання 04.02.2014 року. Зокрема, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки, податковим органом виявлено факт безпідставного включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в частині собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року витрати в сумі 1222005 грн. у зв'язку з придбанням молока у Фермерського господарства «Сад І.І.» на загальну суму 1466406 грн., в тому числі податок на додану вартість (надалі - ПДВ) - 244401 грн., яку позивачем віднесено до податкового кредиту. Підставою для таких висновків стали обставини, встановлені в акті документальної позапланової виїзної перевірки вказаного контрагента позивача, складеному Кам'янець-Подільською ОДПІ від 12.07.2012 року № 1475/221/34669752. Зокрема, у вказаному акті зроблено висновок про те, що за результатами оцінки наданих Фермерським господарством «Сад І.І.» документів, пояснень фізичних осіб, відповідей державних органів, наданих на запити податкового органу, встановлено, що вказане фермерське господарство лише імітувало діяльність з виробництва молока, тоді як фактичного виробництва не здійснювало, первинних документів закупівлі молока в населення немає, а відтак не могло здійснювати поставку молока ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод". За таких обставин, відповідач просить в задоволенні позову повністю відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав вказані заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" зареєстроване 29.12.1997 року як юридична особа, ідентифікаційний код 00445676, місце знаходження: 76003, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Ушинського, будинок, 2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2014 року, свідоцтва про державну реєстрацію А01 № 620021 (т. 3, а.с. 197-198). Окрім цього, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua, основним видом діяльності позивача по коду КВЕД 10.51 є: перероблення молока, виробництво масла та сиру.

ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" в періоді, за який проводилась перевірка, було зареєстровано як платник податку на додану вартість згідно свідоцтв № 100289923 від 27.06.2010 року. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача від 13.12.2013 року, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області проведена документальну планову виїзну перевірку ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 4739/09-15-22-01/00445676 від 13.12.2013 року, згідно висновків якого встановлено порушення ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" вимог податкового законодавства:

1) ст.ст. 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 - встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 244401 грн., в т.ч.: за листопад 2011 року в сумі 1133 грн., за січень 2012 року в сумі 84183 грн., за лютий 2012 року в сумі 65002 грн., за березень 2012 року в сумі 62462 грн., за квітень 2012 року в сумі 31621 грн.

3) п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6, п.п. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.6 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 155960 грн., І квартал 2012 року в сумі 603586 грн.; заниження податку на прибуток в розмірі 238236 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 96666 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі в сумі 235932 грн. І-ІІІ квартали 2012 року в сумі 238236 грн., за 2012 рік в сумі 238236 грн.;

4) п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою збільшено авансові платежі з податку на прибуток підприємств на 2013 рік в розмірі 211756 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 26470 грн., за лютий 2013 року - 26740 грн., за березень 2013 року - 19853 грн., за квітень 2013 року - 19852 грн., за травень 2013 року - 19849 грн., за червень 2013 року - 19852 грн., за липень 2013 року - 19852 грн., за серпень 2013 року - 19852 грн., за вересень 2013 року - 19853 грн., за жовтень 2013 року - 19853 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 09.01.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 116970 грн.;

- № 0000022201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем на суму 238236 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 119118 грн. ;

- № 0000032201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем на суму 211756 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 105878 грн.;

- № 0000042201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ним молоко та молочні продукти, за основним платежем на суму 244401 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 122200,5 грн. (т. 1, а.с. 37-40).

Вказана планова перевірка, як вбачається з акту перевірки, проводилась згідно направлень від 18.11.2013 року № 00000756, № 00000757, № 00000758 на підставі наказів ДПІ у м.Івано-Франківську № 835 від 06.11.2013 року, № 922 від 18.11.2013 року, № 998 від 29.11.2013 року, з відома директора ТДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" та за присутності головного бухгалтера в період з 18.11.2013 року до 06.12.2013 року.

Позивачем в позовній заяві не оспорювались підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до норм п. 135.1 та 135.4 ст. 135 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до положень п. 135.2 ст. 135 цього Кодексу, доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правове поняття «витрат» в податковому законодавстві визначено в п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 Кодексу передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому, відповідно до положень абзацу 1 п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Згідно п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. При цьому, в розумінні ст. 149 цього кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Таким чином, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з поданих позивачем декларацій з податку на прибуток, акту перевірки, позивачем задекларовано такий дохід: за 2 квартал 2011 року - 13252457 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 27607473 грн., за 2-4 квартал 2011 року - 42154016 грн., 1 квартал 2012 року - 15018222 грн., 1 півріччя 2012 року - 29418313 грн., за 1-3 квартали 2012 року - 46889693 грн., за 2012 рік - 63502792 грн., всього на суму 108656808 грн. Розбіжностей між сумами, задекларованими позивачем в спірному періоді, та даними перевірки, не виявлено.

При оцінці судом доводів позивача про протиправність висновків податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період перевірки, покладених в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, судом встановлено таке.

Як вбачається з поданих позивачем декларацій за 2-4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 2-3 квартали 2012 року, 2-4 квартали 2012 року (т.3, 187-196), акту планової перевірки позивача від 13.12.2013 року, позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: за 2-4 квартали 2011 року - 42485587 грн., 1 квартал 2012 року - 15621808 грн., 1 півріччя 2012 року - 29077120 грн., 1-3 квартали 2012 року - 46191395 грн., за 2012 рік - 62246824 грн.

Однак згідно висновків відповідача, викладених в акті планової перевірки від 13.12.2013 року, позивачем завищено валові витрати від свої господарської діяльності, а саме: за 4 квартал 2011 року - на суму 155960 грн., за 1 квартал 2012 року - на суму 1063900 грн., за 1 півріччя 2012 року - на суму 1123490 грн., за 1-3 квартали 2012 року - 1134457 грн., за 2012 рік - 1134457 грн., всього на суму 1290417 грн.

Як вбачається з вказаних податкових декларацій, акту перевірки від 13.12.2013 року (а.с. 8, 32-34), в розрізі структури витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено:

1) витрати по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (рядок 05.1 декларацій), а саме: по господарських операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.» по придбанню молока на загальну суму 1222005 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - на суму 155960 грн., за 1 квартал 2012 року - на суму 907940 грн., за 1 півріччя 2012 року - на суму 1066045 грн., за 1-3 квартали 2012 року - 1066045 грн., за 2012 рік - 1066045 грн., посилаючись на те, що вказані операції є операціями без мети настання реальних наслідків, безтоварними;

2) інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати (рядок 06.4 декларацій) на загальну суму 29421,55 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 18454,97 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 10966,58 грн., внаслідок списання вартості основних засобів разом з ПДВ.

3) також на визначення об'єкта оподаткування вплинуло завищення задекларованих позивачем в рядку 06.5 податкових декларацій за 2012 рік («Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік») в розмірі 38990 грн. (25% від суми від'ємного значення, яке задекларовано платником в податковій декларації за 2-4 квартали 2011 року), в тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 155960 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 38990 грн., за 1-3 квартали 2012 року в сумі 38990 грн., за 2012 рік в сумі 38990 грн., за рахунок вищевказаного завищення витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарах (роботах, послугах), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: по операціях з придбання в Фермерського господарства «Сад І.І.» в 4 кварталі молока на суму 155960 грн.

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» з Фермерським господарством «Сад І.І.», та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, для встановлення правильності визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток, судом встановлено таке.

Так, судом встановлено, що задекларовані позивачем операції здійснювались на підставі укладених між позивачем та Фермерським господарством «Сад І.І.» договорів поставки на закупівлю молока № 1/8 від 29.11.2011 року та № 1/8 від 01.01.2012 року. Відповідно до умова вказаних договорів поставки Фермерське господарство «Сад І.І.» зобов'язувалось поставити, а ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» прийняти за місцезнаходженням продавця на умовах самовивозу молоко коров'яче незбиране, яке повинно відповідати по якості ДСТУ 3662-97, та оплати його вартість за ціною, погодженою сторонами в додатку № 2 до даних договорів, шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів, вони вчинені в письмовій формі, підписані представниками ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» та Фермерського господарства «Сад І.І.», які згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців правомочні представляти вказаних юридичних осіб, скріплені їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлюють для сторін права та обов'язки, що з них випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подав.

Щодо заперечень відповідача про те що сторонами вказаних договорів не дотримувались їх умови щодо порядку прийняття продукції, то на думку суду, вказані обставини не мають значення для вирішення вказаної адміністративної справи, оскільки суд не розглядає господарський спір між сторонами щодо порушення зобов'язань, що випливають з вказаних договорів, а досліджує лише факт товарності операцій по вказаних договорах для правильності визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Як встановлено судом, по договору поставки на закупівлю молока № 1/8 від 29.11.2011 року Фермерським господарством «Сад І.І.» відпущено ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» молоко коров'яче в листопаді 2011 року на загальну суму 6800 грн., в тому числі ПДВ 1133,33 грн., в грудні 2011 року на загальну суму 180352,00 грн., в тому числі ПДВ 30058,67 грн., всього собівартість придбаного в 4 кварталі 2011 року молока склала 155960 грн. Вказані обставини підтверджуються поданими позивачем належним чином завіреним копіями приймальних квитанцій на закупівлю молока, відомостей закупок молока, товарно-транспортними накладними, спеціалізованими товарними накладними, податковими накладними (т. 1, а.с. 166-212; т. 2, а.с. 26, 45-48, 49-60).

Також судом встановлено, що по договору поставки на закупівлю молока № 1/8 від 01.01.2012 року Фермерським господарством «Сад І.І.» відпущено ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» молоко коров'яче в січні 2012 року на загальну суму 324744,55 грн., в тому числі ПДВ 54124,09 грн., в лютому 2012 року на загальну суму 390013,96 грн., в тому числі ПДВ 65002,33 грн., в березні 2012 року на загальну суму 374770,04 грн., в тому числі ПДВ 62461,67 грн., в квітні 2012 року на загальну суму 189723,76 грн., в тому числі ПДВ 31620,62 грн., всього собівартість придбаного в 1 кварталі 2012 року молока склала - 907940 грн., за 1 півріччя 2012 року - 1066045 грн. Вказані обставини підтверджуються поданими позивачем належним чином завіреним копіями приймальних квитанцій на закупівлю молока (т. 1, а.с. 186, 213, 244; т. 2, а.с. 25), відомостей закупок молока (т. 1, а.с. 187, 214, 245; т. 2, а.с. 26, 45-48; т. 5, а.с. 137), спеціалізованими товарними накладними (т. 1, а.с. 188-212, 215-243, 246-250; т. 2, а.с. 1-24, 27-44, податковими накладними (т. 2 а.с. 61-91).

Факт транспортування позивачем придбаного в Фермерського господарства «Сад І.І.» молока підтверджується поданими позивачем копіями шляхових листів, фіскальних чеків на оплату пального (т. 2, а.с. 149-250; т. 3, а.с. 1-161), звітом по основних засобах, копіями свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, вказаних в шляхових листах (т. 3, а.с. 162-167).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт подання позивачем копій зазначених документів первинного обліку не заперечується відповідачем в акті перевірки від 13.12.2013 року. Інших документів первинного обліку відповідачем у позивача не вимагалось, що не спростовано відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо недоліків форми вищевказаних товарних накладних, зокрема, відсутності у деяких накладних підписів про прийняття товару, зазначення прізвищ осіб, що підписались, скріплення їх печатками, а також відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, то на переконання суду, вказані обставини не мають вирішального значення для висновку суду про неналежність їх як доказів у справі та безтоварний характер операцій, якими вони оформлені, а оцінюються судом в сукупності з іншими доказами у справі на предмет наявності фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. При цьому, судом також враховано пояснення представника позивача про те, що ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» в силу положень частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України визнає, що особи, що їх підписали - водії товариства: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 діяли від імені товариства та в її інтересах.

Як вбачається з акту перевірки від 13.12.2013 року, довідки позивача № 01/9-10 від 15.01.2014 року про стан його розрахунків з ФГ «Сад І.І.» по договорах поставки № 1/8 від 29.11.2011 року та від 01.01.2012 року (т. 2, а.с. 141), аналізів рахунків по субконто: 6311 за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року (т. 2, а.с. 142-148), копій платіжних доручень (т. 2, а.с. 93-140) позивачем проведено розрахунок за отриманий товар в повному обсязі.

Також судом встановлено, що в подальшому отримане від Фермерського господарства «Сад І.І.» молоко позивач використав в своїй господарській діяльності, а саме для виробництва молокопродуктів: сметани, кефіру, сиру кисломолочного, сиру сичужного «Чеддер Станіславський», масла вершкового, казеїну. В підтвердження вказаних обставин, позивачем надано суду належним чином завіреними копіями витягів з журналу контролю поступаючої сировини (т. 3, а.с. 209-216; т. 4, а.с. 1-99), атестату виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів № 1026118, експлуатаційного дозволу для потужностей з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 09-15-62 МР, 09-15-63 А С/Т від 27.02.2010 року, свідоцтва про атестацію № ІФ 611 (т. 4, а.с. 174-177), копіями технічних умов по підприємству, а також вимогами ДСТУ на вказані молокопродукти, рецептурами молокопродуктів та нормами витрат молока на їх виготовлення, довідкою про асортимент молочної продукції на 2012 рік (т. 4, а.с. 110-120, 139-147, 178), копіями термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами, форми 1-П за листопад-грудень 2011року, січень-квітень 2012 року, з відмітками про їх прийняття Управлінням статистики в Івано-Франківській області (т. 4, а.с. 121-138).

Згідно довідки позивача № 01/9-124 від 14.04.2014 року частка закупленого молока в Фермерського господарства «Сад І.І.» в загальній кількості придбаного позивачем молока в листопаді 2011 року складала - 3,6%, в грудні 2011 року - 5%, в січні 2012 року - 8,7%, лютому 2012 року - 9,6%, березні 2012 року - 8,4%, квітні 2012 року ( з 01 по 18.04.2012 року) - 9,3%, всього за період з 30.11.2011 року по 18.04.2012 року - 8,2%.

На фактичність виконання господарських зобов'язань також вказує й те, що на момент проведення вищевказаних господарських операцій Фермерське господарство «Сад І.І.» мало відповідну господарську правосуб'єктність: 13.11.2006 року зареєстровано як юридична особа - суб'єкт господарювання, місцезнаходження: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, село Рункошів, вулиця Гагаріна, 17, голова господарства - ОСОБА_21, та 16.11.2006 року взято на податковий облік. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, й не заперечуються відповідачем. Окрім цього, згідно свідоцтва № 100281239 Фермерське господарство «Сад І.І.» 01.09.2009 року зареєстровано як сільськогосподарське підприємства - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Нормами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В заперечення факту товарності операцій між позивачем та Фермерським господарством «Сад І.І.» відповідач посилається на висновки, викладені в акті Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області за № 1475/221/34669752 від 12.07.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства «Сад І.І.», код ЄДРПОУ 34669752, з питань перевірки достовірності даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року».

Зокрема, як вбачається з вищевказаного акту перевірки, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області зробила висновок про те, що Фермерським господарством «Сад І.І.» не дотримано вимог статтей 202, частини 5 статі 203, статті 215, частини 1 статті 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочину - договору на закупівлю молока № 1/08 від 01.01.2012 року, укладеного з ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод», щодо реального настання правових наслідків, обумовлених даним договором, внаслідок чого завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року на суму 213209 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що згідно відповідей на запити податкового органу: Хмельницької філії ДП «Агенція з ідентифікації та реєстрації тварин» від 31.05.2012 року № 474/9-юр, Управління статистики у Кам'янець-Подільському районі від 29.05.2012 року № 28-22-0569, Управління ветеринарної медицини у Кам'янець-Подільському районі від 02.07.2012 року № 278, Управління агропромислового розвитку Кам'янець-Подільської райдержадміністрації від 29.05.2012 року № 718/01-09, Фермерське господарство «Сад І.І.»: не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі тварини як суб'єкт господарювання та/або власники тварин; не подавало до органу статистики звітності за формами 24-сг, 13-заг, 21-заг; не видавався експлуатаційний дозвіл як оператору потужностей з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів та в державній службі ветеринарної медицини району поголів'я ВРХ за вказаним фермерським господарством не числиться; не проходило атестацію як виробник молока. Також взято до уваги пояснення фізичних осіб: жителів села Рункошів ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що у вказаному селі після розпаювання колгоспу корівники знаходяться в аварійному стані, жодного поголів'я ВРХ в них з 2004 року не перебувало, а також пояснення жителів сіл Крушанівка: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, села Лучки: ОСОБА_17, села Нефедіївці: ОСОБА_18 про те, що вони в січні-квітні 2012 року здавали молоко надоєне від своїх корів, яке забирали іногороднім транспортом, при завантаженні молока був присутній ОСОБА_21, який й проводив розрахунок за молоко за 1 л. - 1,80 грн. Окрім цього, йде посилання на те, що згідно даних бухгалтерського обліку Фермерського господарства «Сад І.І.», у вказаного господарства відсутні молокоприймальний пункт, засоби для збирання, зберігання та транспортування молока, а також документи первинного обліку, які могли б підтвердити факт закупівлі молока в населення.

Для перевірки обставин товарності операцій по поставці молока Фермерським господарством «Сад І.І.» позивачу у справі, судом було допитано як свідка директора Фермерського господарства «Сад І.І.» ОСОБА_21. Вказаний свідок надав покази про те, що у його власності у спірний період перебувало біля 75 корів, придбаних у населення, про що в нього є паспорти великої рогатої худоби. Також вказав на те, що в цей період він отримував корів в корівниках, які знаходяться в селі Нефедівці, та належать його товаришу ОСОБА_19, який є директором ТОВ «Нефедівське». Пояснив, що доставка молока з корівників в с. Нефедівці здійснювалась на молокоприймальний пункт в с.Рункошів власним транспортом, після чого там воно проходило лабораторну перевірку працівником Фермерського господарства «Сад І.І.» ОСОБА_20 та передавалось по накладній водіям ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод». Місцезнаходження молокоприймального пункту в селі Рункошів є загальновідомим для мешканців вказаного села. Щодо пояснень фізичних осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11, то ОСОБА_21 зазначив про те, що перебуває з вказаними особами в неприязних стосунках. Також зазначив про те, що під час перевірки в липні 2012 року він пропонував інспекторам Кам'янець-Подільської ОДПІ показати свої корів на пасовищах та оглянути молокоприймальний пункт, однак вони відмовились. Щодо обставин відсутності реєстрації ВРХ саме за Фермерським господарством «Сад І.І.» в Єдиному державному реєстрі тварини, не отримання відповідних дозволів на виробництво, зберігання, реалізацію молока, атестації як виробника молока, ОСОБА_21 зазначив, що здійснює вказані дії, однак через свою необізнаність та бюрократичні процедури вказаний процес не завершено.

Також в обґрунтування вказаних показів свідка ОСОБА_21, позивачем подано суду паспорти ВРХ (т. 5, а.с. 85-122), ветеринарні свідоцтва (т. 4, а.с. 186-191), наказ № 4 від 01.11.2011 року про прийняття ОСОБА_20 на роботу, звіти про суми нарахованої заробітної плати по Фермерському господарству «Сад І.І.» за 2011-2012 роки форми Да (т. 5, а.с. 50, 53-64); пояснення ОСОБА_19 від 31.03.2014 року (т. 5, а.с. 84).

Судом пропонувалось позивачу забезпечити явку в судове засідання як свідка ОСОБА_20, однак як пояснила представник позивача вказана фізична особа на час розгляду справи перебуває за межами України на заробітках.

Також на вимоги ухвали суду від 19.02.2014 року у цій справі, листом № 3362/9/22-01-09-1 від 07.03.2014 року Головне управління Міндоходів в Хмельницькій області повідомило суд про те, що слідчі слідчого управління фінансових розслідувань вказаного Головного управління не відкривали кримінальних проваджень за фактами вчинення кримінальних правопорушень службовими особами Фермерського господарства «Сад І.І.».

Окрім цього, на виконання ухвали суду від 09.04.2014 року Головне управління Міндоходів в Івано-Франківській області надало суду копію постанови від 28.03.2014 року про закриття кримінального провадження за № 32014090000000003 від 20.01.2014 року. Зокрема, як вбачається з вказаної постанови, кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю в діяннях службових осіб ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України - ухилення від сплати податків, по операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.». Як видно з цієї постанови, допитані як свідки в кримінальному провадженні водії позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтвердили факт неодноразових виїздів для отримання молока в Фермерського господарства «Сад І.І.» з молокоприймального пункту в селі Рункошів Хмельницької області.

Таким чином, на думку суду, обставини щодо неналежного ведення Фермерським господарством «Сад І.І.» бухгалтерського обліку технічних, біологічних ресурсів для виробництво молока, обліку надоєного та заготовленого молока як власного виробництва, так і заготовленого в населення, неотримання дозволів відповідних державних органів, може мати наслідком застосування передбачених законодавством заходів відповідальності саме до вказаного контрагента позивача, однак не спростовують обставин товарності господарських операцій з поставки молока, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків позивача у справі як виробника молочної продукції.

Вищевказане також узгоджується з встановленим ч. 2 ст. 61 Конституції України конституційним принципом щодо індивідуальної відповідальності особи та практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, є джерелом права рішення Європейського суду з прав людини.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…"

Вказане рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак воно встановлює загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Проте, враховуючи вказану судову практику Європейського Суду з прав людини, судом було запропоновано надати відповідачу докази в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент - Фермерське господарство «Сад І.І.», а також інші докази, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема, про його пряму участь у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по вищевказаних операціях з поставки молока.

Одним з принципів податкового законодавства України відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

За наведеного, висновки податкової інспекції про завищення позивачем витрат (по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), рядок 05.1 декларацій) по господарських операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.» по придбанню молока на загальну суму 1222005 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - на суму 155960 грн., за 1 квартал 2012 року - на суму 907940 грн., за 1 півріччя 2012 року - на суму 1066045 грн., за 1-3 квартали 2012 року - 1066045 грн., за 2012 рік - 1066045 грн., є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, та не підтвердженні належними та допустимими доказами відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

За таких обставин, враховуючи необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.», у ДПІ в м. Івано-Франківську не було правових підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств з вказаних операцій та штрафних санкцій.

В той же час, на визначення об'єкта оподаткування в спірному періоді вплинули також інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати (рядок 06.4 декларацій) на загальну суму 29421,55 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 18454,97 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 10966,58 грн., внаслідок списання вартості основних засобів разом з ПДВ згідно наказів по підприємству від 25.04.2012 року № 22 та від 23.10.2012 року № 41, що є порушенням п.п. 138.10.1 п. 138 ст. 138, п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України. Факт вказаного порушення визнано позивачем, про що свідчить подані ним копії платіжних доручень про сплату податку на прибуток № 1153 від 26.12.2013 року, № 1154 від 26.12.2013 року, № 1289 від 10.01.2014 року, № 1290 від 10.01.2014 року (т. 5, а.с. 79-82) та поясненнями представника позивача.

Окрім цього, як вбачається з податкових декларацій позивача з податку на прибуток, акту перевірки від 13.12.2013 року (а.с. 8, 32-34 акта, пункти 2, 7), на визначення об'єкта оподаткування вплинуло завищення задекларованих позивачем в рядку 06.5 податкових декларацій за 2012 рік («Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік») в розмірі 38990 грн. (25% від суми від'ємного значення, яке задекларовано платником в податковій декларації за 2-4 квартали 2011 року), в тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 155960 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 38990 грн., за 1-3 квартали 2012 року в сумі 38990 грн., за 2012 рік в сумі 38990 грн., за рахунок вищевказаного завищення витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарах (роботах, послугах), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: по операціях з придбання в Фермерського господарства «Сад І.І.» в 4 кварталі 2011 року молока на суму 155960 грн.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Однак, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012-2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

За таких обставин, враховуючи відсутність зауважень контролюючого органу щодо правильності декларування позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно визначив позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 6179 грн. (з розрахунку: (18454,97 + 10966,58) * 21% = 6178,74) по основному зобов'язанню та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України 3089 грн. (з розрахунку: 6178,74 * 50% = 3089,37) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з вказаної суми основного зобов'язання, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000022201 від 09.01.2014 року в цій частині є правомірним.

Щодо висновків контролюючого органу про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з вказаного податку за основним платежем в сумі 232057 грн. (з розрахунку: 238236 - 6179) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 116029 грн. (з розрахунку: 119118 - 3089), то вони не були підтверджені відповідачем та спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000022201 від 09.01.2014 року в цій частині підлягає скасуванню.

Окрім цього, враховуючи, що висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 116970 грн. (з розрахунку: 155960 грн. - 38990 грн.) ґрунтується на безпідставному висновку про завищення позивачем витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарах (роботах, послугах), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування виключно по операціях з придбання в 4 кварталі 2011 року молока в Фермерського господарства «Сад І.І.», то є протиправним та підлягає скасуванню повністю й податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 09.01.2014 року.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 09.01.2014 року.

В абзаці 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абзац 11 п. 57.1).

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2012 рік, платником задекларовано суми авансових внесків на 2013 рік: в січні-лютому 2013 року по 16294 грн. (з розрахунку 1/9 податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в сумі 146643 грн.), березні-жовтні 2013 року по 21979 грн. (з розрахунку 1/12 податку на прибуток за 12 місяців 2012 року в сумі 263753 грн.). Як визнано відповідачем в акті перевірки від 13.12.2013 року позивачем сплачено за січень-жовтень 2013 року 208428 грн. авансових внесків з податку на прибуток підприємств. Проте, внаслідок встановлення перевіркою заниження податку на прибуток за 3 квартали 2012 року в сумі 238236 грн., за 2012 рік в сумі 238236 грн., відповідачем донараховано позивачу грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток за січень-жовтень 2013 року 211756 грн.

Однак враховуючи висновок суду про неправомірність рішення контролюючого органу про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 232057 грн. по операціях з придбання в 4 кварталі 2011 року, 1-2 кварталі 2012 року молока в Фермерського господарства «Сад І.І.», виходячи з положень п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд вважає, що як наслідок є безпідставним рішення відповідача про збільшення позивачу авансових внесків з податку на прибуток підприємств на 2013 рік в цій частині. В той же час, як вище встановлено судом, відповідачем зроблено правильний висновок про правомірність нарахування позивачу 6179 грн. грошових зобов'язань з вказаного податку внаслідок завищення ним інших витрат, що мали місце в 2, 4 кварталах 2012 року.

Суд вважає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо), і без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Судом встановлено неможливість виокремлення сум грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток підприємств на 2013 рік, які безпідставно донараховано відповідачем позивачу в податковому повідомленні-рішенні № 0000032201 від 09.01.2014 року, враховуючи що для визначення вказаної суми слід провести новий розрахунок сум податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік.

Таким чином, виходячи з норм п.п. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157 п. 14.1 ст. 14, п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо компетенції контролюючих органів по визначенню у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, а також враховуючи неможливість виокремлення сум грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток підприємств на 2013 рік, які безпідставно донараховано відповідачем позивачу, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 09.01.2014 року повністю.

Дана обставина не позбавляє відповідачу, виходячи з компетенції вказаного контролюючого органу, встановленої податковим законодавством, прийняти нове податкове повідомлення-рішення про нарахування сум авансових внесків з податку на прибуток на 2013 рік та штрафних санкцій, виходячи з правомірності рішення відповідача про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 6178,74 грн.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.12.2006 року та від 27.10.2009 року, та постановою Вищого адміністративного суду України від 17.02. 2011 року № К-17781/07.

Щодо оподаткування податком на додану вартість. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з ПДВ та стосуються правомірності рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з оцінки вказаних норм податкового закону видно, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту планової перевірки від 13.12.2013 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за період: листопад 2011 року - квітень 2012 року на суму 244401 грн. по операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.», зокрема, в листопаді 2011 року на суму 1133 грн., в грудні 2011 року на суму 30059 грн., в січні 2012 року на суму 54124 грн., в лютому 2012 року на суму 65002 грн., в березні 2012 року на суму 62462 грн., в квітні 2012 року на суму 31621 грн.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по операція з Фермерським господарством «Сад І.І.» ґрунтується на доводах відповідача про безтоварний характер вказаних операцій.

Проте, на думку суду, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку по операціях з придбання молока у вказаного контрагента, оскільки вони підтверджуються поданими позивачем належними чином завіреними копіями податкових накладних, виданих Фермерським господарством «Сад І.І.» (т, 2, а.с. 49-91). Як вбачається з акту перевірки від 13.12.2013 року, відповідач не заперечив факт наявності у позивача відповідних податкових накладних, внесення їх позивачем в реєстр отриманих податкових накладних та факт їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, позивачем дотримано вимог п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказані вище податкові накладні підписані та скріплені печаткою Фермерського господарства «Сад І.І.», містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України. Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми. При цьому, також слід зазначити, що відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не подано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на недостовірність чи фальшивість вказаних документів або невідповідність їх оформлення вимогам нормативно-правових актів.

Окрім цього, як вбачається з акту документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства «Сад І.І.», складеного Кам'янець-Подільською ОДПІ від 12.07.2012 року № 1475/221/34669752, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 15.01.2014 року, свідоцтва № 100281239 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість НБ № 074137 від 01.09.2009 року на час видачі вищевказаних податкових накладних Фермерське господарство «Сад І.І.» було зареєстровано як платник податку на додану вартість (т. 3, а.с. 199-200, 204).

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентам позивача, то їх оцінку було проведено надано судом при дослідженні правомірності прийняття податкового повідомлення рішення про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, первинних бухгалтерських документів, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та Фермерським господарством «Сад І.І.», суд вважає, що позивачем доведено факт наявності у нього права віднесення до податкового кредиту 244401 грн. по операціях з придбання молока у вказаного суб'єкта господарювання.

За таких обставин, є неправомірними висновки контролюючого органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з Фермерським господарством «Сад І.І.» на загальну суму 244401 грн.

Як наслідок, відсутні передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000042201 від 09.01.2014 року до позивача й штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 122200,5 грн., що складає 50% вищевказаної суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Нормою п. 21.1. ст. 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що позов Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області належить частково задовольнити:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000042201 від 09.01.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000012201 від 09.01.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000032201 від 09.01.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000022201 від 09.01.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 232057 (двісті тридцять дві тисячі 57) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 116029 (сто шістнадцять тисяч двадцять дев'ять) гривень.

В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000022201 від 09.01.2014 року в частині збільшення Товариству з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 6179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) гривень належить відмовити.

За наведеного, керуючись нормою ч. 3 ст. 94 КАС України щодо пропорційності розподілу судових витрат між сторонами в разі часткового задоволення позову, нормою ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо особливостей сплати та стягнення судового збору за наслідками подання та розгляду адміністративного позову майнового характер, враховуючи подане позивачем платіжне доручення № 1322 від 14.01.2014 року про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., не подання відповідачем доказів понесення ним судових витрат по сплаві, суд присуджує такий розподілу судових витрат: відшкодувати позивачу з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 30 копійок, а також достягнути з позивача в Державний бюджет України 38 (тридцять вісім) гривень 97 копійок судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000042201 від 09.01.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000012201 від 09.01.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000032201 від 09.01.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000022201 від 09.01.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 232057 (двісті тридцять дві тисячі 57) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 116029 (сто шістнадцять тисяч двадцять дев'ять) гривень.

В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області № 0000022201 від 09.01.2014 року в частині збільшення Товариству з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 6179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) гривень - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" (ідентифікаційний код 00445676, місце знаходження: 76003, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Ушинського, будинок 2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 30 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" (ідентифікаційний код 00445676, місце знаходження: 76003, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Ушинського, будинок 2) в дохід Державного бюджету України 38 (тридцять вісім) гривень 97 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.06.2014 року.