Ухвала

від 27.11.2014 по справі 809/259/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/48120/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Голубєвої Г.К., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року

у справі № 809/259/14 (№ 876/627/14 - в суді апеляційної інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Івано-Франківський міськмолокозавод»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного

управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський міськмолокозавод» (надалі також - позивач, ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області (надалі також - позивач, ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 січня 2014 року № 0000012201, № 0000022201, № 0000032201 та № 0000042201.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 9 січня 2014 року № 0000042201, № 0000012201, № 0000032201 повністю, № 0000022201 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 232057 (двісті тридцять дві тисячі 57) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 116029 (сто шістнадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 січня 2914 року № 0000022201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 6179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) грн. слід відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи допущення порушень судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, посилається на те, що операції з придбання молока позивачем у ФГ «САД І.І.» є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними, або ж носять транзитний характер.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 9 січня 2014 року № 0000012201 (зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 116970 грн.), № 0000022201 (збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем на суму 238236 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 119118 грн.), № 0000032201 (збільшено грошове зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем на суму 211756 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 105878 грн.), № 0000042201 (збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ним молоко та молочні продукти, за основним платежем на суму 244401 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 122200,5 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 13 грудня 2013 року № 4739/09-15-22-01/00445676, про порушення позивачем вимог статей 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 у зв'язку із встановленням відсутності поставок товарів (робіт, послуг) та не встановленням товарності операцій, не підтвердженням реальності здійснення, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (наділ також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 244401 грн., в т.ч.: за листопад 2011 року в сумі 1133 грн., за січень 2012 року в сумі 84183 грн., за лютий 2012 року в сумі 65002 грн., за березень 2012 року в сумі 62462 грн., за квітень 2012 року в сумі 31621 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6, підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 155960 грн., І квартал 2012 року в сумі 603586 грн.; заниження податку на прибуток в розмірі 238236 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 96666 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі в сумі 235932 грн. І-ІІІ квартали 2012 року в сумі 238236 грн., за 2012 рік в сумі 238236 грн.; пункту 57.1 статті 57 ПК України, в результаті чого перевіркою збільшено авансові платежі з податку на прибуток підприємств на 2013 рік в розмірі 211756 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 26470 грн., за лютий 2013 року - 26740 грн., за березень 2013 року - 19853 грн., за квітень 2013 року - 19852 грн., за травень 2013 року - 19849 грн., за червень 2013 року - 19852 грн., за липень 2013 року - 19852 грн., за серпень 2013 року - 19852 грн., за вересень 2013 року - 19853 грн., за жовтень 2013 року - 19853 грн.

Так, оскільки в касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які встановили фактичне здійснення господарських операцій з постачання молока між позивачем та ФГ «САД І.І.», Вищий адміністративний суд України з урахуванням положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги.

Так, перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи із положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та ФГ «Сад І.І.» укладено договори поставки на закупівлю молока від 29 листопада 2011 року № 1/8 та від 1 січня 2012 року № 1/8 , відповідно до умов яких ФГ «Сад І.І.» зобов'язувалось поставити, а ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» прийняти за місцезнаходженням продавця на умовах самовивозу молоко коров'яче незбиране, яке повинно відповідати по якості ДСТУ 3662-97, та оплатити його вартість за ціною, погодженою сторонами в додатку № 2 до даних договорів, шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов договору поставки на закупівлю молока від 29 листопада 2011 року № 1/8 від ФГ «Сад І.І.» відпущено ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» молоко коров'яче в листопаді 2011 року на загальну суму 6800 грн., в тому числі ПДВ 1133,33 грн., в грудні 2011 року на загальну суму 180352,00 грн., в тому числі ПДВ 30058,67 грн., всього собівартість придбаного в 4 кварталі 2011 року молока склала 155960 грн. Вказані обставини підтверджуються поданими позивачем належним чином завіреним копіями приймальних квитанцій на закупівлю молока, відомостей закупок молока, товарно-транспортними накладними, спеціалізованими товарними накладними, податковими накладними.

Крім того, за договором поставки на закупівлю молока від 1 січня 2012 року № 1/8 від ФГ «Сад І.І.» відпущено ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» молоко коров'яче в січні 2012 року на загальну суму 324744,55 грн., в тому числі ПДВ 54124,09 грн., в лютому 2012 року на загальну суму 390013,96 грн., в тому числі ПДВ 65002,33 грн., в березні 2012 року на загальну суму 374770,04 грн., в тому числі ПДВ 62461,67 грн., в квітні 2012 року на загальну суму 189723,76 грн., в тому числі ПДВ 31620,62 грн., всього собівартість придбаного в 1 кварталі 2012 року молока склала - 907940 грн., за 1 півріччя 2012 року - 1066045 грн. Вказані обставини підтверджуються поданими позивачем належним чином завіреним копіями приймальних квитанцій на закупівлю молока, відомостей закупок молока, спеціалізованими товарними накладними, податковими накладними. Факт транспортування позивачем придбаного в Фермерського господарства «Сад І.І.» молока підтверджується поданими позивачем копіями шляхових листів, фіскальних чеків на оплату пального, звітом по основних засобах, копіями свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, вказаних в шляхових листах.

Як слідує з акту перевірки, довідки позивача від 15 січня 2014 року № 01/9-10 про стан його розрахунків з ФГ «Сад І.І.» по договорах, аналізів рахунків по субконто: 6311 за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року, копій платіжних доручень, позивачем проведено розрахунок за отриманий товар в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в подальшому отримане від ФГ «Сад І.І.» молоко позивач використав в своїй господарській діяльності, а саме для виробництва молокопродуктів: сметани, кефіру, сиру кисломолочного, сиру сичужного «Чеддер Станіславський», масла вершкового, казеїну. В підтвердження вказаних обставин, позивачем надано суду належним чином завірені копії витягів з журналу контролю поступаючої сировини, атестату виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів № 1026118, експлуатаційного дозволу для потужностей з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 09-15-62 МР, 09-15-63 А С/Т від 27 лютого 2010 року, свідоцтва про атестацію № ІФ 611, копії технічних умов по підприємству, а також вимогами ДСТУ на вказані молокопродукти, рецептури молокопродуктів та норм витрат молока на їх виготовлення, довідкою про асортимент молочної продукції на 2012 рік, копіями термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами, форми 1-П за листопад-грудень 2011року, січень-квітень 2012 року, з відмітками про їх прийняття Управлінням статистики в Івано-Франківській області.

Згідно з довідкою позивача від 14 квітня 2014 року № 01/9-124 частка закупленого молока в ФГ «Сад І.І.» в загальній кількості придбаного позивачем молока в листопаді 2011 року складала - 3,6%, в грудні 2011 року - 5%, в січні 2012 року - 8,7%, лютому 2012 року - 9,6%, березні 2012 року - 8,4%, квітні 2012 року ( з 1 по 18 квітня 2012 року) - 9,3%, всього за період з 30 листопада 2011 року по 18 квітня 2012 року - 8,2%.

На фактичність виконання господарських зобов'язань також вказує й те, що на момент проведення вищевказаних господарських операцій Фермерське господарство «Сад І.І.» мало відповідну господарську правосуб'єктність: 13 листопада 2006 року зареєстровано як юридична особа - суб'єкт господарювання, місцезнаходження: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, село Рункошів, вулиця Гагаріна, 17, голова господарства - ОСОБА_5, та 16 листопада 2006 року взято на податковий облік. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, й не заперечуються відповідачем. Окрім цього, згідно свідоцтва № 100281239 Фермерське господарство «Сад І.І.» 1 вересня 2009 року зареєстровано як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

На підставі наведених доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Так, в заперечення факту товарності операцій між позивачем та Фермерським господарством «Сад І.І.» відповідач посилається на висновки, викладені в акті Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 12 липня 2012 року № 1475/221/34669752 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства «Сад І.І.», код ЄДРПОУ 34669752, з питань перевірки достовірності даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» за період з 1 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року».

Зокрема, як слідує з вищевказаного акту перевірки, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області зробила висновок про те, що ФГ «Сад І.І.» не дотримано вимог статей 202, частини 5 статі 203, статті 215, частини 1 статті 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочину - договору на закупівлю молока від 1 січня 2012 року № 1/08, укладеного з ТДВ «Івано-Франківський міськмолокозавод», щодо реального настання правових наслідків, обумовлених даним договором, внаслідок чого завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 1 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року на суму 213209 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що згідно відповідей на запити податкового органу: Хмельницької філії ДП «Агенція з ідентифікації та реєстрації тварин» від 31 травня 2012 року № 474/9-юр, Управління статистики у Кам'янець-Подільському районі від 29 травня 2012 року № 28-22-0569, Управління ветеринарної медицини у Кам'янець-Подільському районі від 2 липня 2012 року № 278, Управління агропромислового розвитку Кам'янець-Подільської райдержадміністрації від 29 травня 2012 року № 718/01-09, ФГ «Сад І.І.»: не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі тварини як суб'єкт господарювання та/або власники тварин; не подавало до органу статистики звітності за формами 24-сг, 13-заг, 21-заг; не видавався експлуатаційний дозвіл як оператору потужностей з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів та в державній службі ветеринарної медицини району поголів'я ВРХ за вказаним фермерським господарством не числиться; не проходило атестацію як виробник молока. Також взято до уваги пояснення фізичних осіб: жителів села Рункошів ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що у вказаному селі після розпаювання колгоспу корівники знаходяться в аварійному стані, жодного поголів'я ВРХ в них з 2004 року не перебувало, а також пояснення жителів сіл Крушанівка: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, села Лучки: ОСОБА_11, села Нефеліївці: ОСОБА_12, про те, що вони в січні-квітні 2012 року здавали молоко надоєне від своїх корів, яке забирали іногороднім транспортом, при завантаженні молока був присутній ОСОБА_5, який й проводив розрахунок за молоко за 1 л. - 1,80 грн. Окрім цього, йде посилання на те, що згідно даних бухгалтерського обліку ФГ «Сад І.І.», у вказаного господарства відсутні молокоприймальний пункт, засоби для збирання, зберігання та транспортування молока, а також документи первинного обліку, які могли б підтвердити факт закупівлі молока в населення.

Поряд з цим в спростування наведених обставин щодо неможливості ФГ «Сад І.І.» здійснювати господарську діяльність з поставки молока позивачем надано до суду паспорти ВРХ, ветеринарні свідоцтва, наказ від 1 листопада 2011 року № 4 від про прийняття ОСОБА_13 на роботу, звіти про суми нарахованої заробітної плати по ФГ «Сад І.І.» за 2011-2012 роки форми Да; пояснення ОСОБА_14 від 31березня 2014 року.

Також, слід зазначити і те, що обставини щодо неналежного ведення ФГ «Сад І.І.» бухгалтерського обліку технічних, біологічних ресурсів для виробництво молока, обліку надоєного та заготовленого молока як власного виробництва, так і заготовленого в населення, неотримання дозволів відповідних державних органів, може мати наслідком застосування передбачених законодавством заходів відповідальності саме до вказаного контрагента позивача, однак не спростовують обставин товарності господарських операцій з поставки молока, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків позивача у справі як виробника молочної продукції.

З урахування наведених обставин у сукупності та взаємозв'язку Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про не підтвердження в судовому процесі доводів ДПІ про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були безтоварними та спрямованими на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що скасовані судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко