Постанова

від 29.05.2014 по справі 821/4284/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4284/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю представника позивача представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач або ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовані тим, що порушення п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України вплинуло на збільшення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "ТПК "Стиль" за квітень 2012 року, з ТОВ "Херсонбудпром" за травень 2012 року та з ТОВ "Аміра-груп" за липень 2012 року.

Відповідач вказує, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, встановлено відсутність факту отримання послуг від вказаних контрагентів та об'єктів оподаткування по операція, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи, врахувавши позицію представника позивача, заперечення відповідача, адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено позапланову невиїзну податкову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ "ТПК"Стиль" (код за ЄДРПОУ 31006793) за квітень 2012 року, з ТОВ "Херсонбудпром" (код за ЄДРПОУ 37125331) за травень 2012 року та з ТОВ "Аміра-груп" (код за ЄДРПОУ 38202626) за липень 2012 року у за результатами якої складено Акт перевірки від 17.10.2013 р. № 1102/2103-1702/НОМЕР_1.

Спірне податкове повідомлення - рішення складено на підставі висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 17.10.2013 р. № 1102/2103-1702/НОМЕР_1.

Отже, за результатами перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V, а саме: заниження ПДВ на загальну суму 52762, 00 грн.

Основним видом діяльності фізичної особи - підприємця є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; електромонтажні роботи, технічні випробування та дослідження, неспеціалізована оптова торгівля.

Під час проведення перевірки відповідачем досліджувалися господарські відносини позивача з ТОВ "ТПК"Стиль", ТОВ "Херсонбудпром", ТОВ "Аміра-груп" .

Щодо господарських операцій позивача із TOB "Херсонбудпром" суд зазначає, що 25 квітня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 укладено письмовий договір № Б/Н з ТОВ "Херсонбудпром" щодо купівлі-продажу товару.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи, податкові накладні № 59 від 08.05.2012 р. електромонтажні роботи на суму 59400,00 грн., сума ПДВ 9900, 00 грн.; № 77 від 12.05.2012 р. електромонтажні роботи на суму 34200,00 грн., сума ПДВ 5700, 00 грн.; № 113 від 16.05.2012 р., електромонтажні роботи на суму 59400,00, сума ПДВ 9900,00, всього на суму 153000 грн., сума ПДВ 25500 грн.

Також за результатами виконання робіт договору виписано акти виконання робіт - послуг № 59 від 08.05.2012 р., № 77 від 12.05.2012 р., № 113 від 16.05.2012 р.

Суд зазначає, що до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області надійшов акт від 09.07.12 № 96/15-3/37125331 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонбудпром" (код ЄДПРПОУ 37125331) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків.

Також відповідачем здійснено виїзд та проведено обстеження податкової адреси підприємства: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км. під час якого встановлено, що за зазначеною адресою "Херсонбудпром" (код ЄДРПОУ 37125331) не знаходиться.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Херсонбудпром" має стан „9" - направлено повідомлення про відсутність за незнаходженням.

Під час проведення перевірки встановлено, що у TOB "Херсонбудпром" відсутня необхідна матеріальна база для здійснення будь - якого виду діяльності.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "Аміра-груп" суд зазначає, що за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України та декларації з ПДВ за липень 2012 р. (з додатками) ФОП ОСОБА_2. включено до податкового кредиту сума ПДВ, яка сформована за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Аміра-Груп" (код за ЄДРПОУ 38202626).

Так, 11. 01.2012р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „Аміра-Груп" укладено письмовий договір № 05/01 та договір № 10/05 від 15.05.2012 щодо купівлі-продажу товару.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи, податкові накладні № 19 від 02.07.2012 р., монтажні роботи, на загальну суму 584000,00 грн., ПДВ 9733,33 грн.; № 123 від 09.07.2012 р., монтажні роботи на суму 4860,00 грн., ПДВ 8100, 00 грн., № 288 від 23.07.2012 р., електромонтажні роботи на суму 5672,00 грн., ПДВ 9428, 67. Разом 68932 грн., ПДВ 27262, 00 грн.

За результатами виконання робіт договору виписано акти виконання робіт-послуг.

Оплата здійснювалася готівкою: прибутковий касовий ордер № 5 від 03.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №4 від 02.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 8 від 05.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №7 від 04.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №12 від 09.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №10 від 06.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №15 від 11.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер №13 від 10.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 21 від 13.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 16 від 12.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 24 від 17.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 23 від 16.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 29 від 19.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 27 від 18.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 32 від 21.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 31 від 20.07.12 на суму 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 35 від 23.07.12 на суму 10000 грн.

Судом встановлено, що 11.10.2012 р. до ДПІ у м. Херсоні надійшов акт від №1595/2240/38202626 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Аміра-груп" (код ЄДРПОУ 38202626) згідно якого встановлено, що до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла службова записка від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.10.2012 № 3743/ДПІ/0710/3, щодо не встановлення підприємства за місцезнаходженням.

Під час проведення перевірки встановлено, що у TOB "Аміра-груп" відсутня необхідна матеріальна база для здійснення будь - якого виду діяльності.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта Товариства з обмеженої відповідальністю "Херсонбудпром" № 17857110 від 17.02.2014 р. відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Також згідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта Товариства з обмеженої відповідальністю "Аміра -груп" № 20140024 від 08.04.2014 р. відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) вважає правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо наявності у ФОП ОСОБА_2 первинних документів на здійснення операцій суд зазначає наступне: відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку, а також зважаючи на викладені обставини відсутності дійсного економічного змісту в договорі, укладеному між позивачем і контрагентами, суд дійшов висновку, що внаслідок укладення даних договорів позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді завищення витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Відповідачем надано достатньо належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, щодо оскаржуваних рішень.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не підлягає задоволенню.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р., № 3674-VI (далі - Закон №3674) зі змінами, внесеними згідно Закону № 590-VII від 19.09.2013 р.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Закону № 3674 ставка збору подання позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше чотирьох розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено 10 % судовий збір за подання позову майнового характеру.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) решту судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1060 (одна тисяча шістдесят) грн. 91 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 травня 2014 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 8.3.3