Постанова

від 04.06.2014 по справі 826/20345/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20345/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міщука М.С. суддів: Бєлової Л.В., Гром Л.М. при секретарі Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ДОРЗ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ДОРЗ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ ДОРЗ» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 104226552207 від 13 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «В.О.Р.Г.- ДРЕЙФУС» за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року та ТОВ «Р.Е.Д.І.С - Брок МТ» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт № 715/26-55-22-07/38544017 від 29.11.2013 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, а саме заниження повноти нарахування податку на додану вартість в сумі 448 050 грн.;

- пункту 1 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, із змінами і доповненнями, а саме заниження повноти нарахування податку на додану вартість всього в сумі 2 225 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №104226552207 від 13 грудня 2013 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 450 276 грн., застосовані штрафні санкції в сумі 112 569 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реальності господарських операцій, зважаючи, що в деяких товарно-транспортних накладних учасниками транспортного процесу не заповнений пункт розвантаження, зазначено лише пункт розвантаження вказане - місто (наприклад м. Київ) без зазначення адреси, що унеможливлює встановити факт постачання товару.

Також, судом першої інстанції зазначено, що автомобіль який перевозив зазначений в товарно-транспортних накладних товар, за своїми характеристиками не міг здійснювати такі перевози, а тому критично ставиться до наданих товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по операціям з контрагентами-постачальниками у періоді, що перевірявся, позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів та копії банківських виписок, а саме:

ТОВ "В.О.Р.Г. - Дрейфус" договір на передпродажну підготовку товарів № 3 від 26.04.2013 року, договір підряду № 1 від 19 квітня 2013 року акти здачі-прийняття робіт, договір поставки № 2, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії банківських виписок.

ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - БРОК МТ» договір поставки № 123, видаткові накладні, податкові накладні.

Крім того, позивачем надано відомості по товарах на складах, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копія договору поставки з ТОВ «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ» № 800195 від 22.04.2013 року, копія договору поставки з ТОВ «Епіцентр К» № 82680 від 26.04.2013 року, а також на підтвердження виконання договору видаткові накладні, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, що в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, на час укладання та виконання договорів контрагенти були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являються юридичними особами, наділені правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість поставленого товару та наданих послуг TOB "В.О.Р.Г.- ДРЕЙФУС" і TOB "Р.Е.Д.І.С.-БРОК МТ".

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що надані позивачем неналежно складені товарно-транспортні накладні, не підтверджують реальності виконання зобов'язань за зазначеними вище договорами, з огляду на те, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення або правильність складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Відповідно до Закону України: «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для донарахування грошового зобов'язання.

Інших аргументованих доказів щодо нереальності господарських правовідносини судом першої інстанції не зазначено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 104226552207 від 13 грудня 2013 року скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ДОРЗ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 104226552207 від 13 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ДОРЗ» судові витрати у розмірі 2 894 грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.