Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1261/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (м. Львів) до відповідача:Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (м. Львів) про:стягнення 343 909 (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 11 коп.

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Ільницькій М.М.

Представники:

Позивача:Мельник О. Г. - представник (довіреність від 04.06.2013 р. № 17) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

09.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1310 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (м. Львів) до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (м. Львів) про стягнення 343 909 (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 11 коп.

Ухвалою суду від 10.04.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.05.2014 р.

19.05.2014 р. до суду за вх. № 21487/14 від представника позивача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

19.05.2014 р. до суду за вх. № 21489/14 від представника позивача поступила копія акту звірки взаємних розрахунків, докази направлення акту звірки відповідачу, копії банківських виписок та інформація з ЄДР щодо позивача і відповідача.

19.05.2014 р. до суду за вх. № 21483/14 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначеного клопотання долучено копію наказу про відрядження.

Ухвалою суду від 20.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 10.06.2014 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.04.2014р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.04.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

10.06.2014р. до суду за вх. № 24923/14 від відповідача поступило клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Представник позивача заперечив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи зазначивши, що таке клопотання не обґрунтоване, тому просив суд відмовити в задоволенні зазначеного клопотання відповідача та розглядати справи за наявними у ній матеріалами.

Суд відмовляє в задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право заявляти клопотання. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права позивача та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Окрім цього, згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

14.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (позивач) та Приватним підприємством «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 1408/01 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в накладних документах.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна товару договірна і визначається в кожному випадку окремо.

Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна сума даного договору становить суму всіх поставок по накладних документах згідно цього договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, оплата покупцем (відповідачем) поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на розрахунковий рахунок продавця протягом дванадцяти календарних днів з дати поставки. Датою поставки товару вважається дата одержання покупцем обумовленим даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Розрахунок вважається здійсненим після того, як продавець (позивач) підтвердить його одержання та правильність.

Відповідно до п. 8.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

17.12.2012 р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р. згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р. до 31 грудня 2013 року.

17.12.2013 р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р. згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р. до 31 січня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем за період з 16.08.2012 р. по 14.01.2014 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2277653 грн. 69 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Порушуючи умови Договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав.

Так, відповідачем сплачено на рахунок позивача 1926678 грн. 68 коп., а також повернуто позивачу товар на суму 7065 грн. 90 коп.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 343909 грн. 11 коп.

Станом на день розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельноа компанія «Львівські солодощі» про стягнення 343909 (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 11 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6878 грн. 18 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2014 р. № 1102 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 599, 610, 655, 656, 692 ЦК України, ст. ст. 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» про стягнення 343909 (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 11 коп. - задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (вул. Б. Хмельницького, буд. 273, кв. 28, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 37693494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (вул. Конотопська, буд. 4, кв. 67, м. Львів, 79044; код ЄДРПОУ 20791920) 343 909 (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 11 коп. боргу та 6 878 (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 18 коп. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.