Постанова

від 10.06.2014 по справі 910/2429/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/2429/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Денисюка В.В. - дов. №19 від 12.02.2014р.

від відповідача Мостепанюка В.І. - дов. №100/2196/ик від 05.02.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на рішення

господарського суду міста Києва

від 13.03.2014р. (суддя Привалов А.І.)

у справі №910/2429/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт»

(далі - ТОВ «Ка-Софт»)

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

(далі - Комісія)

про стягнення 289 634,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2014р. у справі №910/2429/14 позов задоволено частково, стягнуто з Комісії на користь ТОВ «Ка-Софт» 282 990,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 2 469,38 грн., 3% річних в сумі 1 139,71 грн., інфляційні втрати в сумі 565,98 грн. та 5 792,69грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, місцевим судом проігноровано умови та зміст договору №95/14 від 06.12.2013р. (далі - Договір), положення ст.627 ЦК України, ст.ст.4-3, 43 ГПК України, неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення інших відповідачів тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, наголосивши, що умови Договору позивачем виконано, натомість відповідачем своїх зобов'язань не виконано через відсутність фінансування, яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Ка-Софт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комісії про стягнення 289 634,45 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач в порушення умов Договору не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 282 990,00 грн., за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню в розмірі 4 938,76 грн., 3% річних в розмірі 1 139,71 грн. та 565,98 грн. інфляційних втрат тощо.

Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, відтак їх задовольнив, в частині стягнення пені прийняв рішення про їх часткове задоволення.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд вважав доведеним факт наявного боргу відповідача перед позивачем в сумі 282 990,00 грн., а також його документально підтвердженим та відповідачем жодним чином не спростованим, розрахунок позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені правильним. З огляду на те, що відповідач є установою, фінансування якої здійснюється за рахунок державних коштів, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% та прийняв рішення про стягнення з відповідача 2 469,38 грн. пені. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як встановлено матеріалами справи, 06.12.2013р. між ТОВ «Ка-Софт» (постачальником) та Комісією (замовником) укладено Договір, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався у 2013 році передати у власність замовника «Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (сервери, серверні шафи, системи безперебійного живлення)» (товар) в кількості та за визначеною у специфікації ціною, а замовник зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.1.2 Договору кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна Договору визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до Договору), який є його невід'ємною частиною.

За умовами п.3.1 Договору, його ціна становить 282 990,00 грн. з ПДВ. Ціна договору не може перевищувати бюджетне призначення замовника. Фактична вартість товару, яка поставляється за Договором підтверджується видатковою накладною (п.3.2 Договору).

Так, сторонами було підписано специфікацію на поставку товару, в якій визначено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що склала 282 990,00 грн. з ПДВ.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями п.4.1 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур та накладних з відстрочкою платежу на термін 5 календарних днів з моменту поставки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи й не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору позивачем за видатковою накладною №1 від 19.12.2013р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 282 990,00 грн., відповідачем оплату поставленого позивачем товару не здійснено, доказів такої оплати суду не надано та факту наявної заборгованості не спростовано.

Натомість апелянт посилається на приписи п.4.4 Договору, якими визначено, що в разі затримки у виділенні бюджетних асигнувань оплата за поставку товару здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних асигнувань на здійснення закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що Договір, за умовами якого здійснено поставку товару, на підставі ст.692 ЦК України є оплатним, відтак в силу положень законодавства оплатити прийнятий товар є прямим обов'язком відповідача як замовника за Договором, а умовами п.4.4 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача цього обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів,як і порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ст.218 ГК України).

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено й відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 282 990,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Приписами ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

За умовами п.7.2 Договору, за порушення строків оплати поставленого товару замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період нарахування штрафних санкцій, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно положень п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд встановив, що їх розрахунок здійснено позивачем правильно, отже з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 139,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 565,98 грн. Апеляційний господарський суд погоджується з цим розрахунком, вважає його арифметично правильним, а рішення місцевого суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат правомірним. Одночасно апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач є установою, фінансування якої здійснюється за рахунок державних коштів й тому зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50%, зокрема стягнуто її в розмірі 2 469,38 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що висновки місцевого суду є законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2014р. у справі №910/2429/14 - без змін.

Матеріали справи №910/2429/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.В. Кропивна