Рішення

від 02.06.2014 по справі 927/456/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп. Миру, 20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

02 червня 2014 року Справа № 927/456/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк",

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

(адреса для листування: вул. Серьожникова, 6, м. Чернігів, 14006)

Відповідач: Приватне підприємство "СК-Енергія",

вул. Боженка, 106, м. Чернігів, 14005

про визнання кредитором

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Рожко С.М. - начальник відділу, дов. № 385-ОС від 29.01.2014

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "СК-Енергія" про зобов'язання визнати грошові вимоги в сумі 56894,07 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, а також стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неправомірність ухилення відповідача від визнання його вимог про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 01.02.11 р. в сумі 56894,07 грн. у процедурі ліквідації юридичної особи.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.04.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/456/14, розгляд справи призначено на 29.04.14 р.

Ухвалами суду від 29.04.14 р., 14.05.14 р. та 28.05.14 р. розгляд справи відкладався на 14.05.14 р., 25.05.14 р. та 02.06.14 р. відповідно.

В судове засідання 29.04.14 р. уповноважений представник позивача не з'явився.

В судові засідання 14.05.14 р., 28.05.14 р. та 02.06.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 29.04.14 р., 14.05.14 р., 28.05.14 р. та 02.06.14 р. не з'явився.

Про дату, час та місце проведення судових засідань 29.04.14 р., 14.05.14 р. та 28.05.14 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1400024629521, 1400603179546, 1400603192720.

Копія ухвали суду від 28.05.14 р. про відкладення розгляду справи, яка направлялась відповідачу на вказану у позовній заяві адресу, а саме: 14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 106, що підтверджується наявною в матеріалах справи засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду від 30.05.14 р., на час проведення судового засідання до суду не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 140025597682, в якому зазначається, що дане відправлення направлено до відділення поштового зв'язку Чернігів 5, відомості про вручення адресату (одержувачу) відсутні.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

В судовому засіданні 14.05.14 р. представником позивача подана, зокрема, заява б/н від 08.05.14 р. про зміну предмету позову з доданими доказами направлення вказаної заяви на адресу відповідача, яка разом з доданими документами долучена судом до матеріалів справи.

В заяві позивач, посилаючись на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та нечіткість сформульованих в позовній заяві позовних вимог, просить суд визнати ПАТ "КБ "Приватбанк" кредитором ПП "СК-Енергія" на суму заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 01.02.11 р. в розмірі 56894,07 грн., а також стягнути сплачений судовий збір.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову як матеріально - правової вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є способи захисту цього права чи інтересу, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з яким нормами матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів матеріального правовідношення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, оскільки заява позивача про зміну предмету позову подана відповідно до вимог ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України та не порушує процесуальних прав відповідача, передбачених ст.ст. 22, 23 Господарського процесуального кодексу України та відповідачу було надано можливість подання доказів щодо нового предмета та наведення його доводів у судовому засіданні, вказана заява прийнята судом до розгляду та спір вирішується з її урахуванням.

До початку судового засідання 28.05.14 р. через канцелярію суду представником позивача подані письмові пояснення б/н 26.05.14 р. з доданим розрахунком заборгованості станом на 23.03.13 р.

Пояснення разом з доданими документами долучені судом до матеріалів справи.

В поясненнях позивач зазначає, що в претензії № 30.0.0.0.0/ від 26.03.2013 року, яка була надіслана ліквідаційній комісії ПП "СК-Енергія", банком вказана заборгованість за договором станом на 25.03.13 року, а саме: 28611,02 грн. - прострочена сума кредиту; 3858,55 грн. - прострочена сума нарахованих відсотків; 480,94 грн. - пеня (відповідно до п.3.2.2.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів) та 772,50 грн. - винагорода (відповідно до п.3.2.2.4.4 Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів).

Як зазначає позивач, при пред'явленні позову, враховуючи, що сума грошових коштів отриманих в кредит, ПП "СК-Енергія" не була погашена, банком у відповідності до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦК України були нараховані відсотки за користування кредитними коштами, винагорода, а також пеня за порушення виконання зобов'язання. Таким чином станом на 28.03.14 року заборгованість за договором складала: 28611,02 грн. - прострочена сума кредиту; 17897,03 грн. - прострочена сума нарахованих відсотків; 6266,02 грн. - пеня (відповідно до п.3.2.2.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів) та 4120,00 грн. - винагорода (відповідно до п.3.2.2.4.4 Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів).

Отже, різниця між сумою заборгованості за договором в претензії станом на 23.03.2013 року (33723,01 грн.) та сумою заборгованості за договором при пред'явленні позову станом на 28.03.2014 року (56894,07 грн.) склала 23171,06 грн.

Крім того, позивач вказує, що належними та допустимими доказами відкриття відповідачу рахунку, встановлення кредитного ліміту в розмірі 32000,00 грн. та користування кредитними коштами є: копії заяви про відкриття поточного рахунку та картка із зразками підписів і відбитка печатки від 01.02.2011 року, заява про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок від 19.05.2011 року, виписка про рух грошових коштів по рахунку № 26001060343364 за період з 01.02.2011 року по 08.05.2014 року, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунок заборгованості за договором станом на 28.03.2014 року, який надавався додатком до позовної заяви, на думку позивача, містить повну інформацію щодо розміру заборгованості за "тілом" кредиту, нарахованими відсотками, винагородою, пенею, а також період і розмір ставки (пені, відсотків, винагороди) нарахувань та кінцеві суми боргу. Позивач зазначає про відсутність технічної можливості підготовки розрахунку заборгованості в іншому вигляді.

Подане представником позивача письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу від 14.05.14 р. судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 07.04.14 р., 29.04.14 р., 14.05.14 р. та 28.05.14 р. відповідачем суду не надані.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.06.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2011 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством «СК-Енергія» було укладено договір банківського обслуговування б/н (далі - Договір) шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки.

За умовами цього Договору відповідач погодився приєднатись і зобов'язався виконувати вимоги, встановлені "Умовами та Правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), які розміщені в мережі Інтернет на офіційному сайті позивача - www.privatbank.ua.

У відповідності до положень Заяви від 01.02.11 р. банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua., які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Згідно п.3.2.2.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У відповідності до Договору та Заяви ПП "СК-ЕНЕРГІЯ" від 19.05.11 р. позивачем було встановлено кредитний ліміт в розмірі 32000,00 грн. на поточний рахунок 26001060343364 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, SMS - повідомлення або інших) згідно з Умовами.

Пунктом 1.1.1.45 Умов визначено, що кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір грошових коштів, які надаються банком клієнту на строк, обумовлений в Договорі, на умовах платності та зворотності.

Згідно п.3.2.2.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

В пункті 3.2.2.1.3. Умов зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.

За умовами п.3.2.2.1.5 Умов кредитний ліміт стосовно розділу Умов «Кредитний ліміт на поточному рахунку» становить собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку.

Згідно п. 3.2.2.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок чи настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Відповідно до 3.2.2.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі (далі - Угода).

У відповідності до п.3.2.2.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Згідно п. 3.2.2.1.12. Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому цим розділом Умов.

Розділом 3.2.2.4 Умов затверджений порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 3.2.2.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована кредитна ставка).

За приписами п.3.2.2.4.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.2.2.4.1.2. Умов при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Відповідно до п. 3.2.2.4.1.3. Умов у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно тарифів банку клієнт сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не вище подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За умовами п.3.2.2.4.1.4 Умов під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно п.3.2.2.4.3 Умов сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих у відповідності до п.п.3.2.2.4.1, 3.2.2.4.2 Умов, проводиться в порядку, зазначеному в п.3.2.2.1.1, 3.2.2.2.1.4, 3.2.2.2.2.8. Відсотки, несплачені по закінченню періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розторгнення кредиту згідно п.3.2.2.2.3.4.).

Відповідно до п. 3.2.2.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання кредиту у відповідності до п.п.3.2.2.1.6, 3.2.2.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

Згідно п.п.3.2.2.4.5, 3.2.2.4.6 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п.3.2.2.4.4. та винагороду за керування фінансовим інструментом. Оплата винагороди здійснюється в гривні.

Відповідно до п.3.2.2.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, а кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до умов п.3.2.2.4.10 Умов зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів /осіб, для погашення заборгованості, переш за все скеровуються на відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п.3.2.2.2.2.16, 3.2.2.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 дійсного розділу Умов, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредитую Остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.2.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У випадку розрахунку витрат банку згідно п.п.3.2.2.2.2.16, 3.2.2.2.3.15 за згодою сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

Пунктом 3.2.2.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному

рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених в них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно приписів ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

На виконання умов вищезазначеного Договору та Умов за період з 19.05.11 р. по 28.03.14 р. позивачем наданий відповідачу кредитний ліміт в межах 32000,00 грн., який використовувався відповідачем у відповідності до Умов та Договору шляхом здійснення платежів з поточного рахунку в межах наданого банком ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про рух грошових коштів по рахунку № 26001060343364 за період з 01.02.11 р. по 08.05.14 р..

Факт отримання та розмір наданих позивачем в кредит грошових коштів відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ „КБ «Приватбанк»" положень Договору та Умов з боку відповідача відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню ПП «СК-Еенергія» кредитного ліміту в розмірі 32000,00 грн., обумовленого Договором та Умовами, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані банківські послуги без будь - яких зауважень.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою закону, що регулює кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків та винагороди банку у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Договору та Умов відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на 28.03.14 р. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 28611,02 грн. простроченого кредиту, 17897,03 грн. простроченої заборгованості зі сплати відсотків та 4120,00 грн. винагороди банку.

Крім того, відповідно до п.п.1.2, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.5.1., 3.2.2.5.2, 3.2.2.5.3, Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п.3.2.2.5.4 Умов).

Відповідно до 3.2.2.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.2.2.2, 3.2.2.4.1, 3.2.2.4.1, 3.2.2.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.3.3.1.8., 3.2.2.2.2.3, 3.2.2.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.2.2.5, 3.2.2.4.4., 3.2.2.4.5.,3.2.2.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, значеному в п. 3.2.2.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

За приписами п.3.2.2.5.7 Умов строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та винагороди у строки, визначені Договором та Умовами, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 6266,02 грн.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсними чи розірвання на момент спірних правовідносин між сторонами Договору банківського обслуговування б/н від 01.02.11 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором та Умовами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому, за висновками суду, заборгованість в сумі 56894,07 грн., а саме 28611,02 грн. заборгованості по кредиту, 17897,03 грн. заборгованості зі сплати відсотків, 4120,00 грн. винагороди банку та 6266,02 грн. пені, є такою, що підлягає сплаті відповідачем.

ПАТ «КБ «Приватбанк» згідно витягу з офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр», на якому у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5 відображаються відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, стало відомо, що Приватне підприємство «СК-Енергія» з 20.12.10 р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За приписами ч.ч. 2 та 3 ст. 60 Господарського кодексу України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені чинним законодавством строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

У відповідності до ч. 2 ст. 105 Цивільного кодексу України після внесення запису про прийняття рішення засновників (у часників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, в порушення зазначених вище норм чинного законодавства відповідачем не надано жодних доказів виконання встановленого законом обов'язку оприлюднити у спеціалізованому друкованому ЗМІ відомостей щодо припинення діяльності та строку для заявлення кредиторами та повідомлення кредиторів про прийняте рішення, а саме ПАТ «СК-Енергія» не було повідомлено кредитора ПАТ «КБ '"Приватбанк" про порядок і строки заявлення своїх вимог, а відомості про те, що відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності були отримані позивачем самостійно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно ст.ст. 59-61 Господарського кодексу України та ст.ст. 105, 111, 112 Цивільного кодексу України позивач скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії та 29.03.13 року звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з претензією кредитора № 30.0.0.0.0/, що підтверджується фіскальним чеком № 2713 від 29.03.13 р. року та відповідним описом вкладення у цінний лист.

Згідно ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Однак, відповідь про визнання чи відхилення вказаних вимог позивача від ПП «СК-Енергія» отримано не було, тобто в порушення ст. 105 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України відповідач не повідомив позивача як кредитора про припинення юридичної особи та фактично ухилився від розгляду заявлених вимог по суті.

Таким чином, з метою належного захисту прав кредитора ПАТ «КБ "Приватбанк" та захисту права на звернення з грошовими вимогами до ПП «СК-Енергія» позивач звернувся з до суду.

При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Оскільки ПАТ «КБ "Приватбанк" не було отримано від ПП «СК-Енергія» повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, то строк, передбачений частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України, не підлягає застосуванню в даному випадку, вимоги позивача не можуть вважатися погашеними, а право на визнання вимог ПАТ «КБ "Приватбанк» є таким, що підлягає судовому захисту.

Отже, підставою звернення є відсутність відповіді голови ліквідаційної комісії Приватним підприємством «СК-Енергія» про визнання чи відхилення вказаних вимог підприємством.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором та Умовами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про визнання ПАТ «КБ «Приватбанк» кредитором ПП «СК-Енергія» на суму 56894,07 грн., підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 105, 110, 111, 112, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59-61, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк "Приватбанк" (код 14360570, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) кредитором Приватного підприємства «СК - Енергія» (вул. Боженка, 106, м. Чернігів, 14005, код 33799903) на суму 56894,07 грн. заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 01.02.11 р..

3. Стягнути з Приватного підприємства «СК - Енергія» (код 33799903, вул. Боженка, 106, м. Чернігів, 14005, код 33799903) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк "Приватбанк" (код 14360570, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 червня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон