Ухвала

від 29.05.2014 по справі 2а-7287/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/66068/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі № 2а-7287/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія «Енерготрейд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2009 №0000792304/0, від 25.11.2009 №0000792304/1, від 03.02.2010 №0000792304/2, від 09.09.2009 №0000782304/0, від 25.11.2009 №0000782304/1, від 03.02.2010 №0000782304/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000792304/0 від 09.09.2009, №0000792304/1 від 25.11.2009, №0000792304/2 від 03.02.2010 в частині визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд» суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 151210,00 грн. та застосування 131472,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Енерготрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт № 466/23/4/33240206 від 17.08.2009.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пункту 1.32 статті 1 , пункту 5.1 статті 5 , підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором купівлі продажу №01/ЕК-08 від 29.09.2008, укладеним з ТОВ «Компанія «Юнік-ком», за договором (агентська угода) №2/01 КЕ від 21.12.2009, укладеним з ТОВ «БРК «Солол-М», за договором №46 від 04.10.2007, укладеним з ТОВ «Еко 101», за договором №2/18 КЕ від 27.07.2007, укладеного з ПП «Мандарин 2004» з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Крім того, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» отримувало агентські послуги від ТОВ «Компанія «Туркарго», ТОВ «Істейт-Груп ЛТД», ТОВ «КГ «Онікс», ТОВ «Сервісплюстар», ТОВ «РКК «Гравес-транслізинг», ПП «Аолеон».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 09.09.2009 №0000792304/0, від 25.11.2009 №0000792304/1, від 03.02.2010 №0000792304/2 про визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 4495366,70 грн., в тому числі: податок на прибуток підприємства 2646967,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1848399,70 грн.;

- від 09.09.2009 №0000782304/0, від 25.11.2009 №0000782304/1, від 03.02.2010 №0000782304/2 про визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4215652,22 грн., в тому числі: податок на додану вартість 2810434,81 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1405217,41 грн.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання зазначених вище договорів підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, виписаними особами, які мають статус платника податку на додану вартість, тощо.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров