Ухвала

від 15.05.2014 по справі 817/3205/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/800/62086/13

15 травня 2014 року м. Київ К/800/62086/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року

у справі № 817/3205/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний

союз -РЗВА"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління

Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» (надалі також - позивач, ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 липня 2013 року: №0002902342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 305415,00 грн. та №0002912342, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 192900,00 грн.; №0002922342, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1774,00 грн., та від 25 липня 2013 року №0003732342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1197,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області: №0002902342 від 5 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 305415,00 грн.,у тому числі за основним платежем на 203610,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 101805,00 грн.; від 5 липня 2013 року №0002912342 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 192900,00 грн.; від 5 липня 2013 року №0002922342 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 760,00 грн., за червень 2012 року на 1014,00 грн., всього на 1774,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 887,00 грн.; від 25 липня 2013 року № 0003732342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1197,00 грн., у тому числі на 798,00 грн. за основним платежем, на 399,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнано протиправними та скасовано.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 26 червня 2013 року № 426/22-200/34704105, про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток півріччя 2012 року у розмірі 204 408,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року у сумі 798,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 203 610,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (рядок 23.2) Декларації з ПДВ за квітень місяць 2012 року в розмірі 760,00 грн., за червень місяць в сумі 1014,00 грн., завищено залишок від'ємного значення (рядок 19) Декларації з ПДВ за червень 2012 року в сумі 192900,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду в результаті пред'явлення відрахувань при обчисленні ПДВ та включення до складу витрат витрат при розрахунку податку на прибуток по господарським операціям з ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Електрощит Україна», ТОВ «Юткомплекс», які носять безтоварний характер, а правочини між зазначеними суб'єктами господарювання укладені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними.

Так, витрати, як зазначено в підпункті 14.1.27 ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.2 статті 182 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пункту 200.3 статті 2001 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги), отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення доходу для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9 квітня 2012 року між ТОВ «Електрощит Україна» (Постачальник) та ТОВ «РЗВА-Електрик» (Покупець) укладено договір № П11218, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію (вимірювальні трансформатори).

24 січня 2012 року між ТОВ «Юткомплекс» (Постачальник) та ТОВ «РЗВА-Електрик» (Покупець) укладено договір №П11196, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію, а саме: пароніт, прокладки гумові, пластини гумові і гумовотканні, стержень поліуретановий, стрічку фторопластову.

22 листопада 2011 року між ТОВ «Стілл-Імпекст» (Постачальник) та ТОВ «РЗВА-Електрик» (Покупець) укладено договір № 212.31/М-07-12, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця металопрокат.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи (податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, докази використання у власній господарській діяльності поставленого товару), що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Електрощит Україна», ТОВ «Юткомплекс».

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки в ході судового розгляду справи не було підтверджено заниження ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» податку на прибуток за перше півріччя 2012 року у розмірі 204 408,00 грн., завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (рядок 23.2) Декларації з ПДВ за квітень місяць 2012 року в розмірі 760,00 грн., за червень місяць в сумі 1014,00 грн., завищення залишку від'ємного значення (рядок 19) Декларації з ПДВ за червень 2012 року в сумі 192900,00 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко