Рішення

від 06.06.2014 по справі 926/699/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2014 р. Справа № 926/699/14 За позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД»

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - 1 657 400,00 грн.

Суддя Миронюк С.О.

Представники сторін:

від позивача - Авдієнко - представник. Довіреність № 08-42-186/84800 від 03.04.2014 р.

від відповідача - Бурма С.В. - представник. Довіреність від 14.03.2014 р.

СУТЬ СПОРУ : публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" м. Київ звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянвка Імпекс ЛТД» м. Чернівці , в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженною відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Генеральним договором про здійснення кредитування № 39 від 08.08.2008 року (з урахуванням додаткових договорів, в тому числі і Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08.08.2008 р., договорів про внесення змін та доповнень, та додатків до них) у розмірі 1 657 400,00 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» (58000, м. Чернівці, вул. Миколаївська. 36Н; код ЄДРПОУ 31620929) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; і ЄДРПОУ 00039019) права власності на комплекс, виробничу базу, який складається з: адмінкорпусу літ. «А», керамблок, площею 215,60 кв.м., побутового корпусу літ. «Б», керамблок, площею 113,00 кв.м, цементного складу літ. «В», металев., площею 219,60 кв.м., компресорної літ «Г»,- металев., площею 10,40 кв.м, майстерні літ. «Д», металев, площею 11,00 кв.м., складу готової продукції літ. «Е», метал., площею 8,8 кв.м., навісу літ. «Ж», складу готової продукції літ. «З», металев., площею 326,10 кв.м, виробничого корпусу літ. «И», металев., площею 307,00 кв.м., вбиральні літ. «К», трансформаторної літ. «Л», заправочних колонок 1-3 метал., цистерн 4-6, металев., огорожі 7-9, метал, сітка, кранових шляхів 10, метал., реєстраційний номер 3553335, що розташоване за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, вул. Кобилянської О., буд. № 2 та на земельну ділянку для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг площею 1,4591 га, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002, що розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, вул. Кобилянської О., 2.

Ухвалою суду від 06.05.2014 року розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

В судових засіданнях 20.05.2014 р. та 27.05.2014 р. оголошено перерву до 06.06.2014 р.

20.05.2014 р. та 06.06.2014 р. відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/7456//14 про визнання недійсним генерального договору № 39 про здійснення кредитування від 08.08.2008 р. що розглядається господарським судом міста Києва.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання договору недійсним, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, пункт 1 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству; тобто, мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги. При цьому, вказана норма не містить умови про її застосування, виключно за наявності тотожності суб'єктного складу сторін спору зі сторонами оспорюваного договору.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору.

Враховуючи наявність права суду, а не обов'язку щодо зупинення провадження у справі, виключно конкретні обставини даного спору та підстави позову про визнання договору недійсним, наявність інших способів захисту права чи законного інтересу відповідача навіть у разі визнання недійсним спірного правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав зупинення провадження по даній справі до вирішення іншої, яка перебуває у провадженні господарського суду міста Києва.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотеколержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов'язання, між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався, як це передбачено ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, шляхом визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України, не відповідає вимогам закону, а тому відсутній предмет спору.

Позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх прав тільки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачає його примусовий продаж в порядку, встановленому законодавством.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» укладений Генеральний договір № 39 про здійснення кредитування від 08.08.2008 року (надалі - Генеральний договір).

За умовами п. 1 Генерального договору Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пп. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Генерального договору спосіб, в який надасться кредит, факт надання кредиту, факт повернення кредиту, порядок погашення кредиту визначається додатковими договорами.

08.08.2008 року укладений Додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2 до Генерального договору про здійснення кредитування № 39 від 08.08.2008 року (надалі за текстом - «Додатковий договір»).

Згідно із п.п. 1.1, 1.1.1 Додаткового договору Кредитор зобов'язується згідно Генерального договору та Додаткового договору надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування; надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13% річних в доларах США та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку №1 до цього Договору (надалі - «Тарифи») в межах максимального ліміту заборгованості 3 505 150,00 дол. США та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 07.08.2009 року.

Згідно із п. 2.5 Додаткового договору нарахування процентів за користування кредит здійснюється у валюті кредиту щодекадно , а згідно із п. 2.6 Додаткового договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п. 2.9 Додаткового договору сплата комісій здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені Тарифами; сплата комісій також передбачена і п.п. 1.1 Генерального договору також у порядку та розмірі, визначеному Тарифами (Додаток №1 до Генерального договору).

Договором № 1 від 07.08.2009 р. Про внесення змін умов Додаткового договору до Генерального договору внесено зміни та доповнення до Додаткового договору. Зокрема, згідно із п.п. 1.1., 1.1.1. Додатковго договору Кредитор зобов'язується, згідно Генерального договору з додатковими договорами до нього та цього Договору надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту 3 500 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних в доларах США та 23% річних в гривні, а також комісій, в розмірі та порядку визначеному Тарифами, із встановленням наступного ліміту заборгованості:

- березень 2010 - липень 2010 - 100 000,00 доларів США та кінцевим терміном повернення заборгованості з кредитом 07.08.2010 р.

Договором №2 від 12.07.2010 року про зміну умов Додаткового договору до Генерального договору процентна ставка була встановлена на рівні 21% річних в гривні та 14% річних в доларах США , а також було змінено графік зменшення максимального ліміту заборгованості та кінцевий термін повернення кредиту:

- березень 2011 - липень 2011 - по 100 000,00 дол. США, кінцевий термін поверненні заборгованості - 06.08.2011.

Згідно із п. 2.5 Додаткового договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця.

Договором №3 від 30.12.2010 р. про зміну умов Додаткового договору до Генеральною договору процентну ставку в доларах США було знову змінено з 14% річних до 13% річних.

Згідно із п.2.5 Додаткового договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості з кредитом на кінець дня.

Відповідно до п. 2.6 Додаткового договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно).

Згідно із Договором №4 від 05.09.2011 року про зміну умов Додаткового договору до Генерального договору було встановлено відсоткову ставку, визначену п. 1.1.1 Додаткового договору в розмірі 1М Libor+10,25 річних в доларах США, але не більше 13% річних в долара[ США. За цим Договором №4 також було змінено графік зменшення заборгованості, а самt встановлено наступний графік зменшення ліміту заборгованості:

- щомісячно до 30 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2011 р. по липень 2012 р. - по 7 тис. дол.. США з кінцевим терміном повернення заборгованості 05.08.2012 р.

Договором №5 від 05.09.2012 року про зміну умов Додаткового договору до Генерального договору було змінено графік зменшення заборгованості, визначений п .1.1.1 Додаткового договору і встановлений наступний графік зменшення ліміту заборгованості:

- щомісячно до 30 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2012 року по липень 2013 року - по 7,0 тис, дол. США та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом 04.08.2013 року в сумі 3 339,0 тис, дол. США на умовах, визначених цих Договором.

Згідно із п.1.2 цього Договору №5 п. 1.1.1.1 Додаткового договору був викладений у наступній редакції: «Процентна ставка за цим договором встановлюється на строк 3 місяці по 04.12.2012р. Надалі зазначений розмір процентних ставок підлягає перегляду Кредитором кожні наступні 3 місяці».

Відповідно до Генерального договору та Додаткового договору до нього 21 серпня 2008 року Позивачем були надані кредитні кошти Позичальнику у розмірі 3 500 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №7/1 від 21.08.2008 р. та випискою по особовому рахунку Позичальника.

За період з 21.08.2008 року по 27 лютого 2013 року Позивачем було нараховано, а Позичальником було сплачено 1 992 544,76 доларів США процентів по кредиту (останній платіж по процентам надійшов від Позичальника 04.03.2013 року).

Погашення по тілу кредиту у розмірі 7 000,00 дол. США востаннє було зроблено Позичальником 28 лютого 2013 року.

З березня 2013 року Позичальник остаточно припинив сплачувати заборгованість по тілу кредиту та процентам.

Відповідно до п. 4.2 Додаткового договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 процент в національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п.4.4 Додаткового договору (з урахуванням змін внесених Договором №3 від 30.12.2010 року про зміну умов Додаткового договору до Генерального договору) нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Генерального договору про здійснення кредитування №39 від 08.08.2008 року (з урахуванням додаткових договорів, в тому числі і Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2, договорів про зміни та доповнення та додатків до нього) заборгованість Позичальника перед Позивачем станом на 18 березня 2014 року складає 4 025 258,37 доларів США та 5 691,45 гривень, а саме:

Заборгованість за кредитом - 3 374 000,00 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 р,- 32 919 443,20 грн.);

Заборгованість за процентами - 357 045,24 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 р. - 3 483 618,98 грн.);

Розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 270 721,84 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 р. - 2 641 378,81 грн.);

Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 23 491,29 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 р. - 229 199,84 грн.);

Комісії - 5 691,45 гривень.

10 листопада 2009 року між Банком та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №3396 (надалі - «Іпотечний договір»), за умовами п. 1.1 якого Іпотекодавець передав в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Генеральним договором з наступними Додатковими угодами до нього наступне нерухоме майно: комплекс, виробничу базу, який складається з: адмінкорпусу літ. «А», керамблок, площею 215,60 кв.м., побутового корпусу літ. «Б», керамблок, площею 113,00 кв.м, цементного складу літ. «В», металев., площею 219,60 кв.м., компресорної літ «Г», металев., площею 10,40 кв.м, майстерні літ. «Д», металев, площею 11,00 кв.м., складу готової продукції літ. «Е», метал., площею 8,8 кв.м., навісу літ . «Ж», складу готової продукції літ. «З», металев., площею 326,10 кв.м, виробничого корпусу літ. «И», металев., площею 307,00 кв.м., вбиральні літ. «К», трансформаторної літ. «Л», заправочних колонок 1-3 метал., цистерн 4-6, металев., огорожі 7-9, метал, сітка, кранових шляхів 10, метал., реєстраційний номер 3553335, що розташоване за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, вул. Кобилянської О., буд. №2 та земельну ділянку для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, вул. Кобилянської О., №2, площею 1,4591 га, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002, на якій це майно знаходиться (надалі за текстом - «Предмет іпотеки»).

07.09.2011 був укладений Договір №1 про внесення змін до Іпотечного договору від 10.11.2009 р., який є невід'ємною частиною Іпотечного договору.

За умовами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За умовами п.п. 2.4.3., 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання (Договору кредиту) Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Пункт 2.4.7 Іпотечного договору передбачає право Іпотекодержателя у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема і Закону України «Про іпотеку» тощо.

Пунктом 4.6. Іпотечного договору передбачено право Іпотекодержателя за своїм вибором звертати стягнення на Предмет іпотеки, в тому і на підставі рішення суду (п. 4.6.1. Іпотечного договору), і шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п.4.6.3 Іпотечного договору).

Право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, передбачено і ст. 589 ЦК України.

У Листі Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) вказано, що «відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону N 898-ІУ іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Разом із тим ч. З ст. 33 Закону N 898-ІУ передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі). Отже, наведеними вище нормі законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону N 898-ІУ) не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом».

Таким чином, з урахуванням положень ч.3 ст. 33, ст. 36, ч. І ст. 37 Закону України «І іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

На виконання положень ст.ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» 10 лютого 2014 року відповідачу була надіслана письмова вимога про виконання порушеного зобов'язання (вих. № 08.42-186/67-2585 від 07.02.2014 року), в якій Відповідачу було запропоновано погасити заборгованість за кредитом, а також попереджено про те, що у разі невиконання цієї вимоги у тридцяти денний строк, Банк буде змушений вжити заходів для задоволення своїх вимог, шляхом) звернення на Предмет іпотеки, в тому числі і в такий спосіб як набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки за рішенням суду.

Протягом встановленого тридцятиденного строку ця вимога Відповідачем не була; задоволена, тому Банк, керуючись ст.ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі і шляхом набуття права власності на нього.

Згідно із ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до висновку про незалежну оцінку майна, зроблену суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Енергомакс» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12021/11, виданий ФДМ України 09.06.2011 р.) від 18 квітня 2014 року ринкова вартість предмету іпотеку становить 1 657 400,00 гривень з ПДВ, в тому числі: вартість комплексу виробничої бази - 986 400,00 гривень з ПДВ, вартість земельної ділянки - 671 000,00 гривень без ПДВ.

За умовами ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, у тому числі і права власності на майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За умовами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Посилання відповідача у відзиві на позов не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного:

За умовами п.п. 2.4.З., 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання (Договору кредиту) Іпотекодержатель мас право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 2.4.7 Іпотечного договору передбачає право Іпотекодержателя у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема і Закону України «Про іпотеку», тощо.

Пунктом 4.6. Іпотечного договору передбачено право Іпотекодержателя за своїм вибором звертати стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі і на підставі рішення суду (п. 4.6.1. Іпотечного договору), і шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п.4.6.3 Іпотечного договору).

Право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, передбачено і ст. 589 ЦК України.

Слід відмітити, що на виконання положень ст.ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» 06 лютого 2014 року Відповідачу була надіслана письмова вимога про виконання порушеного зобов'язання, в якій Відповідачу було запропоновано погасити заборгованість за кредитом, а також попереджено про те, що у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк, банк буде змушений вжити заходів для задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі і в такий спосіб як набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки за рішенням суду.

Протягом встановленого тридцятиденного строку ця вимога Відповідачем не була задоволена, тому позивач, керуючись ст.ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» мас право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і шляхом набуття права власності на нього.

У Листі Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) вказано, що «відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону N 898-ІУ іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателю на нерухоме майно, яке с предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Разом із тим ч. З ст. 33 Закону N 898-ІУ передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Отже, наведеними вище нормами законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону N 898-ІУ) не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотскодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК мас право вимагати застосування його судом».

Крім того, відповідно до н. 39. Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», «з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є: предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки ними нормами передбачено задоволення вимог іпогекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК мас право вимагати застосування його судом».

Посилання Відповідача на п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не може бути застосовано, оскільки він торкається лише випадку коли не було вжито заходів досудового врегулювання, а в даному випадку, окрім багаторазово усних перемовин, відповідачу була направлена письмова вимога в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», що і є письмовим підтвердженнях встановленої діючим законодавством спроби позасудового врегулювання.

Отже твердження відповідача щодо невірного вибору способу захисту права та відсутності предмету спору є безпідставними.

Також слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумаченні положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року (Справа N 1-7/99) вказано, що «Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України. Відповідно до мотивувальної частини цього рішення, «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Таким чином, до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати саме той закон який діє на час його застосування. Оскільки питання, про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло в 2014 році, то відповідно і застосовуватись повинні норми закону, які діють в даний час.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» перед Публічним акціонерним товаристом «Укрсоцбанк» за Генеральним договором про здійснення кредитування №39 від 08.08.2008 року (з урахуванням додаткових договорів, в тому числі і Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.08.2008 р., договорів про внесення змін та доповнень, та додатків до них) у розмірі 1 657 400,00 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» (58000, м. Чернівці, вул. Миколаївська. 36Н; код ЄДРПОУ 31620929) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) права власності на комплекс, виробничу базу, який складається адмінкорпусу літ. «А», керамблок, площею 215,60 кв.м., побутового корпусу літ. «Б», керамблок, площею 113,00 кв.м, цементного складу літ. «В», металев., площею 219,60 кв.м., компресорної літ «Г»,- металев., площею 10,40 кв.м, майстерні літ. «Д», металев, площею 11,00 кв.м., складу готової продукції літ. «Е», метал., площею 8,8 кв.м., навісу літ. «Ж», складу готової продукції літ. «З», металев., площею 326,10 кв.м, виробничого корпусу літ. «И», металев., площею 307,00 кв.м., вбиральні літ. «К», трансформаторної літ. «Л», заправочних колонок 1-3 метал., цистерн 4-6, металев., огорожі 7-9, метал, сітка, кранових шляхів 10, метал., реєстраційний номер 3553335, що розташоване за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, в Кобилянської О., буд. №2 та на земельну ділянку для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг площею 1,4591 га, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002, що розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, село Боянівка, вул. Кобилянської О., 2.

3. Стягнути з ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36 Н код 31620929 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (м. Київ вул. Ковпака, 29 код 00039019) судовий збір у розмірі 33 148,00 гривень.

Повне рішення складено та підписано 11.06.2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк