Постанова

від 10.06.2014 по справі 905/42/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №905/42/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівБудко Н.В., М`ясищева А.М. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Ковалевська Н.В. - представник за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 13.03.2014 року у справі№ 905/42/14 (суддя С.Ю. Гринько) за позовомПриватного підприємства "Олпостач" с. Балівка Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" м. Донецьк простягнення 64455,42грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2014 року у справі № 905/42/14 позов Приватного підприємства "Олпостач" с. Балівка Дніпропетровської області задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" м.Донецьк на користь позивача заборгованість в сумі 46004,00грн., пені в сумі 8451,42грн., судового збору в розмірі 1827,00грн. В решті заявлених вимог в частині стягнення 10000,00грн. розгляд справи припинено за відсутністю спору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що строк оплати товару у нього не настав, оскільки позивачем в порушення умов договору не надано документів, що посвідчують якість товару. В частині вимог про стягнення пені скаржник зазначає про їх незаконність у зв'язку з тим, що вони заявлені зі спливом строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу №07/04 від 07.04.2014 року представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання та необхідністю витребування у позивача додаткових документів по справі, ухвалою від 16.04.2014 року відкладено розгляд справи на 28.05.2014 року.

На виконання вимог вищевказаної ухвали, позивачем за супровідним листом №15/05 від 15.05.2014 року надано розгорнутий розрахунок пені, а також заявлено клопотання №16/05 від 15.05.14р. про розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою від 28.05.2014 року відкладено розгляд справи на 10.06.2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача висловилися на підтримку апеляційної скарги.

Представник позивача, у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Також, позивачем заявлено клопотання, розглянути справу в їх відсутності, яке судова колегія задовольняє.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що між сторонами укладено договір поставки № 12/53 від 18.05.2013р., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар: макуху соняшникову та соєву, шрот соняшниковий та соєвий, масло рослинне, сою повножирову (виробництво Україна). Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем, обумовлюються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Договір відповідно до п. 7.1, набирає чинності з моменту його підписання повноважними особами і діє до 31.12.2012р.

До вищевказаного договору укладено специфікації №1 від 18.05.2012р., №2 від 03.07.2012р., та №3 18.07.2013р. в яких сторонами обумовлений строк поставки, найменування, якість та кількість, ціна товару.

Відповідно до п. 5 специфікацій покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару та підтвердженням якості висновком лабораторії покупця про відповідності якості товару. Фактична поставка товару підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (п. 7 специфікацій).

На виконання умов Договору та Специфікацій до нього, позивач за видатковими накладними № РН-0000021 від 21.05.2012р. на суму 110187,00грн, № РН-0000022 від 23.05.2012р. на суму 97200,00грн, № РН-0000023 від 24.05.2012р. на суму 115760,00грн, № РН-0000032 від 05.07.2012р. на суму 59280,00грн, № РН-0000033 від 06.07.2012р. на суму 58900,00грн, № РН-0000034 від 07.07.2012р. на суму 59774,00грн, № РН-0000035 від 08.07.2012р. на суму 36518,00грн, № РН-0000036 від 11.07.2012р. на суму 59280,00грн, № РН-0000037 від 12.07.2012р. на суму 54340,00грн, № РН-0000041 від 21.07.2012р. на суму 58710,00грн, № РН-0000042 від 22.07.2012р. на суму 56126,00грн, № РН-0000050 від 27.07.2012р. на суму 59058,00грн., № РН-0000051 від 28.07.2012р. на суму 59058,00грн, № РН-0000052 від 29.07.2012р. на суму 49022,00грн, № РН-0000053 від 30.07.2012р. на суму 47487,00грн. передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 980691,00грн., що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача у зазначених видаткових накладних (а.с.26-31, 33-35, 37-42) та товарно-транспортних накладних (а.с.43-51), а також довіреностями №848/1 від 21.05.2012р., № 31/1 від 05.07.2012р., №53 від 18.07.2012р. (а.с.а.с.25,32,36).

Відповідач отриманий від позивача товар в порушення умов договору сплатив лише частково в сумі 924687,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.52-70).

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе за умовами договору зобов'язань та вимог чинного законодавства в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку із чим за ним перед позивачем виникла заборгованість в сумі 56004,00грн. грн., за стягненням якої, а також пені за період з 18.06.2013р. по 18.12.2013р. в розмірі 8451,42грн., позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

В перебігу розгляду справи відповідачем в погашення наявної заборгованості за поставлений товар перераховано 10000,00грн. боргу, в підтвердження чого останнім надано копію банківської виписки №3912 від 17.02.2014 року (а.с.209-212), в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення боргу в сумі 10000,00грн. за відсутністю спору на час його вирішення, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 46004,00грн. та пені в сумі 8451,42грн., господарський суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними (а.с.26-31, 33-35, 37-42) та товарно-транспортних накладних (а.с.43-51) було здійснено поставку товару на загальну суму 980691,00грн.

Проте, відповідачем не було виконано своїх договірних зобов'язань по оплаті за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 46004,00грн.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 46004,00грн. за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення з відповідача на користь позивача.

Доводи апелянта в частині ненастання строку оплати товару у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують якість товару, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки їм була надана належна правова оцінка під час розгляду справи в суді першої інстанції, з якою погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.1 договору, за несвоєчасну оплату рахунків за отриманий товар, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8451,42грн., нарахованої за період з 18.06.2013р. по 18.12.2013р. , як правомірно заявленої та арифметично вірної.

При цьому, твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені є безпідставними, а тому колегія суддів їх до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що зазначена заява має силу документа, що породжує певні юридичні наслідки, оскільки відповідно, до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а тому, вказана заява, виходячи з вимог ст.ст.34,36 ГПК України має подаватись у письмовому вигляді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності в належній формі та відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2014 року у справі №905/42/14 - залишити без змін.

Головуючий О.А.Скакун

Судді: Н.В.Будко

А.М.М`ясищев

Надруковано: 7 прим.

1,2. позивачу;

3,4. відповідачу;

5. у справу;

6 ДАГС;

7.ГСДО.