Постанова

від 11.06.2014 по справі 826/6106/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2014 року 09:12 № 826/6106/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (далі - позивач, ПрАТ «СК «Еталон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0007472202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про відсутність реального характеру договорів перестрахування, укладених з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ПрАТ «Промислово страховий Альянс» та ТДВ «СК «Відродження України» є безпідставними та такими, що базуються на хибних припущеннях. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, а також наявність доказів, що свідчать про відповідність здійснених позивачем правочинів, вимогам законодавства. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали актів перевірок контрагентів позивача, які свідчать про укладання ними правочинів без мети настання реальних наслідків, тобто їхню нікчемність. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача із ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ПрАТ «Промислово страховий Альянс» та ТДВ «СК «Відродження України» не мали реального характеру. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20080515) та зареєстроване як фінансова установа 21.08.2004, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с. 20 Додаток №1 до справи).

Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 16.09.2013 №717, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання, згідно з пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведена документальна планова перевірка позивача.

За результатами перевірки відповідач склав акт №1925/2202/20080515 від 15.11.2013 про результати документальної планової перевірки ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (далі - акт №1925/2202/20080515).

Згідно висновків вказаного акту, відповідач встановив, що позивач допустив порушення податкового законодавства, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено дохід від діяльності, іншої ніж страхова на загальну суму 7 706 863,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення від 28.11.2013 №01-04-1627 на акт перевірки №1925/2202/20080515 (а.с. 216-225 Додаток №1 до справи),за результатом розгляду яких відповідач листом про розгляд заперечення від 05.12.2013 № 8262/10/26-59-22-02 повідомив про залишення без змін висновків акту перевірки та залишення без задоволення заперечень позивача (а.с. 226-235 Додаток №1 до справи).

На підставі акту перевірки №1925/2202/20080515 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2013 №0007472202, яким ПрАТ «СК «Еталон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 240 620,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 926 716,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 313 904,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

За результатом розгляду скарг позивача Головне управління Міндоходів у місті Києві рішенням від 06.02.2014 №1203/10/26-15-10-06-15 та Міністерство доходів і зборів України від 03.04.2014 №5954/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0007472202 залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2013 №0007472202 ПрАТ «СК «Еталон» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ПрАТ «СК «Еталон» здійснювало операції з передачі ризиків у перестрахування з наступними підприємствами-перестраховиками:

- Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова та перестрахувальна компанія «Впевненість-Безпека» (код ЄДРПОУ 31958460);

- Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» (код ЄДРПОУ 30779308), яке змінило назву на товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАДА»;

- Товариством з додатковою відповідальністю «Страховик» (код ЄДРПОУ 32704920), яке змінило назву на товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво»;

- Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336);

- Закритим акціонерним товариством «Промислово страховий Альянс» (код ЄДРПОУ 22134155), яке змінило організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство.

Зазначені юридичні особи є фінансовими установами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про реєстрацію фінансової установи та здійснюють страхову діяльність на підставі відповідних ліцензій, копії яких наявні в матеріалах справи (Додаток №2 до справи).

Суд встановив, що між ПрАТ «СК «Еталон» (Перестрахований) та ТДВ «СК «Відродження України» (Перестраховик) укладено Договір про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості №9988-106/10 від 01.10.2010, згідно умов якого Перестраховик бере на себе зобов'язання після перевищення Пріоритету Перестрахованого виплатити в межах своєї відповідальності, встановленої цим Договором, збитки, що можуть настати після виплат Перестрахованим страхових сум (їх часток) за договорами страхування, що складають визначений даним договором портфель.

Аналогічний договір позивач уклав з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», а саме: Договір про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості №9988-106-11 від 30.12.2010.

Також позивач уклав з вищезазначеними контрагентами договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а саме: №ВУ-1001/03 від 01.10.2010 з ТДВ «СК «Відродження України», №ПФ-1201/01 від 01.12.2010 з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», №0701/10-СФП з ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», №9988-9977/51 від 20.01.2005 з ЗАТ «Промислово страховий Альянс», №СТ-0401/04 від 01.04.2010 з ТДВ «Страховик».

У відповідності до положень вищезазначених договорів перестрахування (ретроцесії) предметом договору є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які Сторони мають намір укласти надалі. Кожна зі Сторін, що підписала даний Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях Сторін. На підставі зазначених Договорів, Сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємними частинами Договорів.

Предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї Сторони (Перестраховика, Цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій Стороні (Перестрахувальнику, Цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення Перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування. Кожен договір перестрахування (ковер-нот, сліп) незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа), укладеного Сторонами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями статті 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Згідно із частиною 14 статті 30 Закону України «Про страхування», якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Суд встановив, що в ході виконання вищезазначених договорів ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), копії яких наявні в матеріалах справи (Додаток №3 до справи).

Платежі перестрахової премії на виконання вищезазначених договорів позивач на користь ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Відродження України» та ПрАТ «Промислово страховий Альянс» здійснював у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (Додаток №3 до справи).

Відповідач, дослідивши під час перевірки господарські відносини позивача з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Відродження України» та ПрАТ «Промислово страховий Альянс», дійшов висновку, що укладені з даними контрагентами договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що є порушенням вимог статті 203, статті 207, статті 2016 Цивільного кодексу України. В результаті вчинення таких правочинів, на думку відповідача, ПрАТ «СК «Еталон» занижено скоригований валовий дохід на суму 7 706 863,00 грн. та, відповідно, занижено податок на прибуток страхових організацій на суму 1 926 716,00 грн., у зв'язку з чим було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0007472202.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач посилався на матеріали актів перевірок вищезазначених контрагентів позивача, а саме:

- акт Броварської ОДПІ № 28/22-4/30779308 від 19.07.2013 про результати планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Рада» (ТДВ «СК «Відродження України) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СК «Рада» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Операції зі страхування та перестрахування ТДВ «СК «Рада» порушують положення частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 445/2250/30303336 від 19.07.13 про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхової компанії «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» здійснює передачу страхових ризиків страховик компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а. саме: ТДВ «Перша муніципальна страхова компанія», ТДВ «Страховик», ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»). ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» правочини відповідно до відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- акт Бориспільської ОДПІ (відповідач не повідомив дату на номер акту) про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової Компанії «Сяйво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СК «Сяйво» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ «СК «Відродження України», ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека». ТДВ «Страховик» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ТДВ «Страховик» (Сяйво) правочини відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

Також, відповідач без зазначення джерела інформації, посилався на те, що ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ «Перша муніципальна страхова компанія», ТДВ «Страховик», ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»). ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, та через проведені операції з цінними паперами. Операції зі страхування та перестрахування ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» порушують вимоги статей 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Стосовно контрагента ПрАТ «Промислово страховий Альянс» відповідач не зазначив жодного джерела інформації щодо сумнівності діяльності даного товариства, однак наполягав на відсутності реального характеру договорів, укладених з ним позивачем.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що правочини ПрАТ «СК «Еталон» з контрагентами: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Відродження України» та ПрАТ «Промислово страховий Альянс» здійснені без мети настання реальних наслідків та з порушенням положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, тобто є нікчемними, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд відхиляє посилання відповідача на матеріали вищезазначених актів перевірок контрагентів позивача, оскільки на вимогу суду не було надано доказів на підтвердження викладених у них доводів. Крім того, відповідач не вказав джерело інформації щодо нікчемності операцій зі страхування та перестрахування, здійснених між позивачем та ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та не навів жодних зауважень щодо діяльності ПрАТ «Промислово страховий Альянс».

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 та постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Відповідач не надав доказів звернення ним до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Відродження України» та ПрАТ «Промислово страховий Альянс» недійсними.

Крім того, суд встановив, що на підставі акту №445/2250/30303336 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0004752202, яке ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» оскаржило в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 №826/18310/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0004752202. При прийнятті вказаних рішень, судами була досліджена реальність вчинених ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

На підставі акту №28/22-4/30779308 від 19.07.2013 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0004862204, яке ТДВ «СК «Рада» оскаржило в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 №810/5624/13-а позов ТДВ «СК «Рада» було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0004862204. При прийнятті вказаного рішення, судом була досліджена реальність вчинених ТДВ «СК «Рада» правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідно до вказаних судових рішень, доводи, викладені в актах перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» №445/2250/30303336 та ТДВ «СК «Рада» №28/22-4/30779308 від 19.07.2013 були спростовані належним чином оформленими первинним документами. З огляду на зазначене, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали вказаних актів, як доказ протиправності та невідповідності вимогам законодавства, укладених між позивачем і даними контрагентами договорів.

Суд встановив, що на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на дату розгляду даної справи контрагенти позивача - ТДВ «СПК «Впевненість-безпека», ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СК «Рада (ТДВ «СК «Відродження України») ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» та ПрАТ «Промислово страховий Альянс» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та станом на дату розгляду справи не перебувають в процесі припинення. Вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних юридичних осіб, відсутні.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, статутний фонд контрагентів позивача становить: ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» - 48 400 000,00 грн., ТДВ «СК «Рада (ТДВ «СК «Відродження України») - 20 450 000,00 грн., ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» - 27 771 100,00 грн., ПрАТ «Промислово страховий Альянс» - 30 000 000,00 грн., ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво») - 15 000 000,00 грн.

Наявність статутного капіталу у контрагентів позивача у зазначених розмірах, на думку суду, свідчить про можливість виконання ними обов'язку щодо здійснення виплат у разі настання страхового випадку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та зазначеними контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

В свою чергу, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи відповідача, що суми страхових платежів, отриманих від страхувальників мали бути оподатковані позивачем за правилами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як інші доходи платника податків за звітний податковий період (як безповоротна фінансова допомога) є необґрунтованими на суперечать положенням законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 926 716,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 313 904,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.12.2013 №0007472202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський