Постанова
від 03.06.2014 по справі 815/2544/14
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2544/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю:

секретаря - Музика А.О.,

представників позивача - Неделко В.М., Павлішина В.Й.,

представника відповідача - Астахової Ю.М., Дімова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001232203 та №0001222203 від 16.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16289 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 4073 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15513 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3879 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що результати позапланової виїзної перевірки по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс», за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного податкового законодавства України, а висновки підлягають скасуванню. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-10).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2014 року № 0001222203 та № 0001232203 прийняті на підставі акту перевірки, який складений за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Моторсервіс» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс» за період з 01.10.2012 року по31.03.2013 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8.1, п.138.3, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.06.1999 року за № 15561200000015826 (а.с.25).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ТОВ «Моторсервіс» за КВЕД є: 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи в період з 21.03.2014 року по 27.03.2014 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області Герасимюк В.О., на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на виконання Постанови про призначення документальної перевірки прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Запорізької області радника юстиції Маміч А.І. та на підставі Наказу № 300 від 20 березня 2014 року, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Моторсервіс» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 866/15-54-22-03/30445404 від 03.04.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Моторсервіс» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року (а.с.13-24).

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2014 року № 0001222203 та № 0001232203, за порушення вимог пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8.1, п.138.3, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16289 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 4073 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15513 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3879 грн.(а.с.11-12).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Під час перевірки відповідачем взято до уваги:

- аналітичне дослідження № 137/2/08-01-16-0418 від 02.12.2013 року проведене головним державним ревізором-інспекторм відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Волоховою Т.О. стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «Анкомтех Сервіс» за період з 01.10.2012 року по 01.04.2013 року на підставі матеріалів досудового розслідування по кримінальній справі № 32013080280000045, за фактом фіктивного підприємництва та у висновках даного дослідження вказано, що суб'єкт господарської діяльності ТОВ «Анкомтех сервіс» має ознаки фіктивності, не мало на меті проводити фінансово-господарську діяльність та створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності, направленої на надання іншим підприємствам послуг по формуванню витрат, а тому не могло брати участь у здійсненні господарських операцій на користь:

- державних підприємств на загальну суму 208 184,54 грн., у тому числі ПДВ - 34697,42 грн.;

- недержавних підприємств в загальній сумі 5 792 367,63 грн., у тому числі ПДВ - 965 394,61 грн.

Крім того, у вищезазначеному дослідженні зазначено, що існує вірогідність розтрачання посадовими особами державних підприємств у період з 01.10.2012 року по 01.04.2013 року державних коштів в сумі 208 184,54 грн., (у тому числі ПДВ - 34 697,42 грн.) які було перераховано на фіктивне підприємство ТОВ «Анкомтех Сервіс» за товари, та в подальшому, перераховані підприємствам з ознаками «фіктивності».

Судом встановлено, що між ТОВ «Моторсервіс» (Покупець) та ТОВ «Анкомтех сервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 11.10.2012 року (а.с.31). Згідно п.1.1 зазначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Двигуни, а Покупець - прийняти й оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору представник позивача надав видаткову накладну № 3001 від 30.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн. (а.с.32); прибуткову накладну № 776 від 30.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.; податкову накладну № 3001 від 30.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн. (а.с.33); видаткову накладну № 1703 від 17.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн. (а.с.34); прибуткову накладну № 745 від 17.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.; податкову накладну № 1704 від 30.10.2012 року на суму 46 539 грн., в т.ч. ПДВ 7756,50 грн. (а.с.35); Виписки з рахунку ТОВ «Моторсервіс» за 17.10.2012 року., 18.10.2012 року та 30.10.2012 року (а.с.36-38). Але податкові та видаткові накладні не підтверджуються ніяким документами щодо фактичного виконання цих робіт.

Стосовно іншого контрагента - СВК «Росія», позивачем до суду також надано договір купівлі-продажу від 17.01.2011 року згідно якого ТОВ «Моторсервіс» (Продавець) зобов'язується передати у власність СВК «Росія» (Покупець), а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані Товар, відповідно до видаткових накладних, в яких зазначаються номенклатура, кількість та вартість Товару і які є невід'ємною частиною даного договору. Також надано видаткові накладні за № 1161 від 19.10.2012 року та № 1205 від 31.10.2012 року (а.с.40-41), податкові накладні № 68 від 16.10.2012 року та за №№ 101, 103 від 26.10.2012 року, виписки по особистому рахунку ТОВ «Моторсервіс» від 16.10.2012 року та від 26.10.2012 року (а.с.45-46), а також Рапорт про виконану роботу (а.с.47).

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності (визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті);

- інших витрат (визначаються згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 ст.138, п.140.1 ст. 140, ст. 141 цього Кодексу); крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

А згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Лише фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємства - підприємцями.

Згідно ст..42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (зі змінами та доповненнями) на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно п.3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або переробників з переробки на стороні оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (постачання) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Згідно п.5.1 зазначених рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автотранспорту, підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту, використовуються наступні типові форми єдиної первинної транспортної документації: дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діюча в межах України); товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН.

Згідно з п.2.7 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом та відомствами України.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару. Проте, обов'язок складання товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими на відміну від вищезгаданого акта у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Так, згідно з п. 11.1 зазначених Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Представником позивача не надано до суду жодних підтверджуючих документів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або інших документів стосовно транспортування придбаних двигунів у ТОВ «Анкомтех сервіс» на склад позивача, а надано лише договір оренди складу від 01.09.2010 року № 01/2010/4, на який нібито привезені двигуни. Фіксування заїзду будь-яких вантажівок та контрольно-пропускних журналів відсутні та ненадані позивачем.

Також суд критично ставиться до їх подальшої реалізації, адже згідно договору від 17.01.2011 року який укладений між позивачем та СВК «Росія» неможливо встановити, що саме та який саме товар позивач повинен продати за вищевказаним договором, так як зі змісту договору взагалі не вбачається та не зазначається такий товар, як двигуни.

Слід зазначити, що стосовно придбання двигунів за договором від 17.01.2011 року головним інженером СВК «Росія» складено Рапорт про виконання робіт (а.с.47), але в цьому рапорті не зазначено ані дати його складання, ані дати проведення виконаних робіт, які вказані в даному рапорті.

Представником позивача зазначається наступне твердження згідно того, що 11 жовтня 2012 року ним здійснено аванс у сумі 17 000 тисяч гривень за придбання товару та лише після прибуття на склад позивача двигунів, договір від 11.10.2012 року був підписаний та здійсненні наступні платежі стосовно розрахунку за товар.

З огляду на матеріали справи, судом встановлена розбіжність щодо податкової накладної, наданої позивачем від 16.10.2012 року № 68, в якій зазначена оплата двигуна щодо продажу СВК «Росія», в свою чергу позивачем надані накладні про оплату придбання двигунів від 17.10.2012 року та 30.10.2012 року, тобто не встигши придбати двигун, позивач зазначає про його продаж, що також ставить під сумнів здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає наступне, що відповідачем при проведені перевірки отримана податкова інформація від прокуратури Запорізької області, яка полягає в наступному.

Так ДПІ отримано Постанову про призначення документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс», код за ЄДРПОУ 30445404 (TOB «Моторсервіс») прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Запорізької області радника юстиції Maміч А.І. від 29.01.2014 року.

Згідно вищезазначеної Постанови, встановлено наступне: «...B провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами «Єврозапчасть» (код за ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.З ст.212 КК України та відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012 - 2013 років ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, за попередньою змовою між собою, повторно, створили ряд фіктивних суб 'єктів підприємницької діяльності серед яких TOB «Анкомтех сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980).

Вказаною групою осіб TOB «Анкомтех Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980) використовувались з метою безпідставного Формування податкового кредиту та их витрат підприємствам - контрагентам.

Так, під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 2012 підшукав мешканця м. Харків ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, який за грошову винагороду погодився надати свій паспорт та підписати у приватного нотаріуса ОСОБА_15, документи про призначення його на посаду директора TOB «Анкомтех Сервіс», картку зі зразками підпису для відкриття банківських рахунків про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

Після реєстрації TOB «Анкомтех Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980) ОСОБА_9 заволодів печаткою та реєстраційними документами створеного підприємства та виконуючи злочинні наміри, з використанням печаток, бланків, розрахункових рахунків «фіктивних» підприємств, здійснював прикриття незаконної діяльності, в тому числі використання завідомо неправдивих відомостей, що занесені в офіційні бухгалтерські, податкові та інші документи про нібито проведені фінансово-господарські операції, безпідставно формував податковий кредит підприємствам - контрагентам від «фіктивних» підприємств та отримував безготівкові кошти на розрахункові рахунки у банках.

Так, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи TOB «Моторсервіс» (код ЄДРПОУ 30445404), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 1, знаходиться на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області у період часу з 01.10.2012 по 31.03.2013, при здійсненні фінансово-господарської діяльності, всупереч встановленому порядку ведення господарської діяльності, безпідставно задекларували у складі податкового кредиту з на додану вартість операції з псевдопридбання робіт та послуг від підприємств з ознаками фіктивності TOB «Анкомтех Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980), чим спричинили ненадходження коштів до державного бюджету на загальну суму 15,5 тис. грн.

Як зазначає представник відповідача, Згідно Витягу з кримінального провадження №32013080280000045, дата внесення в ЄДР 17.09.2013 року, правова кваліфікація ст.. 205 ч.2, в період часу з листопада 2010 року по вересень 2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 за попередньою змовою між собою, повторно, створили фіктивних СПД, серед яких TOB «Анкомтех сервіс», з метою прикриття незаконної діяльності по умисному ухиленню від податків, шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових підприємствам-контрагентам, а в подальшому в період з листопада 2010 року по 2013 року вищевказані особи в змові зі службовими особами діючих підприємств надавали послуги з переведення через розрахункові рахунки «фіктивних» підприємств безготівкових коштів в готівку, складанню та видачу завідомо неправдивих х документів по безтоварним операціям, тобто сприяли вищеназваним реально СПД в умисному ухиленні від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що господарські операції позивача з контрагентом суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.04.2014 року № 0001222203 та № 0001232203, прийнято без порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 29 травня 204 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7,8, 9, 14, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 03 червня 2014 року.

Суддя Л.М. Токмілова

03 червня 2014 року.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення03.06.2014
Оприлюднено17.06.2014
Номер документу39188980
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/2544/14

Постанова від 24.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Ухвала від 04.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Ухвала від 20.05.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 07.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 03.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 19.08.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Постанова від 24.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Романішин В.Л.

Постанова від 03.06.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 24.04.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні