Постанова

від 24.07.2014 по справі 815/2544/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2544/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року ТОВ «Моторсервіс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2014р. №0001232203 та №0001222203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.3, п.138.4 ст.138, ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс», однак ДПІ при проведенні перевірки замість первинних документів використала письмові матеріали досудового розслідування та опитування сторонніх осіб без перевірки інших суб'єктів господарювання. Висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою не встановлено факту реальності здійснення договірних відносин між позивачем та ТОВ «Анкомтех сервіс»; при здійсненні фінансово-господарської діяльності позивач безпідставно декларував в складі податкового кредиту з податку на додану вартість операції з псевдо придбання робіт та послуг від контрагента, який має ознаки фіктивності, чим спричинено ненадходження коштів до Державного бюджету України. В задоволенні позову ТОВ «Моторсервіс» ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2014р. позов ТОВ «Моторсервіс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Моторсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не взято до уваги надані позивачем докази, що підтверджують поставку, приймання-передачу та наявність товару, що купувався товариством у контрагента. Здійснення реєстрації контрагента без мети реального провадження підприємницької діяльності безпідставно визнано судом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №300 від 20.03.2014р., у період з 21.03.2014р. по 27.03.2014р. службовою особою відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Моторсервіс» (код за ЄДРПОУ 30445404) по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Анкомтех сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980) за період з 01.10.2012р. по 31.03.2013р., за результатами якої складено акт перевірки №866/15-54-22-03/30445404 від 03.04.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.3, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 16289 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму 16289 грн.); п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 15513 грн. (у т.ч. за жовтень 2012 року на суму 15513 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно даних декларації з ПДВ за жовтень 2012 року ТОВ «Моторсервіс» до податкового кредиту відповідного періоду включило суми ПДВ згідно податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ «Анкомтех сервіс» на виконання договору купівлі-продажу від 11.10.2012р. ДПІ отримано Постанову про призначення документальної перевірки ТОВ «Моторсервіс» прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 29.01.2014р., з якої вбачається, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами «Єврозапчасть» (код за ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012 - 2013 років зазначені особи за попередньою змовою між собою, повторно, створили ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності серед яких TOB «Анкомтех сервіс» (код за ЄДРПОУ 38337980). Вказаною групою осіб TOB «Анкомтех сервіс» використовувались з метою безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам - контрагентам. Службові особи TOB «Моторсервіс» у період часу з 01.10.2012р. по 31.03.2013р., при здійсненні фінансово-господарської діяльності, всупереч встановленому порядку ведення господарської діяльності, безпідставно задекларували у складі податкового кредиту з на додану вартість операції з псевдопридбання робіт та послуг від підприємств з ознаками фіктивності TOB «Анкомтех сервіс», чим спричинили ненадходження коштів до державного бюджету на загальну суму 15,5 тис. грн.

Під час перевірки відповідачем взято до уваги аналітичне дослідження №137/2/08-01-16-0418 від 02.12.2013р. проведене головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Волоховою Т.О. стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «Анкомтех сервіс» за період з 01.10.2012р. по 01.04.2013р. на підставі матеріалів досудового розслідування по кримінальній справі №32013080280000045, за фактом фіктивного підприємництва, у висновках якого вказано, що суб'єкт господарської діяльності ТОВ «Анкомтех сервіс» має ознаки фіктивності, не мало на меті проводити фінансово-господарську діяльність та створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності, направленої на надання іншим підприємствам послуг по формуванню витрат, а тому не могло брати участь у здійсненні господарських операцій на користь державних підприємств на загальну суму 208184,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 34697,42 грн.) та недержавних підприємств в загальній сумі 5792367,63 грн. (у тому числі ПДВ - 965 394,61 грн.).

На підставі акту перевірки №866/15-54-22-03/30445404 від 03.04.2014р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 16.04.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001222203, яким TOB «Моторсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 20362 грн. (в т.ч. за основним платежем - 16289 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4073 грн.) та №0001232203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19392 грн. (в т.ч. за основним платежем - 15513 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3879 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову TOB «Моторсервіс» про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими документами позивачем не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій, а подані товариством як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом ТОВ «Анкомтех сервіс», тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту. Суд також зазначив про ненадання позивачем жодних підтверджуючих документів стосовно транспортування придбаних у ТОВ «Анкомтех сервіс» двигунів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності (визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті); - інших витрат (визначаються згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 ст.138, п.140.1 ст. 140, ст. 141 цього Кодексу); крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2012 року між ТОВ «Моторсервіс» (Покупець) та ТОВ «Анкомтех сервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (двигуни), а Покупець - прийняти й оплатити товар.

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними №3001 від 30.10.2012р. на суму 46539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.) та №1703 від 17.10.2012р. на суму 46539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.); прибутковими накладними №776 від 30.10.2012р. на суму 46 539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.) та №745 від 17.10.2012р. на суму 46 539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.); податковими накладними №3001 від 30.10.2012р. на суму 46539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.) та №1704 від 30.10.2012р. на суму 46539 грн. (в т.ч. ПДВ 7756,50 грн.); виписками з рахунку ТОВ «Моторсервіс» за 17.10.2012р., 18.10.2012р. та 30.10.2012р.

Попри ту обставину, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано податкових накладних, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, а також, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом в акті перевірки не зазначено, в оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про непідтвердженість позивачем первинними документами реальності здійснення договірних відносин з контрагентом ТОВ «Анкомтех сервіс».

Отриманий від ТОВ «Анкомтех сервіс» товар ТОВ «Моторсервіс» в подальшому був реалізований покупцю СВК «Росія» на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2011р., за умовами якого ТОВ «Моторсервіс» (Продавець) зобов'язується передати у власність СВК «Росія» (Покупець), а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані Товар, відповідно до видаткових накладних, в яких зазначаються номенклатура, кількість та вартість Товару і які є невід'ємною частиною даного договору. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1161 від 19.10.2012р. та №1205 від 31.10.2012р., податковими накладними №68 від 16.10.2012р. та №101, №103 від 26.10.2012р., виписками по особистому рахунку ТОВ «Моторсервіс» від 16.10.2012р. та від 26.10.2012р. Тобто, позивачем доведено факт подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Анкомтех сервіс».

В основу акту перевірки податковим органом покладено висновки слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області досудового розслідування в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами «Єврозапчасть» (код за ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки досудового розслідування в кримінальному провадженні №32013080280000045 не є належним доказом при розгляді адміністративної справи, оскільки відповідно до ч.4 ст.72 КАС України лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не доведено наявності такого вироку.

В оскаржуваній постанові, з посиланням на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару.

Однак, колегія суддів вважає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «Моторсервіс» не є підставою вважати проведену господарську операцію безтоварною.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього, так як відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Чинний Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що засновник ТОВ «Анкомтех сервіс» був номінальним засновником товариства, податковим органом не доведено, як і не доведено узгодженості дій позивача з його контрагентом, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини його діяльності та діяльності його контрагентів по ланцюгах постачання.

Діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагент на час укладання договору, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується судом першої інстанції.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Анкомтех сервіс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Одеський окружний адміністративний суд взяв до уваги висновки перевіряючих не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 30 травня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про задоволення позову ТОВ «Моторсервіс» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моторсервіс» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16 квітня 2014 року №0001232203 та №0001222203.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.