Постанова

від 11.06.2014 по справі 907/106/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 907/106/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів Г.Орищин

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар", с.Великі Геївці, Ужгородський район,Закарпатська область б/н від 17.04.14

на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.14

у справі № 907/106/14

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар", с. Великі Геївці Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 84 863,91 грн., у т.ч. 78 382,35 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 4 491,52 грн. - пені, 584,26 грн. - інфляційних, 1 405,78 грн. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Новосілець О.Я. - представник;

від відповідача : Резуненко О.А. - представник.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 у справі № 907/106/14 (суддя Ушак І.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Агростар" на користь державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", суму 84 863,91 грн., включаючи основний борг, інфляційні втрати, 3% річних, пеню, та у відшкодування судового збору - 1 827,00 грн.

З даним рішенням не погоджується відповідач, оскаржив його в апеляційному порядку. ТзОВ "Агростар" у апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд Закарпатської області не звернув уваги та не дослідив те, що позивач свої вимоги доводить фактом належного виконання взятих на себе зобов'язань по договору фінансового лізингу, тобто фактичної передачі речі лізингоотримувачу і ухиленням скаржника від сплати взятих на себе обов'язків по договору. Однак, вказане, на думку скаржника, не відповідає дійсності. З позицією позивача щодо належної передачі відповідачу предмета лізингу - доїльної установки УДЕ - 16 (16 од.), яка підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №6 від 30.09.2010 скаржник не погоджується. Апелянт вказує, що ним неодноразово направлялися листи на адресу позивача, де він просив отримати назад доїльну установку УДЕ - 16 та замінити лізингоотримувача. Крім того, скаржник звертає увагу, що майно, яке повинно бути передане по договору лізингу, лізингоодержувачем не отримано, через недоукомплектованість такого товару згідно до специфікації. Вказане зумовило настання порушень з боку позивача і неможливістю використання такого майна за призначенням ТзОВ «Агростар». На підставі наведеного у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 року у справі № 907/106/14 та постановити нове, яким у позові відмовити.

25.04.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТзОВ "Агростар", с.Великі Геївці, Ужгородський район, Закарпатська область б/н від 17.04.2014, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Агростар" введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.05.2014. Розгляд апеляційної скарги відкладався на 11.06.2014 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014, зокрема, вказаною ухвалою зобов'язано скаржника надати докази зарахування судового збору в Державний бюджет України. На виконання вимог ухвали суду представником скаржника у судовому засіданні 11.06.2014 подано платіжне доручення № 191 від 17.04.2014 з відповідними відмітками банку.

Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодився з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. на лікарняному розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Агростар" введено суддю - Орищин Г.В.

В судове засідання 11.06.2014 з'явилися представники позивача та відповідача, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 у справі № 907/106/14 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 сторонами укладено договір фінансового лізингу № 7-10-409-1 стз-фл/640/69, за умовами якого лізингодавець -зобов'язався передати доїльні установки УДЕ-16 у кількості 16 одиниць вартістю 457 516,32 грн. згідно додатку №1.2 „Найменування, кількість, ціна і вартість пердмета" до договору лізингоодержувачу, який, у свою чергу, зобов'язався приймати та сплачувати лізингові платежі на умовах договору, зокрема, згідно графіка сплати лізингових платежів як додатку № 2.1.2 до договору (п.п.1., 4).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору (п.4.1.), яка кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Згідно з п. 5.1. договору предмет лізингу передано лізингоодержувачу у користування згідно договору від 27.08.2010 №7-10-409 стз-фл/640 за актом № 6 від 30.09.2010 (доїльні установки у кількості 24 одиниці на суму 686 274,48 грн.) Предмет лізингу протягом всього строку дії договору залишається власністю лізингодавця.

Сторонами в п. 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 сторони уклали додатковий договір № 72 до договору від 01.02.2013, а також до договору фінансового лізингу від 27.08.2010, що передував договору від 01.02.2013. Додатковим договором сторони підтвердили, що на момент його укладання 8 доїльних установок залишаються у користуванні лізингоодержувача на умовах договору від 27.08.2010 (п. 3.1 додаткового договору). Зокрема, сторони передбачили, що 16 доїльних установок - перебуватимуть у користуванні лізингоодержувача на умовах договору від 01.02.2013, платежі за які будуть здійснюватися відповідно до раніше підписаного графіка, починаючи з п'ятого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є заборгованість на суму 78 382,35 грн. за п'ятим та шостим лізинговими платежами згідно встановленого сторонами графіка від 30.03.2013 та 30.09.2013.

Договором фінансового лізингу № 7-10-409 стз-фл/640/69 від 01.02.2013 та додатками до договору № 1.2 „Найменування, кількість, ціна і вартість пердмета", № 2.1.2 „Графік сплати лізингових платежів", актом № 6 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.09.2010, додатковим договором № 72 від 01.02.2013, розрахунком заборгованості вбачається, що на виконання договорів 2010, 2013: позивач 30.09.2010 одержав від відповідача у користування предмет лізингу - доїльні установки у кількості 24 одиниці загальною вартістю 686 274,48 грн., що підтверджено актом приймання-передачі. Графіком встановлено порядок та розміри оплати 14-ти лізингових платежів з 30.03.2011 (через шість місяців з дати одержання установок). П'ятий та шостий платежі, які є спірними у даній справі, згідно графіка необхідно сплатити 30.03.2013 та 30.09.2013 у розмірі 39 705,88 грн. та 38 676,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані несплатою відповідачем лізингових платежів за 2013 (п'ятий та шостий платежі згідно встановленого сторонами графіка) на загальну суму 78 382,35 грн., внаслідок чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на зазначену суму, що є предметом спору у справі в частині основного боргу. Спірна заборгованість доведена позивачем долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що вимоги позивача щодо стягнення зазначеної суми боргу - 78 382,35 грн. правомірно задоволено судом першої інстанції, оскільки суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. Крім того, апеляційна інстанція погоджується з нарахуваними за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань інфляційних втрат, річних відсотків та пені на суми 584,26 грн., 1405,78 грн., 4491,52 грн. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 84 863,91 грн.

Щодо посилань скаржника викладених у апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3.4. договору фінансового лізингу №7-10-409-1 стз-фл/640/69 від 01.02.2013 Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію Предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити Лізингодавця про відмову у прийняті Предмета лізингу. Якщо Лізингоодержувач при підписанні Акту не вказав в Акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це Лізингодавцю, вважається, що приймання Предмета лізингу відбулось без зауважень. Однак, з матеріалів справи вбачається, що скаржник не повідомляв протягом 2-х робочих днів з моменту передачі предмета лізингу за Актом №6 від 30.09.2010 позивача про наявність неусувних недоліків, а отже передача Предмета лізингу відбулась без зауважень.

Також, слід звернути увагу, що сторонами договору п. 5.3. передбачено те, що з моменту укладення Акту ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до Лізингоодержувача, при цьому він не має права ухилятися від платежів, встановлених цим договором, термінів і сум, навіть якщо ушкодження або часткова втрата викликанні обставинами настання страхового випадку. Крім того, п. 8.9. договору дострокове повернення предмета лізингу Лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою Лізингодавця.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду щодо доводів скаржника про неодноразове направлялися листів на адресу позивача, у яких він просив отримати назад доїльну установку УДЕ - 16 вважає за необхідне зазначити, що скаржник не надавав зазначені ним докази до господарського суду Закарпатської області, а відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання в суд першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, скаржником не обґрунтовано неможливості подання вказаних доказів в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, належним чином досліджені судом першої інстанції, а відтак, скаржник в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 у справі № 907/106/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 у справі № 907/106/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено: 13.06.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя Г.Орищин

Суддя Г. Мельник