Постанова

від 06.08.2014 по справі 907/106/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 907/106/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року у справі за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2014 року, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" 78 382,35 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору фінансового лізингу № 7-10-409-1стз-фл/640/69 від 01.02.2013 року, 4 491,52 грн. пені, 584,26 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції та 1 405,78 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.04.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором фінансового лізингу № 7-10-409-1стз-фл/640/69 від 01.02.2013 року, з урахуванням змін внесених до нього додатковим договором № 72 від 01.02.2013 року, за умовами якого ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) передав ТОВ "Агростар" (лізингоодержувач) у платне користування сільськогосподарську техніку, а саме доїльні установки УДЕ-16 у кількості 16 одиниць.

Відповідно до п. 4.3 договору № 7-10-409-1стз-фл/640/69 від 01.02.2013 року, черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору визначається періодом у шість місяців. Термін сплати кожного лізингового платежу визначається з урахуванням дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "графік сплати лізингових платежів.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що предмет лізингу передано відповідачу за актом від 30.09.2010 року, за взаємною домовленістю сторін, яка засвічена додатковим договором № 72, сторони встановили, що частина отриманого обладнання (доїльна установка УДЕ-16 - 16 од.) використовується та оплачується відповідачем на умовах договору № 7-10-409-1стз-фл/640/69 від 01.02.2013 року з дати п'ятого платежу 30.03.2013 року, передбаченого додатком № 2.1.2. до договору.

Проте в порушення умов договору та узгодженого графіку лізингових платежів відповідач оплату по договору не здійснював, і на час розгляду справи його борг складає 78 382,35 грн., а тому за таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми боргу, з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.1 договору, правомірно постановили про задоволення позову, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко