Постанова

від 11.06.2014 по справі 44/246-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 44/246-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ", м. Київ на постанову від 25.03.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 44/246-б господарського суду м. Києва за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест", м. Київ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Мегеря А.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ"Віценко А.Г., довір., ТОВ "НВФ "Реле"Колос Ю.В., довір., Качмар О.Й., довір., ТОВс "Реле-Інвест"Юрченко В.Я., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2011 року порушено провадження у справі № 44/246-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 21.09.2011 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Круглова Сергія Сергійовича, якого зобов'язано виконати дії та заходи у ліквідаційній процедурі, передбачені нормами Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.04.2014 року (суддя - А.М. Івченко) клопотання компанії Фріпорт Універсал Інк. (Freeport Universal Inc.) (далі-Компанія) від 24.12.2012 року та від 30.01.2012 року про заміну кредитора задоволено, ухвалено при подальшому розгляді справи врахувати факт заміни кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Реле" (далі-Фірма) на нового кредитора - компанію Фріпорт Універсал Інк. (Freeport Universal Inc.) та вважати компанію Фріпорт Універсал Інк. (Freeport Universal Inc.) кредитором у справі про банкрутство Товариства тощо.

Не погоджуючись частково з цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Реле" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року про заміну кредитора - Фірму на Компанію та виключення Фірми з числа кредиторів Боржника, а також відмовити у задоволенні клопотання Компанії від 24.12.2012 року про заміну кредитора у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року скасовано.

Не погоджуючись з цією постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року, а ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року "залишити без змін".

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 5, 8, 32, 33 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 22, 512, 623, 653 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання Компанії про заміну кредитора у справі, місцевий суд встановив, що остання набула право вимоги до Боржника за договором про розірвання договору на участь в дольовому будівництві на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки надало платіжні документи про перерахування винагороди за таке отримане право. Також суд вказав, що арбітражний керуючий має внести зміни до реєстру вимог кредиторів, оскільки змінюється не зобов'язання, а лише особа кредитора за вимогою до Боржника.

Скасовуючи таке рішення суду та відмовляючи Компанії у задоволенні клопотання про заміну кредитора у справі, апеляційний суд вказав, що попередній кредитор (компанія "Файненс енд Консалтінг ЛТД") не мав право передавати право вимоги до Боржника, оскільки не володів цим правом на момент його відступлення на користь Компанії, оскільки не мав повного пакету оригіналів документів, що підтверджують, в свою чергу, перехід право вимоги від Фірми до компанії "Файненс енд Консалтінг ЛТД" на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.06.2012 року.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм законодавства.

При цьому, касаційний суд також не погоджується із доводами скаржника, якими останній заперечує право на оскарження ухвали про заміну кредитора у справі про банкрутство та заперечує повноваження господарського суду на винесення такої ухвали, у зв'язку із чим зазначає про наступне.

Нормами Закону про банкрутство підстави та порядок заміни кредитора у справі про банкрутство не врегульовані.

Натомість, виходячи із приписів ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, у цьому випадку слід керуватись нормами ГПК України.

За приписами ж ст. 25 ГПК України передбачено право суду залучити до участі у господарській справі правонаступника відповідної сторони у разі заміни, зокрема кредитора в зобов'язанні. Відповідно до норм ст.ст. 1, 52 Закону про банкрутство кредитор є стороною у справі про банкрутство.

Таким чином, всі питання щодо залучення до участі нових учасників провадження у справі про банкрутство, а також здійснення заміни учасників (сторін) в такій справі відноситься виключно до повноважень та компетенції господарського суду та вирішується за ухвалою суду.

А тому спростовується довід скаржника, з посиланням на визначені нормами ст. 52 Закону про банкрутство особливості порядку, виявлення, розгляду та визнання кредиторських вимог до відсутнього боржника, що для заміни кредитора у справі достатнім є вирішення цього питання лише ліквідатором.

Стосовно суті порушеного та розглянутого питання слід вказати про таке.

Так, у справі про банкрутство при розгляді вимог кредиторів на підставі поданих ними заяв та доданих доказів розглядаються ці кредиторські вимоги на предмет їх підтвердженності доказами у справі, а не оцінюється правомірність (відповідність законодавству) виникнення підстав таких вимог.

Слід наголосити на тому, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є клопотання про заміну кредитора у справі про банкрутство в результаті правочину з уступки права вимоги.

Отже, виходячи із системного аналізу норм ст. 25 ГПК України та ст.ст. 1, 14, 52 Закону про банкрутство, за аналогічним порядку розгляду судом вимог кредиторів є порядок розгляду заяви про заміну кредитора.

Відповідно до норм ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Виходячи з приписів ст. 519 цього ж кодексу за правочином з уступки права вимоги може бути передане лише дійсне зобов'язання. Так, за приписами ч. 1 цієї статті первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 517 цього кодексу первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у даній справі про банкрутство під час розгляду клопотання про здійснення заміни кредитора на його правонаступника внаслідок правочину з відступлення права вимоги до Боржника межі правового дослідження господарським судом зводяться до необхідності надання правової оцінки цим вимогам до Боржника на предмет їх підтвердженності належними доказами у справі, однак не оцінюється правомірність укладення договору, на підставі якого у первісного кредитора - Фірми виникло це право до Боржника, а також не оцінюються правовідносини та відповідні угоди, на підставі яких таке право перейшло до Компанії, лише встановлюється факт укладення таких угод.

Таким чином для встановлення обґрунтованості вказаного права Компанії у даній справі господарському суду слід встановити факт підтвердженності та дійсності основного зобов'язання до Боржника, а також факт наявності та підтвердженості правочину з уступки (переходу) цього права до нового кредитора - Компанії.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, основне зобов'язання до Боржника виникло на підставі укладеного між Фірмою та Боржником договором від 06.06.2008 року про розірвання договору № 4/Г-54 від 22.08.2006 року. При цьому в договорі від 06.06.2008 року сторони погодили обов'язок Товариства повернути шляхом перерахування отриману ним від Фірми за договором від 22.08.2006 року суму дольової участі у будівництві в розмірі 30 320 751 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 53-59). Обставин щодо повернення Боржником цієї суми встановлено не було, однак вказано, що згадана сума за зазначеними угодами була присуджена до стягнення за рішенням суду - від 04.08.2011 року у справі № 40/223 (т. 1 а.с. 61-64), з урахуванням пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Отже, відповідно до норм ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України у даному випадку документами, які засвідчують права, що передаються, є згадані угоди та рішення суду про стягнення з Боржника на користь Фірми визначеної вище суми зобов'язань, які, доречі були надані у справу саме Компанією у якості додатків до свого клопотання про заміну кредитора (т.1 а.с. 37-39). Судами ж обох інстанцій встановлений факт підтвердження наявними у справі вказаними доказами наявність та дійсність фінансового зобов'язання Товариства за договором від 06.06.2008 року про розірвання договору № 4/Г-54 від 22.08.2006 року, проти чого не заперечував і представник Фірми.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, клопотання про заміну кредитора у справі - Фірму на Компанію з приводу вищезазначеного зобов'язання Боржника, обґрунтовано, зокрема укладенням двох договорів уступки права вимоги: між Фірмою та компанією "Файненс енд Консалтінг ЛТД" на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.06.2012 року, та між компанією "Файненс енд Консалтінг ЛТД" та Компанією на підставі договору про відступлення права вимоги від 19.06.2012 року. Факт укладення та наявності цих угод також встановлено судами обох інстанцій (т. 1 а.с. 65-72). При цьому набуття право вимоги до Боржника за договором від 06.06.2008 року про розірвання договору № 4/Г-54 від 22.08.2006 року, Компанія обґрунтовує саме укладенням договору про відступлення права вимоги від 19.06.2012 року.

Жодний із судів не встановив обставин порушення вимог ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України за договором про відступлення права вимоги від 19.06.2012 року - непередачі Компанії, як новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються (за основним зобов'язанням), та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Висновки апеляційного суду про неотримання права вимоги компанією "Файненс енд Консалтінг ЛТД" від Фірми на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.06.2012 року у зв'язку із обставинами неотриманням повного пакету документів на підтвердження переданого права вимоги до Боржника не є підставою для прийняття рішення при розгляді клопотання Компанії про заміну кредитора у даній справі, оскільки вказані обставини не відноситься до предмету правової оцінки та предмету доказування у даній справі саме за результатом розгляду клопотання Компанії про заміну кредитора. Вказані обставини - щодо договору від 01.06.2012 року уступки права вимоги: між Фірмою та компанією "Файненс енд Консалтінг ЛТД" можуть бути предметом дослідження та правової оцінки суду при розгляді спору за участю вказаних осіб саме стосовно цього договору (про стягнення заборгованості, щодо його дійсності тощо).

З тих же підстав та за відсутністю доказів визнання недійсним, неукладеним, розірваним не відноситься до предмету правової оцінки суду і договір (правовідносини за ним) про відступлення права вимоги від 19.06.2012 року між компанією "Файненс енд Консалтінг ЛТД" та Компанією.

При цьому касаційний суд враховує встановлений судами факт здійснення Компанією оплати винагороди по договору про відступлення права вимоги від 19.06.2012 року за отримане право вимоги до Товариства (т. 1 а.с. 73-79, 84).

У зв'язку із викладеним колегія суддів погоджується із доводом скаржника про те, що апеляційний суд неправомірно вдався до оцінки правовідносин за вказаними вище договорами уступки права вимоги, оскільки вони не можуть бути предметом правової оцінки при розгляді клопотання про заміну сторони у справі - кредитора правонаступником внаслідок правочину з відступлення права вимоги.

При цьому слід звернути увагу на те, що жодний із учасників провадження у справі не довів, а судом жодної із інстанцій не було встановлено фактів та обставин недійсності будь-якого із згаданих договорів про уступку права вимоги.

У зв'язку із викладеним є неправомірними та такими, що зроблені всупереч норм діючого законодавства висновки апеляційного суду про скасування ухвали місцевого та відсутність підстав для задоволення клопотання Компанії про заміну кредитора у справі. Протилежне ж рішення місцевого суду з цього приводу, відповідно є обґрунтованим, правомірним та таким, що відповідає обставинам справи, а тому, з урахуванням приписів п. 6 ст. 111 9 ГПК України підлягає залишенню в силі в частині вирішення питання про заміну кредитора- Фірми, на компанію Фріпорт Універсал Інк. (Freeport Universal Inc.), оскільки ухвалою місцевого суду від 29.01.2014 року окрім вирішення згаданого клопотання Компанії також були вирішені інші - суто процесуальні питання, які не переглядаються ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 512-517 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 1 , 25, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-ІНВЕСТ" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі № 44/246-б скасувати.

3. Ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. у справі № 44/246-б в частині заміни кредитора на Компанію "Фріпорт Універсал Інк." залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 12.06.2014 року.