Постанова

від 19.05.2014 по справі 815/532/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/532/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Гаврилюк І.С.

за участю: представника третьої особи - Архипенко С.Є. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням наданих уточнень (т.1 а.с.31-34,41-44) надійшов адміністративний позов відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення надмірно сплачених грошових коштів відділу освіти Ізмаїльської РДА;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на користь відділу освіти Ізмаїльської РДА надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн.;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на користь відділу освіти Ізмаїльської РДА надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відділ освіти Ізмаїльської РДА знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області з 02.03.1991 року, та у період з 15.10.2013 по 29.11.2013 року співробітниками Тарутинської міжрайонної Держфінінспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.10.2013 року, за результатами якої складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.10.2013 року №740-36/10 від 06.12.2013 року. Як вказано позивачем, зазначеним актом встановлено, що протягом 2010 року позивачем необґрунтовано нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників на загальну суму 29822,75 грн. Також, позивач посилається на те, що згідно акту ревізії, відділом освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації на заробітну плату працюючих інвалідів сплачувався збір на загальнообов'язкове державне страхування за ставкою 33,2% замість 4%. Так, в адміністративному позові зазначено, що у відповідності до акту ревізії, ОСОБА_3, працюючи в Старонекрасівській ЗОШ, 18.05.2010 року одержала групу інвалідності, проте, збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на заробітну плату до Пенсійного фонду сплачувався на загальних підставах, що призвело до зайвого перерахування відділом освіти Ізмаїльської РДА у 2010 році коштів до Пенсійного фонду України в сумі 2411,62 грн.

Відтак, як зазначає позивач, з метою усунення порушень законодавства, на виконання вимоги Тарутинської міжрайонної Держфінінспекції про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни та стану збереження комунального майна № 740-26/1639 від 13.12.2013 року, та з метою дотримання вимог законодавства, відділом освіти Ізмаїльської РДА протягом листопада 2013 року - січня 2014 року неодноразово направлялися листи до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області з вимогою провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного Фонду України та повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 29822,75 грн. та 2411,62 грн., шляхом повернення цих коштів або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів, проте, як зазначено позивачем, з боку службових осіб Управління Пенсійного фонду в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області ніяких дій щодо усунення порушення законодавства та повернення надмірно сплачених коштів не було прийнято.

На підставі наведених в адміністративному позові обставин, позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим, й відтак підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.62-66), в яких зазначив, що 25.11.2013 року позивач звернувся до Управління з листом про повернення раніше сплачених страхових внесків на загальну суму 32234,37грн., з яких 29822,75 грн. - збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників та 2411,62 грн. - збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату. 29.11.2013 року Управління надало позивачу відповідь на вказаний лист, якою роз'яснено про неможливість повернення зазначених коштів, у зв'язку із наступним.

Так, відповідач зазначає, що 06.06.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі проведено планову перевірку Відділу освіти Ізмаїльської РДА щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.12.2004 року до 01.05.2013 року, про що складено акт №93 від 06.06.2013 року, яким встановлені певні порушення з боку позивача.

При цьому, відповідач посилається на те, що якщо на підприємстві органом Пенсійного фонду проведено документальну перевірку, то платник має право на донарахування або зменшення страхових внесків лише в період після її проведення, оскільки зазначені суми в акті вже пройшли процедуру узгодження. Як вказує відповідач, акт перевірки позивачем отримано 06.06.2013 року, проте жодних заперечень до нього від позивача не надходило та в судовому порядку його не оскаржено, й відтак зазначений акт є узгодженим та позивач не має права на повернення вже узгоджених сум страхових внесків.

Разом з цим, на думку відповідача, вимога позивача про стягнення надміру сплаченого збору за невикористану відпустку в розмірі 29822,75 грн. не підлягає задоволенню, оскільки, позивач повинен був нараховувати внески до органів ПФУ на компенсацію за невикористану відпустку працівників в повному обсязі, й відтак вказана сума у розмірі 29822,75 грн. не підлягає поверненню.

Нормативного обґрунтовуючи свої заперечення в цій частині відповідач посилається на положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713 та на приписи ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн. не підлягає задоволенню та обґрунтовує свою позицію наступним.

Як зазначає відповідач, по-перше, починаючи з 1 січня 2004 року до ПФУ почали сплачуватися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не збір відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». По-друге, відповідач зазначає, що згідно законодавства підприємство нараховує страхові внески у розмірі 4 відсотки від об'єкту для нарахування страхових внесків за працівників, які є інвалідами, на період встановлення групи інвалідності, при цьому, підставою для застосування цієї ставки є копія виписки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії. При цьому, відповідач стверджує те, що нарахування у розмірі 4 відсотки із заробітної плати зазначеної категорії працівників здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше надання працівникам підприємству копії вищезазначеної виписки. Водночас, УПФУ зазначає, що сплата страхових внесків в розмірі 4% за працівників інвалідів є пільгою, встановленою для підприємства з метою заохочення останніх до працевлаштування інвалідів, при цьому працівник має право не розповсюджувати відомості відносно своєї інвалідності, якщо вважає, що це якимось чином вплине на його трудові відносини або на відношення до нього у колективі.

Також, відповідач зазначає, що під час проведення Управлінням перевірки Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації за період з 01.12.2004 року по 01.05.2013 року встановлено, що на підприємстві працює 1221 особа, з них 36 інвалідів. При цьому, вказує, що у зв'язку із великою кількістю працюючих, перевірка Управлінням проводилась вибірково, та розрахунково-платіжні відомості на працівника-інваліда ОСОБА_3, про яку йдеться мова у позові, Управлінням не перевірялися. Проте, оскільки перевіряємий період вже був узгоджений, тому вимога позивача щодо повернення суми в розмірі 2411,62 грн. є безпідставною.

Крім того, відповідач зазначає, що у разі повернення сум страхових внесків, на яких наполягає позивач, Управління буде змушено здійснити перерахунок пенсії пенсіонерам, звільненим з відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації у 2010 році.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду позивач повідомлявся судом належним чином, при цьому, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому також зазначив, що свої позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду відповідач повідомлявся судом належним чином, при цьому, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, в якому також зазначив, що позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених представником позивача та наведених у поясненнях третьої особи (т.1 а.с.221-222).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Відділ освіти Ізмаїльської райдержадміністрації знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області з 02.03.1991 року та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що також не заперечувалось представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.10.2013 року по 29.11.2013 року Тарутинською міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.10.2013 року, за результатами якої складено акт № 740-36/10 від 06.12.2013 року (т.1 а.с.7-10, 125-220).

При цьому, у розділі 7 «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Правильність визначення розмірів допомоги з тимчасової втрати працездатності», зокрема встановлено, що в порушення п.2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 р. N 697, протягом 2010 року необґрунтовано нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників. Відповідне порушення призвело до необґрунтованої сплати збору на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на загальну суму 29822,75 грн. (розрахунок у додатку 81 до акта).

Також, у цьому розділі акта зазначається, що перевіркою правильності сплати збору на обов'язкове соціальне пенсійне страхування встановлено, що в порушення п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та частини 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, на заробітну плату працюючих інвалідів єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування сплачувався за ставкою 36,3% замість 8,41%. Так, ОСОБА_3, працюючи в Старонекрасівській ЗОШ, 18.05.2010 року одержала групу інвалідності, проте, збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на заробітну плату до Пенсійного фонду сплачувався на загальних підставах. Перелік працівників, які отримали довідку МСЕК за період з 01.01.2010 по 30.09.2013 наведено у додатку 84 до акта.

Відповідне порушення призвело до зайвого перерахування коштів до Пенсійного фонду в сумі 10067,28 грн., у тому числі в 2010 році - 2411,62 грн. (розрахунок у додатку 85 до акта).

Вказані розрахунки надані з боку позивача до суду на містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.11-15).

13.12.2013 року Тарутинською міжрайонною державною фінансовою інспекцією начальнику відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації Якименко Т.Г. висунуто вимогу про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни та стану збереження комунального майна за № 740-26/1639, згідно якої зобов'язано позивача, зокрема, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення необґрунтовано перерахованих внесків у сумі 29822,75 грн.; а також вжити заходи щодо відшкодування зазначеного у п.2 вимоги порушення (зокрема, невірно включено видатки на утримання штатних працівників) шляхом зменшення бюджетних асигнувань за відповідними кодами економічної функціональної класифікації видатків (а.с.16-17).

Вказана вимога отримана позивачем та як встановлено судом, позивачем в судовому порядку не оскаржувалась.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2013 року за №749, відділом освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації, за результатом проведеної ревізії позивача в частині встановлених порушень, направлено лист-заяву відповідачу, в якому позивач, посилаючись, зокрема, на те, що внаслідок зайво сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 29822,75 грн., та внаслідок зайво сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 2411,62 грн. на суму 2411,62 грн., просив відповідача здійснити заходи по поверненню зайво сплачених страхових внесків (т.1 а.с.18).

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області від 29.11.2013 року № 23124/06, прохання позивача, викладене у листі (заяві) від 25.11.2013 року за №749 залишено без задоволення (т.1 а.с.19).

Судом встановлено, що Відділ освіти своїм листом № 07 від 09.01.2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області із повідомленням того, що ним буде проведена претензійно-позовна робота щодо стягнення необґрунтовано перерахованих внесків у сумі 29822,75 грн. та в сумі 2411,62 грн. до 31.01.2014 року (а.с.20).

Таким чином, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не повернення грошових коштів протиправною, а суми перерахованих внесків у розмірі 29822,75 грн. та в розмірі 2411,62 грн. такими, що перераховані необґрунтовано та підлягають стягненню з відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року N 697, який діяв до 31.12.2010 року, серед таких видів оплати праці та інших виплат, визначено компенсацію за невикористану відпустку.

При цьому, вказана Постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. N 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка набрала чинності з 01.01.2011 року.

Отже, як вбачається з викладеного у 2010 році діяла та підлягала застосуванню уповноваженими на те особами постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року N 697, якою серед Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, було визначено компенсацію за невикористану відпустку.

При цьому, як зазначено в акті ревізії, в порушення п.2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 р. N 697, протягом 2010 року необґрунтовано нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників, що призвело до необґрунтованої сплати збору на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на загальну суму 29822,75 грн.

В свою чергу, у розрахунку необґрунтовано нарахованого та сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників установ відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації за 2010 рік (т.1 а.с.12-15), який підписаний з боку головного бухгалтера та бухгалтерів відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації і з боку заступника начальника Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, визначено: П.І.Б. звільнених осіб, місце роботи (школа); номер та дата наказу про звільнення, місяць нарахування компенсації, місяць виплати компенсації, сума компенсації та сума ЄСВ.

При цьому, у запереченнях на адміністративний позов, спростовуючи позицію позивача, відповідач посилається на положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року № 114/8713, зокрема на положення п.п.2.2.12 п.2.2 розділу 2 та на приписи ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З цього приводу суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 15 вказаного Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Застраховані особи сплачують страхові внески з сум доходів у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Так, суд зазначає, що статтю 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року. При цьому, вказаною статтею у період її дії на 2010 рік, було встановлено, що страхові внески солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці(грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

В свою чергу, відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівників, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зважаючи на викладене, при розгляді вказаної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року N 697 (яка діяла до 31.12.2010 року), якою серед Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, визначено компенсацію за невикористану відпустку, а не приписи Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що відділом освіти Ізмаїльської районної державної адміністрації надмірно перераховані кошти у вигляді страхових внесків (збору) за обов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівникам відділу освіти у загальній сумі 29822,75 грн.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо наявності з боку позивача зайво сплачених внесків до Пенсійного фонду на заробітну плату інвалідів установ відділу освіти Ізмаїльської РДА по найманому працівнику-інваліду ОСОБА_3 за період 2010 року у розмірі 2411,62, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.1 п.8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14, 17 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Згідно п.1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року) для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року), для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для інших працівників такого підприємства.

Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4%, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Тобто, підприємство нараховує страхові внески у розмірі 4 відсотки від об'єкту оподаткування для нарахування страхових внесків за працівників, які є інвалідами на період встановлення групи інвалідності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у його запереченнях довільно трактується вищевказана норма, оскільки остання не містить посилання на те, що нарахування у розмірі 4 відсотки від заробітної плати зазначеної категорії працівників здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше надання працівником підприємству копії вищезазначеної виписки.

Так, у довідці до акту огляду МСЕК № 053549 серії 2-18 ОД, виданій ОСОБА_3 Ізмаїльською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, зазначена дата огляду - 18.05.2010 року, та вказано, що остання отримала третю групу інвалідності на строк до 01.06.2011 року (т.1 а.с.109,116). При цьому, копії вказаних довідок були надані як з боку представника позивача, так і з боку представника відповідача.

Згідно наданих з боку позивача звітів по інвалідам, вбачається, що по підприємству позивача вказана особа - ОСОБА_3 була відображена як інвалід, починаючи з лютого 2011 року (т.1 а.с.234-235).

За 2010 рік згідно наданих до суду з боку відповідача звітів про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за вказану особу позивачем сплачувались внески (збір на обов'язкове пенсійне страхування на заробітну плату) до Пенсійного фонду на загальних підставах, а не у відповідності до вимог діючого на той час законодавства - у розмірі 4 відсотки.

При цьому, сума зайво нарахованих та сплачених позивачем внесків до ПФ по особі ОСОБА_3 за 2010 рік (з червня по грудень 2010 року) у розмірі 2411,62 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідач лише посилається на те, що 06.06.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі проведено планову перевірку Відділу освіти Ізмаїльської РДА щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.12.2004 року до 01.05.2013 року, про що складено акт №93 від 06.06.2013 року, яким встановлені певні порушення з боку позивача із додатками до нього (т.1 а.с.67-77, 78-82), і відповідно, зазначає, що оскільки на підприємстві органом Пенсійного фонду проведено документальну перевірку, то платник має право на донарахування або зменшення страхових внесків лише за період після її проведення, у зв'язку із тим, що зазначені суми в акті вже пройшли процедуру узгодження. Таким чином, як вказує відповідач, оскільки жодних заперечень до акту від позивача не надходило та в судовому порядку його оскаржено не було, тому зазначений акт є узгодженим та позивач не має права на повернення вже узгоджених сум страхових внесків.

Суд не погоджується із вказаними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Зазначаючи у своїх запереченнях про те, що, якщо на підприємстві органом Пенсійного фонду проведено документальну перевірку, то платник має право на донарахування або зменшення страхових внесків лише за період після її проведення, у зв'язку із тим, що зазначені суми в акті вже пройшли процедуру узгодження, відповідач жодним чином нормативно не обґрунтовує вказані посилання. Більш того, законодавством, що регулює спірні правовідносини, не визначено такої норми. Отже, вказані твердження, є припущенням позивача, які не ґрунтуються на Законі.

Також, відповідач сам у своїх запереченнях зазначає, що проводячи перевірку на підприємстві позивача, здійснював вибіркову перевірку даних, посилаючись на велику кількість працюючих на підприємстві, та водночас, відповідач не заперечує того факту, що розрахунково-платіжні відомості відносно працівника-інваліда ОСОБА_3 за 2010 рік, відповідачем не перевірялись.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надміру здійснено виплату страхових внесків до Пенсійного Фонду по особі ОСОБА_3 за 2010 рік (з червня по грудень 2010 року) у розмірі 2411,62 грн.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача у його запереченнях на те, що з 01.01.2004 року (з дня набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») до ПФУ почали сплачуватись внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Тобто, поняття «страхові внески» включає в себе «збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, вирішуючи питання щодо протиправності бездіяльності відповідача та наявності підстав для стягнення з відповідача спірних сум надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 20 Закону N 1058-IV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 13 ст. 20 Закону N 1058-IV, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Підпунктом 11.17 п.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, який діяв до 01.01.2011 року визначено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Згідно п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року 2-4 (діяв до 01.01.2011 року), облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата». Повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду України на підставі заяви платника. Надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення зараховуються до бюджету відповідного органу Пенсійного фонду України. Зарахування здійснюється на підставі висновку, складеного органом Пенсійного фонду України за формою згідно з додатком 3.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 2 Закону передбачено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частина 13 ст. 9 Закону передбачає, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом.

Процедура зарахування в рахунок майбутніх платежів або повернення платникам, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платники єдиного внеску), суми помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначена Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року 21-1 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N 955/18250 (далі - Порядок N 21-1).

Згідно п. 3 Порядку N 21-1, у випадку помилкової сплати суми єдиного внеску на відповідний рахунок управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті (далі - орган Пенсійного фонду), відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, органом Пенсійного фонду здійснюється зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів по тому самому виду платежу (рахунку) відповідно до встановленого розміру єдиного внеску, який повинен надходити на рахунок, на який було їх сплачено, в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.

Пунктом 4 Порядку N 21-1 визначено випадки, в яких здійснюється повернення коштів, зокрема у випадку помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного внеску.

Повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку, здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску (п. 5 Порядку N 21-1).

Орган Пенсійного фонду у термін не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви на підставі даних карток особових рахунків платників готує висновок за формою, наведеною у додатку 1, про повернення помилково сплачених коштів або про відмову в задоволенні заяви, про що платник повідомляється письмово, за підписом посадової особи органу Пенсійного фонду. У разі відмови в поверненні коштів у повідомленні, що надається (надсилається) платнику, зазначаються її причини (п. 7 Порядку N 21-1).

На підставі висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку, у термін не пізніше ніж два робочих дні після його підписання орган Пенсійного фонду здійснює повернення помилково сплачених коштів з рахунку, на який їх було сплачено, шляхом оформлення розрахункових документів та направлення їх відповідним органам Державного казначейства України. Органи Державного казначейства України на підставі розрахункових документів органів Пенсійного фонду перераховують кошти за належністю за рахунок поточних надходжень за день на відповідних рахунках органів Пенсійного фонду (п. 8 Порядку N 21-1).

З наведених вище правових положень вбачається, що право на повернення надміру сплачених страхових внесків страхувальникам визначене ч. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є чинною на момент вирішення судом адміністративного спору та підлягає до застосування. При цьому, процедура повернення надміру сплачених страхових внесків до 01.01.2011 року була врегульована постановами правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року N 21-1 та від 19.01.2002 року N 2-4, а з набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» процедура повернення надміру сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульована постановами правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року N 21-2 та від 27.09.2010 року N 21-1. При цьому, механізм повернення цих коштів який діє з 01.01.2011 року є аналогічний тому, який був передбачений до 01.01.2011 року, оскільки повернення здійснюється на підставі заяви страхувальника, висновку Пенсійного органу та розрахункового документа, який Пенсійним фондом направляється до відповідного органу Державного казначейства України.

Таким чином, кошти перераховані на рахунок Пенсійного фонду, з моменту надходження їх на відповідний рахунок є страховими внесками, які у разі надмірної сплати, підлягають поверненню в установленому порядку.

Оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що у позивача існує переплата страхових внесків у розмірі 29822,75 грн. та у розмірі 2411,62 грн., а відповідачем за заявою позивача така переплата не поверталась, суд вважає, що зважаючи на викладені положення законодавства, управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області повинно здійснити відшкодування надмірно сплачених страхових внесків шляхом їх повернення позивачу.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, не надав суду належні та допустимі докази в обґрунтування його заперечень.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на встановлені судом обставини та положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення надмірно сплачених грошових коштів відділу освіти Ізмаїльської РДА у розмірі 29822,75 грн. та у розмірі 2411,62 грн. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області повернути на рахунок відділу освіти Ізмаїльської РДА грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн. та грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн., а в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,70,71,72,79,86,94,103,128,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 29822,75 грн. та у розмірі 2411,62 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414) повернути на рахунок відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації (код ЄДРПОУ 02145168) грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 75 копійок) та грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 62 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19.05.2014 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 29822,75 грн. та у розмірі 2411,62 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414) повернути на рахунок відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації (код ЄДРПОУ 02145168) грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 75 копійок) та грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 62 копійки).

19 травня 2014 року