Постанова

від 05.08.2014 по справі 815/532/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/532/14

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник третьої особи - Архипенко С.Є. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Відділ освіти Ізмаїльської райдержадміністрації (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області (далі - відповідач, або УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції (далі - третя особа, або Тарутинська МДФІ), в якому, з урахуванням наданих уточнень, позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення надмірно сплачених грошових коштів Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на користь Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн.; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на користь Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року вказані позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо неповернення Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 29822,75 грн. та у розмірі 2411,62 грн. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області повернути на рахунок Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн. та грошову суму надмірно сплачених грошових коштів у вигляді страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у розмірі 2411,62 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, попередньо звернувшись з заявами про розгляд справи за їх відсутності (а.с.83-85 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника третьої особи, ухвалила слухати справу за відсутністю представників сторін, сповіщених належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області з 02.03.1991 року та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У період з 15.10.2013 року по 29.11.2013 року Тарутинською МДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.10.2013 року, за результатами якої складено акт № 740-36/10 від 06.12.2013 року (а.с.7-10, 125-220 т.1).

При цьому, у розділі 7 «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Правильність визначення розмірів допомоги з тимчасової втрати працездатності», зокрема, встановлено, що в порушення п. 2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697, протягом 2010 року необґрунтовано нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників. Відповідне порушення призвело до необґрунтованої сплати збору на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на загальну суму 29822,75 грн. (розрахунок у додатку 81 до акта).

Також, у цьому розділі акта зазначається, що перевіркою правильності сплати збору на обов'язкове соціальне пенсійне страхування встановлено, що в порушення п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та частини 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, на заробітну плату працюючих інвалідів єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування сплачувався за ставкою 36,3% замість 8,41%. Так, ОСОБА_3, працюючи в Старонекрасівській ЗОШ, 18.05.2010 року одержала групу інвалідності, проте, збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування на заробітну плату до Пенсійного фонду сплачувався на загальних підставах. Перелік працівників, які отримали довідку МСЕК за період з 01.01.2010 року по 30.09.2013 року наведено у додатку 84 до акта.

Відповідне порушення призвело до зайвого перерахування коштів до Пенсійного фонду в сумі 10067,28 грн., у тому числі в 2010 році - 2411,62 грн. (розрахунок у додатку 85 до акта).

Вказані розрахунки надані з боку позивача до суду та містяться в матеріалах справи (а.с.11-15 т.1).

13.12.2013 року Тарутинською МДФІ начальнику Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації Якименко Т.Г. висунуто вимогу про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни та стану збереження комунального майна за № 740-26/1639, згідно якої зобов'язано позивача, зокрема, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення необґрунтовано перерахованих внесків у сумі 29822,75 грн.; а також вжити заходи щодо відшкодування зазначеного у п. 2 вимоги порушення (зокрема, невірно включено видатки на утримання штатних працівників) шляхом зменшення бюджетних асигнувань за відповідними кодами економічної функціональної класифікації видатків (а.с.16-17).

Вказана вимога отримана позивачем та останнім в судовому порядку не оскаржувалась.

25.11.2013 року за № 749, Відділом освіти Ізмаїльської райдержадміністрації, за результатом проведеної ревізії позивача в частині встановлених порушень, направлено лист-заяву відповідачу, в якому позивач, посилаючись, зокрема, на те, що внаслідок зайво сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 29822,75 грн., та внаслідок зайво сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 2411,62 грн., просив відповідача здійснити заходи по поверненню зайво сплачених страхових внесків (а.с.18 т.1).

Листом від 29.11.2013 року № 23124/06, УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області прохання позивача, викладене у листі (заяві) від 25.11.2013 року за № 749, залишено без задоволення (а.с.19 т.1).

Таким чином, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не повернення грошових коштів протиправною, а суми перерахованих внесків у розмірі 29822,75 грн. та в розмірі 2411,62 грн. такими, що перераховані необґрунтовано та підлягають стягненню з відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи вимоги Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що у останнього існує переплата страхових внесків у розмірі 32234,37 грн. та враховуючи, що відповідачем за заявою позивача така переплата повернута не була, суд першої інстанції дійшов висновку, що УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області повинно здійснити відшкодування надмірно сплачених позивачем у вказаному розмірі страхових внесків шляхом їх повернення останньому.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року) та відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року страхувальник (платник єдиного внеску) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (єдиний внесок).

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюються у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Колегія суддів наголошує, що позивачем самостійно розраховано страхові внески на підставі наявної бухгалтерської документації, яка підтверджує нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, тощо та подані відповідні звіти про нараховані страхові внески до УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області.

При цьому, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309, передбачено порядок виправлення помилок в звітах, яким позивач не скористався та не вносив будь-які виправлення в звітність надану до пенсійного фонду.

Також, колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи міститься акт УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області № 93 від 06.06.2013 року «Про результати планової перевірку Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.12.2004 року до 01.05.2013 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 року по 01.05.2013 року» (а.с.67-77, 78-82 т.1), згідно якого порушень щодо нарахування страхових внесків із заробітної плати інвалідів та на компенсацію за невикористану відпустку працівників у спірній частині не виявлено.

Крім того, колегія суддів при розгляді питання щодо повернення зайво витрачених коштів при сплаті внесків до пенсійного фонду щодо працюючих інвалідів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (який діяв до 22.10.2010 року) для підприємств, установ, організацій де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Згідно із п. 3.11 ч. 3 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27 вересня 2010 року, для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється у розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати.

При цьому, зазначеними Інструкціями передбачено, що документом, який дає право на застосування такої ставки єдиного внеску є завірена підприємством копія виписки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Аналізуючи зазначені норми Інструкцій, колегія суддів приходить до висновку, що документом, який дає право позивачу на застосування ставки єдиного внеску в розмірі 4% за період 2009-2010 рік, та ставки 8,41 % за період 2011-2012 роки є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, однак нарахування у таких розмірах єдиного внеску із заробітної плати інвалідів здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше надання працівником підприємству копії вищезазначеної виписки.

В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем відповідних копій виписок з актів огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності робітників позивача раніше дати сплати останнім страхових внесків відповідно до вимог п. 3.11 ч. 3 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року, тобто в розмірі 8,41% суми нарахованої заробітної плати цим особам.

Зазначені обставини не заперечуються позивачем та не спростовані, ані судом першої інстанції, ані перевіряючими під час проведення ревізії Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області різниці між сплаченими страховими внесками та тими, що підлягали сплаті до пенсійного фонду щодо працюючих інвалідів, на думку, Тарутинської МДФІ.

Щодо вимог позивача про стягнення з УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області надмірно сплачених грошових коштів у вигляді збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на компенсацію за невикористану відпустку працівників у розмірі 29822,75 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713, фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до пункту 2.2.12 вказаної Інструкції оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівників, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, вище визначені виплати є об'єктом для нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду.

Статями 65, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір (внески) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутні законні підстави вимагати від відповідача проведення перерахунку та повернення зазначених коштів у вигляді страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обґрунтовано сплачених до Пенсійного фонду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської міжрайонної державної фінансової інспекції, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 08 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/