Ухвала

від 20.05.2014 по справі 2а-4354/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/69708/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року

у справі № 2а-4354/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» (далі - ПАТ «Стахановська швейна фабрика»; позивач) до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - Стахановська ОДПІ Луганської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 21 березня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановська швейна фабрика» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року, за листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 90/23-00308726 від 21 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Стахановською ОДПІ Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 21 березня 2011 року, яким ПАТ «Стахановська швейна фабрика» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 35 792,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 524,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діггєрстрой-ХХІ» у вересні 2009 року, з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у постачальника позивача на момент виписки спірних податкових накладних статусу платника податку на додану вартість з огляду на анулювання актом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 214 від 31 липня 2009 року його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Водночас, як встановлено судами, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі № 2а-25138/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року, зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську відновити реєстрацію ТОВ «Діггєрстрой-ХХІ» як платника податку на додану вартість з 31 липня 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому за загальними правилами рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовується судом з моменту його прийняття, таке рішення не створює будь-яких правових наслідків, а відтак протиправно анульоване Свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого Свідоцтва до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

З огляду на викладене, судові інстанції цілком об'єктивно визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, який в подальшому прийняв участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Діггєрстрой-ХХІ» у вересні 2009 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.