Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-6515/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/9991/23801/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року

у справі № 2а-6515/10/1670

за позовом ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0027611702/0/345 від 01 березня 2010 року, № 0027611702/1/1222 від 19 травня 2010 року та № 0027611702/2/1758 від 13 серпня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0027611702/0/345 від 01 березня 2010 року, № 0027611702/1/1222 від 19 травня 2010 року та № 0027611702/2/1758 від 13 серпня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 526/17-311/НОМЕР_1 від 15 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027611702/0/345 від 01 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 155,70 грн. (8 155,70 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0027611702/1/1222 від 19 травня 2010 року та № 0027611702/2/1758 від 13 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, пункту 12.1 статті 12 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку із заниженням податку з доходів фізичних осіб при реалізації автомобіля.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що ОСОБА_3 неправомірно сплачено податок з доходів фізичних осіб від операції з продажу транспортного засобу виходячи з договірної ціни, яка зазначена в біржовому контракті купівлі-продажу транспортного засобу (1 000,00 грн.), оскільки відповідно до звіту № К9/99а від 24 вересня 2008 року про незалежну оцінку транспортного засобу ринкова вартість автомобіля марки Citroen Berlingo становить 54 371,35 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889-IV доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 889-IV передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, в тому числі, і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 Закону № 889-IV.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону № 889-IV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону, а саме - 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Водночас на відміну від визначеного підпунктом 11.1.3 пункту 11.1 статті 11 Закону 889-IV порядку оподаткування операцій з продажу нерухомості (визначення бази оподаткування під час продажу такого майна не нижче його оціночної вартості), Закон № 889-IV не містить вимоги щодо поширення цього правила на випадки продажу об'єктів рухомого майна, а відтак визначення податковим органом доходу, одержаного позивачем, виходячи з експертної оцінки вартості проданого автомобіля (54 371,35 грн.) не відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.