Ухвала

від 20.05.2014 по справі 2а-1824/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/72484/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року

у справі № 2а-1824/11/1270

за позовом Державного підприємства «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» (далі - ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)»; позивач) звернулось до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ в Луганській області; відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплачених платіжними дорученнями, які містять реквізит «Призначення платежу», сум та спрямування їх на погашення податкового боргу з податку на додану вартість та пені, а також зобов'язати податковий орган сплачені підприємством суми зарахувати у відповідності з призначенням платежу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо розподілу та спрямування сум, сплачених ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» платіжними дорученнями № 16 від 13 жовтня 2010 року, № 92 від 11 листопада 2010 року, № 162 від 17 грудня 2010 року, № 149 від 07 грудня 2010 року, № 27 від 17 січня 2011 року та № 31 від 21 січня 2011 року, на погашення податкового боргу та пені. Зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області сплачені ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» суми за: платіжним дорученням № 16 від 13 жовтня 2010 року в розмірі 47 050,00 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу в рахунок погашення податку на додану вартість за вересень 2010 року; платіжним дорученням № 92 від 11 листопада 2010 року в розмірі 52 810,49 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу в рахунок погашення податку на додану вартість за жовтень 2010 року; платіжним дорученням № 162 від 17 грудня 2010 року в розмірі 37 700,00 грн. та платіжним дорученням № 149 від 07 грудня 2010 року в розмірі 8 800,00 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу в рахунок погашення податку на додану вартість за листопад 2010 року; платіжним дорученням № 27 від 17 січня 2011 року в розмірі 64 750,00 грн. та платіжним дорученням № 31 від 21 січня 2011 року в розмірі 7,00 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу в рахунок погашення податку на додану вартість за грудень 2010 року, а також внести відповідні зміни до картки особового рахунку ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» судові витрати в розмірі 1,70 грн. В решті заявлених вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено розподіл сплачених позивачем сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року на погашення податкового боргу інших податкових періодів та пені, про що на адресу ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» направлено відповідні повідомлення.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Аналіз положень підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181-III дає підстави для висновку про те, що розподіл сплаченої платником податку суми можливий лише у випадку, коли платник сплачує податковий борг та не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг.

Водночас, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, яким передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань з відповідного обов'язкового платежу.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення під час перерахування поточних податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.