Ухвала

від 04.06.2014 по справі 2а-13374/09/13/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. Київ К/9991/38845/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська ОДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-13374/09/13/0170

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Феодосійської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 № 266/17-0/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 86780,38 грн. (у тому числі 57853,59 грн. за основним платежем та 28926,79 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині нарахування Товариству ПДВ у сумі 44993,67 грн. (у тому числі 29995,78 грн. за основним платежем та 14997,89 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Феодосійська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковою інспекцією за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності СПД ОСОБА_1 по питанню підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, оформленої актом від 07.08.2009 № 551/17-1/НОМЕР_1.

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати постачальниками (товариством з обмеженою відповідальністю «Волопас-2003» та товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес-Авіа») у ціні поставленого товару (м'ясної продукції).

При цьому Феодосійська ОДПІ посилається на фіктивний характер діяльності названих постачальників, які відсутні за місцезнаходженням, не звітують до податкового органу, у зв'язку з чим їх позбавлено в установленому порядку статусу платників ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що у перевіреному періоді в рамках виконання своїх договірних зобов'язань спірні контрагенти поставляли позивачеві м'ясопродукти; придбаний товар було використано СПД ОСОБА_1 у господарській діяльності шляхом його подальшого продажу іншим суб'єктам господарювання.

Феодосійською ОДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів відносно того, що товар насправді не поставлявся позивачеві або поставлявся іншими особами ніж ті, що вказані постачальниками у первинних документах.

Доводи податкової інспекції про те, що контрагенти позивача не виконали зобов'язання з подання контролюючому органу податкової звітності з дотриманням вимог чинного законодавства, з нарахування та сплати ПДВ до бюджету судами відхилено цілком об'єктивно з тих мотивів, що самі по собі ці обставини не є підставою для позбавлення права на податковий кредит за умови реальності виконання господарських операцій та дотримання покупцем вимог, встановлених чинним законодавством для формування податкового кредиту.

У той же час з огляду на факт анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Авіа» платником ПДВ за актом від 15.11.2006 суди цілком об'єктивно визнали протиправним формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, складеними цим постачальником після вказаної події, позаяк в силу вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в установленому порядку.

З урахуванням викладеного висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для оспорюваного донарахування у відповідній частині відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-13374/09/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько