Ухвала

від 04.06.2014 по справі 2а-187/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/16147/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційнуКолективної фірми «ОЛВАК» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2а-187/10/2470 (№24168/10/9104) за позовом Колективної фірми «ОЛВАК» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Колективної фірми «ОЛВАК» (далі КФ «ОЛВАК» - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі -ДПІ у м. Чернівці, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2009.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2010 позовні вимоги Колективної фірми «ОЛВАК» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009 №2403590350/0 та від 19.08.2009 №2403600350/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2010, в задоволенні позовних вимог Колективної фірми «ОЛВАК» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, КФ «ОЛВАК»звернулась 18.03.2011 з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, залишивши постанову суду першої інстанції в силі.

В обґрунтування своїх вимог КФ «ОЛВАК» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзідоводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скаргазадоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну документальну перевірку КФ «ОЛВАК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 05.08.2009 №/23-2/21424000.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009 №2403600350/0, яким КФ «ОЛВАК» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 41235,00грн., (в тому числі за основним платежем - 27490,00грн., фінансова санкція -13745,00грн.) та від 19.08.2009 №2403590350/0, яким КФ «ОЛВАК» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 49153,20грн., (в тому числі за основним платежем -34362,00грн. та фінансова санкція -14791,20грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право КФ «ОЛВАК» на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних у ПП «Енерго-Люкс» товарів та прийнятих послуг від останнього.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціямиз ПП «Енерго-Люкс» з огляду на їх безтоварність.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту є належне документальне підтвердження факту понесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг)та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Проте,слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язаньчи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції,дотримуючись вищезазначеного,з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операції з поставки спірного товару позивачеві, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячине лише з якогось окремого недоліку податкової накладної, а й з інших доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Колективної фірми «ОЛВАК»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2а-187/10/2470 (№24168/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв