Ухвала

від 19.05.2014 по справі 822/2335/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/800/53734/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 822/2335/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Поділля-Ойл»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Поділля-Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року №0000021502.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Поділля-Ойл» з питань перевірки правомірності декларування в поданій податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, відповідачем складено акт №368/15-2/33842911 від 30.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.200.3 ст.200 ПК України та п.п.4.6.3 п.4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПС України від 25.11.2011 року № 1492.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року №0000021502 форми «В4» про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ на 47975 гривень, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із розділом IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342 (далі - Порядок), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 6 розділу VІ Порядку визначено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Згідно п.200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи позивачем 20.02.2012 року подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 року, у рядку 20.1 якої вказано зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 47975 гривень.

Разом з цим, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у поданій податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, ТОВ «ТД «Поділля-Ойл» був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в якому в рядку 18 було вказано позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) в розмірі 68433,00 гривень, а у рядку 26 сума штрафу - 2053 гривень.

Отже, у даній справі встановлено, що позивачем внесено зміни до податкової звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за попередній звітний період зі сплатою суми штрафу, нарахованої самостійно у зв'язку з виправленням помилки у відповідності до п.50.1 ст.50 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками про те, що прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ, є неправомірним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Оскільки в недодержання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 822/2335/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук