Ухвала

від 19.05.2014 по справі 826/1917/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/800/53321/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 826/1917/13-а

за позовом Приватного підприємства «Вектор-М»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Вектор-М» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 26.10.2012 року №0000099156. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2012 року відповідачем на підставі акту перевірки від 10.10.2012 року №71/15-6/32492828 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000099156, яким позивачу за порушення п.200.1 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 136389грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 68194,50 грн.; №0000100156, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 136389 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у м.Києві від 28.12.12 року №9084/10/12-114 податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 року №0000100156 скасовано.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про завищення позивачем частини суми бюджетного відшкодування за березень 2012 року внаслідок завищення податкового кредиту за лютий 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаного висновку податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом другим п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1 - 200.4 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Разом з тим, для отримання бюджетного відшкодування необхідною умовою є наявність фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування отримувачем товарів (послуг), постачальником таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ФГ «Дід-Ух» на підставі договору поставки.

Виконання даних господарських операцій підтверджується зокрема, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, якими підтверджується, що ФГ «Дід-Ух» поставлено партіями соняшник на користь позивача безпосередньо на ПРаТ «Мелітопольській МЕЗ».

Позивачем проведено оплату за придбаний соняшник відповідно до оформлених належним чином платіжних доручень.

Поставка ФГ «Дід-Ух» соняшнику на Мелітопольський МЕЗ в інтересах позивача підтверджується належним чином завіреними копіями квитанцій Мелітопольського МЕЗ на приймання та переробку маслонасіння.

Недотримання платником податків положень законодавства у сфері фітосанітарного контролю в силу положень п.44.1 ПК України не є підставою для відсутності права платноком податків на формування показників податкової звітності.

Посилання відповідача на акт зустрічної звірки ФГ «Дід-Ух» правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податковий орган позбавлений можливості переймати на себе повноваження суду та визнавати угоди нікчемними під час проведення контрольних заходів.

Крім того, розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкового зобов'язання ФГ «Дід-Ух» у податковій звітності судами не встановлено.

Отже, наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого у ціні придбання соняшнику податку на додану вартість за відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 826/1917/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук