Постанова

від 05.06.2014 по справі 826/5482/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 червня 2014 року                   09:20                               № 826/5482/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс» до 1)          Київської міжрегіональної митниці Міндоходів 2)          Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплаченої суми податку, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Литанатс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі – відповідач-2), у якій просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2 та стягнути на користь позивача надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 97  354,74 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за другорядним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації, яка підтверджувала правильність визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначив, що зауваження відповідача-1 до поданих позивачем документів є необґрунтованими та спростовуються змістом таких документів. Вказав на те, що необґрунтоване коригування відповідачем-1 митної вартості товарів у бік збільшення призвело до надмірної сплати до державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 97  354,74 грн. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача-1 проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. В судове засідання 21.05.2014 представник відповідача-2 не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив. Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Між ТОВ «Литанатс» (Покупець) та фірмою TRINAS UAB (Литва) (Продавець) укладено контракт №111 від 11.01.2013 щодо придбання кондитерської сировини, наведеної в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до пояснень представника позивача, товар, який ТОВ «Литанатс» придбавало у фірми TRINAS UAB (Литва), останній придбав у компанії KAYSICIOGLU Tarim Urunleri Tic. Ve San. LTD. STI. (Турція). Згідно інвойсу № 600 від 14.10.2013, позивач в морському порту м. Одеси отримав з Туреччини від фірми TRINAS UAB (Литва) згідно Контракту № 111 від 11.01.2013 наступний вантаж: - курагу Industriel Extra в ящиках по 12,5 кг, загальною вагою 19 000 кг, вартістю 26  600,00 дол. США; - курагу Naturel No.6 в ящиках по 12, 5 кг, загальною вагою 1 000 кг, вартістю 2100,00 дол. США. Загальна вартість ввезеного товару, згідно інвойсу № 600 від 14.10.2013 склала 28700,00 доларів США. Суд встановив, що з метою митного оформлення зазначеної партії товару, позивач подав до митного органу електронну митну декларацію №100270000/2013/182587. Митна вартість ввезених товарів була визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та загальна сума склала 28700,00 дол. США. На підтвердження митної вартості товару до митної декларації №100270000/2013/182587 позивач надав наступні документи та копії документів: -          картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/20001209 від 09.10.2012; -          міжнародна автомобільна накладна (СМК) № 019567 від 28.10.2013; -          коносамент № АККМЕК0000032222 від 28.09.2013; -          прайс-лист виробників від 20.09.2013; -          інвойс виробника № 110960 від 24.09.2013; -          прайс-лист виробника від 02.09.2013; -          інвойс № 600 від 14.10.2013; -          пакувальний лист від 24.09.2013; -          страховий поліс № 7355108 від 26.09.2013; -          контракт № 111 від 11.01.2013; -          довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами № 26088788 від 07.10.2013; -          інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару № 2730 від 28.10.2013; -          інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 28.10.2013; -          резервна позиція № 915 від 26.07.2001; -          фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером № ЕС/ТК А 2022547 від 24.09.2013; -          сертифікат про походження товару форми А № 0675829 від 24.09.2013; -          копія митної декларації країни відправлення № 0547387 від 26.09.2013; -          митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.182587. Представник відповідача-1 зазначив, що при здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, виявлено, що вони містять розбіжності, а також виявлено відсутність у цих документах всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/300426/2 від 30.10.2013, заявленої у митній декларації №100270000/2013/182587 та скоригував митну вартість товарів у бік її збільшення, а саме: -          вартість кураги Industriel Extra з 1,40 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм; -          вартість кураги Naturel No.6 з 2,10 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм. В графі 33 вищезазначеного рішення відповідача-1 про коригування митної вартості вказано, що митна вартість визначена із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. Отримавши зазначене рішення про коригування митної вартості позивач оскаржив його у адміністративному порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України. За результатами розгляду скарги позивача, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 21.01.2014 №764/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/300426/2 від 30.10.2013. З метою випуску товару, що був ввезений позивачем згідно інвойсу № 600 від 14.10.2013 у вільний обіг, було оформлено електронну митну декларацію №100270000/2013/182712. Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування заявленої митної вартості №100270000/2013/300426/2 від 30.10.2013, позивач оскаржив його до суду та просив стягнути на користь позивача надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 97  354,74 грн. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2). Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 статті 51 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 51 Митного кодексу України). Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України. Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2). За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідач-1, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. В графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» оскаржуваного рішення від 30.10.2013 100270000/2013/300426/2 зазначено, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що органом доходів і зборів виявлено надання документів, що містять розбіжності: 1) у пункті 4.1 контракту від 11.01.2013 зазначено «Оплата осуществляется переводом денежных средств на расчетный счет Продавца в валюте инвойса по предоплате или а течение 180 дней от даты поставки Товара»- В інвойсі від 14.10.2013 №600 відсутня інформація щодо порядку проведення розрахунків; 2) зазначений в інвойсі від 14.10.2013 №600 свіфт рахунок інопарнера (CBVI LT 2X), відрізняється від наведеного у контракті від 11.01.2013 №111 (зазначено AGBLLT2X). Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються ((вартість операції) у зв'язку з тим, що наявні підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і (покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Декларант відмовився від подання додаткових [документів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. В ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у відповідача-1 було витребувано всі матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2. Крім того, в судовому засіданні 21.05.2014 суд зобов'язав відповідача-1 надати митну декларацію від 23.10.2013 №123030000/2013/4439, на підставі якої було скориговано митну вартість товарів, ввезених позивачем. Однак, відповідач-1 вимоги суду не виконав та не надав вказану митну декларацію, що унеможливлює встановлення чи дійсно товар, ввезений позивачем, та товар, митне оформлення якого здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. У відповідності до статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Ненадання відповідачем-1 митної декларації від 23.10.2013 №123030000/2013/4439 та документального підтвердження інформації, що була ним використана при здійсненні коригування митної вартості товарів, визначеної позивачем у митній декларації №100270000/2013/182587 унеможливлює порівняння характеристик товарів у таких митних деклараціях та встановлення їх подібності. Таким чином, відповідач-1 не довів обґрунтованості застосування ним методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України та здійснення коригування митної вартості кураги Industriel Extra з 1,40 дол. США в бік збільшення до 4,48 дол. США за кілограм; кураги Naturel No.6 з 2,10 дол. США за кілограм в бік збільшення до 4,48 дол. США за кілограм. Стосовно зауважень відповідача-1 про наявність розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення документів та відсутності у цих документах всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, суд встановив наступне. Представник відповідача-1 посилався на те, що у пункті 4.1 контракту від 11.01.2013 №11.01.2013 зазначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у валюті інвойсу за передплатою або протягом 180 днів від дати поставки. Однак, в інвойсі від 14.10.2013 №600 відсутня інформація щодо порядку проведення розрахунків. Суд відхиляє наведені доводи відповідача-1, оскільки умовами контракту не передбачено вказування порядку та строків розрахунку між покупцем та продавцем. Зі змісту пункту 4.1 контракту від 11.01.2013 №11.01.2013 вбачається, що інвойсом визначається валюта для розрахунків, а не умови розрахунків, а оплата здійснюється за виробом покупця або шляхом передплати, або протягом 180 днів від дати поставки. Відповідач-1 також посилався на те, що зазначений в інвойсі від 14.10.2013 №600 свіфт рахунок інопарнера (CBVI LT 2X), відрізняється від наведеного у контракті від 11.01.2013 №111 (зазначено AGBLLT2X). Однак, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою TRINAS UAB (Литва) було укладено Додаткову угоду № 1 від 14.01.2013 до контракту №111 від 11.01.2013, згідно якої пункт 12 контракту «Юридичні адреси та рахунки сторін» викладено у новій редакції, зокрема, реквізити фірми TRINAS UAB (Литва) доповнено додатковим розрахунковим рахунком AGBLLT2X в банківській установі AB DNB BANKAS. Таким чином, зазначення вказаного рахунку не можна вважати розбіжностями у поданих позивачем документах. Щодо зауважень відповідача-1 до змісту прас-листа, наданого позивачем для митного оформлення ввезеного товару, суд зазначає, що чинним законодавством України не визначені вимоги до прайс-листів, зокрема, не встановлено вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів, загальної чи суб'єктивної спрямованості, початкової чи кінцевої дати дії цін тощо. Прайс-листи можуть прийматися митними органами до уваги лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів. Зауваження відповідача до змісту експертного висновку Київської торгово0-промислвоої палати від 25.04.2014 №Ц-272, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, суд відхиляє, оскільки частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Відповідач-1 посилався також на те, що у позивачу відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України було запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які у встановлений строк позивачем надані не були. Стосовно ненадання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається позивач зазначив, що не мав і не має жодних додаткових угод із третіми особами, який пов'язаний з контрактом №111 від 11.01,2013 про поставку товару. Ненадання виписки з бухгалтерської документації, позивач пояснив тим, що на час здійснення митного оформлення товару, вказаного в інвойсі №600 від 14.10.2013, виписка з бухгалтерської документації про розрахунок за поставлену продукцію не могла бути надана, оскільки розрахунок було здійснено лише 19.02.2014, що не суперечить умовам контракту №111 від 11.01.2013. На підтвердження здійснення оплати 19.02.2014, позивач надав копію платіжного доручення в іноземній валюті (а.с. 24). Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, позивач зазначив, що станом на 30.10.2013 - день винесення оскаржуваного рішення, такого висновку в його розпорядженні не було, він був замовлений пізніше і виконаний експертом 13.12.2013, після чого був наданий відповідачу-1 (а.с. 32), однак не взятий останнім до уваги. Суд зазначає, що подання митному органу для митного оформлення товару прайс-листів виробника, бухгалтерських документів, висновків експертних організацій відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу. Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зауваження відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості у відповідності до вимог Митного кодексу України. Представник відповідача-1 зазначив також, що митна вартість імпортованого товару була визначена за ціною, нижчою за ціну оформлення ідентичного чи подібного (аналогічного) товару митними органами, що підтверджується витягами з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (а.с.119-123). Водночас, з наявних в матеріалах справи витягів вбачається, що вони містять інформацію щодо абрикосів сушених різної обробки, характеристик, з різними об'ємами поставки та різних виробників, що значно впливає на їх вартість. Суд також зазначає, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. У ході судового розгляду справи відповідач-1 не довів правомірності визначення митної вартості товарів, ввезених позивачем саме у розмірі 4,48 дол. США за кілограм, з огляду на що позовні вимоги щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Стосовно вимоги позивача стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві суму надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 97 354,74 грн. суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, приймаючи рішення стягнути суму надміру сплаченого ПДВ чи мита, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган. Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12, де зазначено, що саме митні органи мають виняткову компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково. Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс» задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2, винесеного М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної митної служби України. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс» (код ЄДРПОУ 31862590) судові витрати в сумі 973,55 грн. (дев'ятсот сімдесят три гривні 55 коп.). Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                             К.М. Кобилянський