Ухвала

від 18.06.2015 по справі 826/5482/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 18 червня 2015 року                                         м. Київ                              К/800/58437/14 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої  судді – Васильченко Н.В., суддів: Донця О.Є., Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі №826/5482/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Литанатс” до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості, - в с т а н о в и л а : У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю “Литанатс” звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2 та стягнути на користь позивача надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 97 354,74 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Необґрунтоване коригування Київською міжрегіональною митницею митної вартості товарів у бік збільшення призвело до надмірної сплати до державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 97 354,74 грн. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2, винесене М/п “Східний” Київської регіональної митниці Державної митної служби України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з ухваленими  по справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інвойсу № 600 від 14.10.2013р., позивач в морському порту м. Одеси отримав з Туреччини від фірми TRINAS UAB (Литва) згідно Контракту № 111 від 11.01.2013 наступний вантаж:  курагу Industriel Extra в ящиках по 12,5 кг, загальною вагою 19 000 кг, вартістю 26 600,00 дол. США; курагу Naturel No.6 в ящиках по 12, 5 кг, загальною вагою 1 000 кг, вартістю 2100,00 дол. США. Загальна вартість ввезеного товару, згідно інвойсу № 600 від 14.10.2013р. склала 28700,00 доларів США. Позивачем була подана до митного органу електронна митна декларація №100270000/2013/182587. Митна вартість ввезених товарів була визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, та загальна сума склала 28700,00 дол. США. На підтвердження митної вартості товару до митної декларації №100270000/2013/182587 позивач надав наступні документи та копії документів: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/20001209 від 09.10.2012; міжнародна автомобільна накладна (СМК) № 019567 від 28.10.2013;  коносамент № АККМЕК0000032222 від 28.09.2013; прайс-лист виробників від 20.09.2013;  інвойс виробника № 110960 від 24.09.2013;  прайс-лист виробника від 02.09.2013; інвойс № 600 від 14.10.2013;  пакувальний лист від 24.09.2013;  страховий поліс № 7355108 від 26.09.2013;  контракт № 111 від 11.01.2013;  довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами № 26088788 від 07.10.2013; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару № 2730 від 28.10.2013; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 28.10.2013;  резервна позиція № 915 від 26.07.2001;  фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером №ЕС/ТК А 2022547 від 24.09.2013; сертифікат про походження товару форми А № 0675829 від 24.09.2013; копія митної декларації країни відправлення №0547387 від 26.09.2013;  митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.182587. Декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Декларант відмовився від подання додаткових документів. Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/300426/2 від 30.10.2013, заявленої у митній декларації №100270000/2013/182587, та скоригована митна вартість товарів у бік її збільшення, а саме: вартість кураги Industriel Extra з 1,40 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм;  вартість кураги Naturel No.6 з 2,10 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм. Вищевказане рішення прийняте із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. Також судами встановлено, що в графі 33 “Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості” оскаржуваного рішення від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2 зазначено, що коригування митної вартості товару здійснене відповідно  положень ст. 55 МК України у зв'язку з тим, що органом доходів і зборів виявлене надання документів, що містять розбіжності: у пункті 4.1 контракту від 11.01.2013 зазначена “Оплата осуществляется переводом денежных средств на расчетный счет Продавца в валюте инвойса по предоплате или а течение 180 дней от даты поставки Товара»- В інвойсі від 14.10.2013 №600 відсутня інформація щодо порядку проведення розрахунків; зазначений в інвойсі від 14.10.2013 №600 свіфт рахунок інопартнера (CBVI LT 2X), відрізняється від наведеного у контракті від 11.01.2013 №111 (зазначено AGBLLT2X). Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що наявні підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем разом із митною декларацією були надані всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, при цьому митним органом не доведена правомірність оскаржуваного рішення, що  ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439, разом із тим вимоги про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість заявлені передчасно. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Згідно обставин справи предметом спору є правомірність рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 №100270000/2013/300426/2 та наявність підстав для стягнення на користь позивача надміру сплаченої суми податку на додану вартість. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;  за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;  транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;  якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:  договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;  рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);  рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);  виписку з бухгалтерської документації;  ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;  каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;  копію митної декларації країни відправлення;  висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно ч.2 ст.58 Митного кодексу України(далі – МК України) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Як встановлено судами, оскаржуваним рішенням скоригована митна вартість заявлена у митній декларації у бік її збільшення, із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 23.10.2013 №123030000/2013/4439. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судами встановлено, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не надана суду митна декларація від 23.10.2013 №123030000/2013/4439, на підставі якої була скоригована митна вартість товарів, ввезених позивачем. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що за відсутності документального підтвердження інформації, що була використана митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, визначеної позивачем у митній декларації №100270000/2013/182587 відсутні підстави вважати що оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки вказана обставина унеможливлює порівняння характеристик товарів у таких митних деклараціях та встановлення їх подібності. Також вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, оскільки приймаючи рішення стягнути суму надміру сплаченого ПДВ чи мита, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган. Зазначений висновок судів попередніх інстанцій узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд  касаційної  інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу  і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для  скасування судового рішення. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі №826/5482/14  залишити без змін. Ухвала набирає законної сили  через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: